УКРАЇНА

Справа № 2-а-297/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          11 березня 2011 року суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області Тарабан Є.О. розглянувши у скороченому провадженні в сел. Царичанка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області (УПФУ), посилаючись наступні обставини:

- вона народилася 08 вересня 1937 року і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»їй надано статус дитини війни;

- статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено державну соціальну підтримку дітей війни, зокрема дітям війни встановлено підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком;

- вказана соціальна допомога повинна виплачуватися щомісячно, починаючи з 1 січня 2006 року;

- відповідачем вказані норми Закону не виконуються;

- її (позивача в даній справі) неодноразові звернення щодо виплати соціальної допомоги в повному обсязі, позитивного результату не дали, тому вона звернулася із даним позовом, в якому просила:

1. визнати бездіяльність УПФУ щодо не нарахування та не виплати їй вказаного вище підвищення до пенсії за періоди з 21 серпня 2010 року по день розгляду справи;

2. зобов’язати УПФУ провести нарахування та виплату їй підвищення до пенсії за період з 21 серпня 2010 року по день розгляду справи на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

10 березня 2011 року на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких викладене прохання про відмову в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування невизнання адміністративного позову представник відповідача у письмових запереченнях посилається на наступні обставини:

- ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак, ч. 3 тієї ж ст. 28 того ж Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до того ж Закону. Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» від 15 квітня 2003 року № 544 також встановлено мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, а саме у розмірі 50 грн. Саме таке підвищення до пенсії і виплачується позивачу в даній справі з 1 січня 2008 року;

- Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»та Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік»дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була призупинена;

- відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.

Вивчивши надані сторонами докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Позивачу в даній справі у встановленому порядку надано статус дитини війни, що підтверджується відповідною відміткою у пенсійному посвідченні № 111375 на її ім’я та відповідною тимчасовою довідкою (а. с. 7).

Крім того вказані обставини не оспорюються відповідачем.

Нормами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено, що діти війни мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме –у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20 жовтня 2009 року для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2010 року встановленому прожитковий мінімум 695 грн., з 1 квітня 2010 року –706 грн., з 1 липня 2010 року –709 грн., з 1 жовтня 2010 року –723 грн., з 1 грудня 2010 року – 734 грн. Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік»з 1 січня 2011 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено 750 грн.

На думку суду, УПФУ повинно було призначити та виплачувати позивачу в даній справі підвищення до пенсії у розмірі 30% саме зазначених вище розмірів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно того, що відповідно до норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, як розрахункова величина, застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим Законом, і до такої категорії громадян, як «діти війни», не застосовуються. До такого висновку суд приходить з наступних обставин. Нормами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування пенсій та доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

У 2010-му та 2011-му роках будь-яких обмежень дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не встановлювалося, тому, на думку суду, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до норм п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»Пенсійний фонд України та його місцеві органи звільнені від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 1832 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

          Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області, яка виразилася у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 21 серпня 2010 року по 11 березня 2011 року.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 21 серпня 2010 року по 11 березня 2011 року із врахуванням раніше виплачених сум підвищення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі до районного суду апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови.

          Головуючий:                                                                                Є. О. Тарабан.