Справа № 2- 236/2009

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 березня 2009  року              Київський районний суд м. Сімферополя у складі  

головуючого – судді Чумаченко Р.Д.

при секретарі – Ліфінцовій Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання  в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи – Третьої державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори, третіх осіб – ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності,

в с т а н о в и в :

       ОСОБА_1  звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого вказує, що 03 липня 1995 року по мер його батько –ОСОБА_7, який на день смерті був власником домоволодіння № 3 в м. Сімферополі. До 1992 року він – ОСОБА_1, був зареєстрований за вказаної адреси, потім виписався та почав мешкати разом із дружиною за адресою. м. Сімферополь, вул.. Беспалова, 95-а, але подружнє життя не склалося і в 1994 році він повернувся мешкати до батька в спірний будинок. 02.12.1993р. рішенням Київського районного суду м. Сімферополя  він був визнаний таким, що втратив право на користування житловою площею  в будинку № 95-а по вул.. Беспалова, в м. Сімферополі. Тобто на день смерті батька він постійно мешкав із останнім і фактично прийняв  спадщину у вигляді 1/3 частки зазначеного домоволодіння. Окрім нього, в спірній квартирі були зареєстровані та мешкали ОСОБА_8 та ОСОБА_4, які також фактично прийняли спадщину по 1й/3 частки.

         Позивач вказує, що оскільки ОСОБА_8 в 1996 році помер, то спадкоємцями першої черги після його смерті є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – його дружина та син.

        ОСОБА_5  в спірному домоволодінні на день смерті батька не мешкав, оскільки ще в 1991 році, виписався з нього, отримавши окрему квартиру.

          Просить встановити факт прийняття ним спадщини після смерті батька  ОСОБА_7, та визнати за ним право власності на 1/3 частку домоволодіння № 3 по вул.. Народної в м. Сімферополі.

        ОСОБА_4 звернувся до суду із аналогічними вимогами. Просив визнати за ним право власності на ј частку спірного домоволодіння, оскільки їх було чотири брата та доповнив наступним.  Оскільки на сьогодні ОСОБА_2 та ОСОБА_6 вступили в права спадкоємців  на Ѕ частку домоволодіння № 3 по вул.. Народній  в м. Сімферополі (по ј частці кожний), отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, вважає, що зазначені свідоцтва повинні бути визнані недійсними.

        ОСОБА_5 звернувся до суду із аналогічним  ОСОБА_4 позовом , але згодом заявив клопотання про залишення його позову без розгляду, після чого ОСОБА_4 уточнив свої вимоги и просив визнати за ним право власності на 1/3 частки спірного домоволодіння, оскільки ОСОБА_5 відмовився від своє частки спадщини на користь братів та просив визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 на імена ОСОБА_9 та ОСОБА_3 в 1/6 частці спадкового майна.

         Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти позову заперечували посилаючись на те, що ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_4 в спірному будинку на день смерті ОСОБА_7 не проживали, а ОСОБА_1 навіть не був зареєстрований.

         Представник Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори в судове засідання не явився, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності.

        Вислухав сторони, свідків, дослідивши матеріали справи , суд приходить до наступного.

        Судовим розглядом встановлено, що 02 липня 1995 року помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 03.07.1995 р., актовий запис № 3101. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді  домоволодіння № 3 по вул.. Народної в м. Сімферополі. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 були його сини – ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, жодний з яких не звернувся у встановлений  законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

       На день смерті ОСОБА_7 в спірному будинку були зареєстровані окрім останнього , ОСОБА_8 та ОСОБА_4.

        20 січня 2006 року помер ОСОБА_8. Спадкоємцями першої черги після його смерті є дружина - ОСОБА_2 та  син – ОСОБА_3, які своєчасно звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті  ОСОБА_8  та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом  на Ѕ частку спірного домоволодіння ( по ј кожний), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 вересня 2007 року , реєстровий номер 2- 2588 на ім’я  ОСОБА_2  та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 вересня 2007 року реєстровий номер 2-2590 на ім’я ОСОБА_3  

        Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не згодні із тим, що ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_3 належить Ѕ частка спірного домоволодіння, оскільки вважають, що  зазначене домоволодіння є спадщиною, що залишилася після їх батька і повинна належати всім дітям в рівних частках. Враховуючи, що ОСОБА_5 свої вимоги залишив без розгляду,   то частка спадкоємців повинна складати по 1/3 частці , в тому числі і частка ОСОБА_8, спадкоємцями якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_6

          У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України ( 1963 року) , що діяв на той час,  визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо  він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном…

         На день смерті ОСОБА_7 у відповідності до домової книги на домоволодіння № 3 по вул.. Народної в м. Сімферополі, були зареєстровані останній, ОСОБА_8, його дружина – ОСОБА_2 та син – ОСОБА_3, ОСОБА_4. Тобто, виходячи  з цього фактично після смерті ОСОБА_7 прийняли спадщину його два сина ОСОБА_11 та ОСОБА_12.        

        ОСОБА_1 стверджує , що на день смерті батька він також мешкав в спірному будинку, але без реєстрації. Як вбачається з домової книги, виданої на спірне домоволодіння  ОСОБА_1 був зареєстрований в спірному домоволодіння до 1992 року.  Але як пояснив останній, що підтвердили в судовому засіданні свідки – ОСОБА_13 та ОСОБА_14, ОСОБА_1 виписався із спірного домоволодіння у зв'язку із одруження та переїздом до дружини в квартиру АДРЕСА_1.  Але подружня життя не склалося і в 1994 році він повернувся мешкати до батька в спірний будинок. 02.12.1993р. рішенням Київського районного суду м. Сімферополя  він був визнаний таким, що втратив право на користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується випискою з даного рішення, яка є в матеріалах справи. Крім того, той факт, що ОСОБА_1 на день смерті батька постійно мешкав в спадковому домоволодінні підтверджується наступними документами: дублікатом виконавчого листа виданого на підставі ухвали суду від 14 квітня 2004 року, згідно до якого ще в 1994 році з ОСОБА_1 стягнені аліменти на користь ОСОБА_15 на утримання сина ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки всіх видів заробітку щомісячно починаючи з 15.01.1994 року і до повноліття дитини, де вказано місце мешкання боржника -  м. Сімферополь, вул.. Народна,3, а також копією вироку відносно ОСОБА_1 від 27 березня 1997 року, згідно до якої останній засуджений по ст. 114 КК України, йому призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, з відстроченням покарання на 1рік 6 місяців, при цьому він був обмежений в тому числі і зміні місця мешкання, яке вказано - м. Сімферополь, вул.. Народна,3.

       Таким чином, судом достовірно встановлено , що на день смерті ОСОБА_7  в домоволодіння № 3 по вул.. Народній в с. Сімферополя вартістю 81255,80грн., що належав останньому на праві власності, постійно мешкали його три сина  ОСОБА_17, ОСОБА_12 та ОСОБА_8, які фактично прийняли спадщину в рівних частках по 1/3 кожний.

        24 січня 2006 року помер  ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.01.2006р., актовий запис № 371. Спадкоємцями першої черги після його смерті є дружина - ОСОБА_2 та син – ОСОБА_3, які своєчасно звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та повинні були отримати у спадок 1/3 частку спірного домоволодіння, тобто по 1/6 частці кожний.

        На підставі викладеного, ст. ст. 525, 542, 546 ЦК України, ( 1963 року), керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

      Позови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задовольнити.

      Встановити факт прийняття ОСОБА_1 та ОСОБА_4  спадщини після смерті ОСОБА_7 у вигляді 2/3 часток домоволодіння № 3 по вул.. Народної в м. Сімферополі ( по 1/3 частці кожний).

      Визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті  батька – ОСОБА_7  по 1/3 частки домоволодіння № 3 по вул.. Народної в м. Сімферополі за кожним.

      Визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, що видані Третьою Сімферопольською державною нотаріальною конторою  від 24 вересня 2007 року  на ім’я ОСОБА_9 , реєстровий № 2- 2588, та на ім’я ОСОБА_3, реєстровий № 2- 2590 в частині визнання за останніми права на ј частку домоволодіння № 3 по вул.. Народній в м. Сімферополі за кожним.

       Визнати за  ОСОБА_2  та ОСОБА_3 право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8  у вигляді 1/3 частки домоволодіння № 3 по вул.. Народній в м. Сімферополі ( по 1/6 частці за кожним)

       Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в розмірі 219,85 грн.

       Стягнути з ОСОБА_4 в доход держави судовий збір в розмірі 219,85 грн.

       Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в доход держави судовий збір в розмірі 279,35 грн.

        На рішення  може бути принесена заява  про апеляційне оскарження  протягом  десяти днів зі дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти  днів після  подання заяви про апеляційне оскарження  до Апеляційного суду АР Крим, через Київський районний суд м. Сімферополя.

Суддя