Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 126/2011 Головуючий у 1 інстанції: Калюжна В.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
суддів: Мануйлова Ю.С.
ОСОБА_2
при секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду
м. Запоріжжя від 27 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права власності. В обгрунтування позову зазначила, що з 1996 року вони перебували у фактичних шлюбних відносинах, тобто, саме з цього періоду сумісно мешкали, вели спільне господарство, разом розподіляли сімейний бюджет. 24 листопада 2000 року вони офіційно зареєстрували шлюб, а 15 грудня 2000 року у них народився син. 23 березня 2000 року на підставі договору купівлі-продажу, сторонами по обопільній згоді, на сумісно зароблені кошти було придбано 37/50 часток квартири АДРЕСА_1. 15 червня 2006 року ними було викуплено 13/50 частин квартири, при цьому квартира була оформлена на відповідача. На підставі рішення Хортиць кого районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2006 року шлюб між ними було розірвано. Позивачка зазначала, що відповідач добровільно розділити майно не бажає, у зв’язку з чим вона вимушена звернутися до суду та просить суд встановити факт проживання однією сім'єю її та ОСОБА_4 в період з 1996 року по 07 листопада 2006 року та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
У судовому засідання позивач та її представник підтримали позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві та змінах до позовної заяви від 10.06.2010 року, просять позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та його представник заперечували проти позову у повному обсязі, на підставах, викладених у письмових запереченнях на позов. Відповідач пояснив суду, що з позивачкою не перебував у фактичних шлюбних відносинах до моменту реєстрації шлюбу між ними. Дійсно, він мав зустрічі з позивачкою, вона народила від нього дитину і шлюб між ними був зареєстрований саме перед народженням дитини. Квартиру, на 1/2 частину якої претендує позивачка, він придбав за власні кошти, частину яких він отримав від продажу власної квартири, а іншу частину грошей позичав у ОСОБА_5
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2010 року у позові відмовлено.
ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, пославшись на неповне з’ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.
Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, 24 листопада 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, від цього шлюбу у сторін народилась дитина ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2006 року, яке набрало законної сили 14 лютого 2006 року, шлюб між сторонами розірвано.
Згідно з договором купівлі-продажу від 23 березня 2000 року, відповідач ОСОБА_4 придбав у власність 37/50 частин квартири АДРЕСА_2 у
м .Запоріжжі.
Згідно з договором купівлі-продажу від 15 червня 2000 року, відповідач ОСОБА_4 придбав у власність 13/50 частин зазначеної вище квартири.
З пояснень відповідача вбачається і ця обставина не заперечувалась позивачкою, що кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_3 (договір купівлі-продажу квартири від 07 квітня 2000 року), яка належала відповідачу на праві власності, він використав на придбання спірної квартири.
З показань допитаної у судовому засіданні 09 серпня 2010 року свідка ОСОБА_7 вбачається, що купуючи у неї частину квартири по вул. Поточній у м. Запоріжжі у червні 2000 року, він приходив оглядати квартиру разом з позивачкою, вважає, що на той час вони не були однією сім’єю, оскільки всі переговори щодо купівлі-продажу частини квартири вона вела тільки зі ОСОБА_4, який на той час продав свою квартиру і частину квартиру він купував особисто для себе.
З показань допитаного у судовому засіданні 07 квітня 2010 року свідка ОСОБА_5, який є знайомим сторін, вбачається, що ОСОБА_3 це знайома ОСОБА_4 Також пояснив, що до 2000 року ОСОБА_4 підтримував стосунки з Двізовою, яку він бачив у квартирі ОСОБА_4 Крім того, свідок пояснив, що перед придбанням квартири по
вул. Поточній у м. Запоріжжі, ОСОБА_4 позичав двічі у нього гроші у сумі
7 000 доларів США та 3 000 доларів США, .першу частину боргу відповідач повернув йому через 2 місяці. Він допомагав ОСОБА_4 перевозити речі у квартиру по
вул. Поточній в м. Запоріжжі. На той час у відповідача сім’ї не було.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ч.2 ст. З Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Відмовляючи у встановленні факту проживання сторін однією сім’єю суд виходив з того, що позивачка не змогла надати суду обґрунтованих пояснень щодо обставин сумісного проживання з відповідачем, а також належних доказів на підтвердження цих обставин.
Судом не встановлено, що сторони проживали однією сім’єю з 1996 року по день реєстрації шлюбу. З довідки адресного бюро від 27 листопада 2009 року вбачається, що позивач ОСОБА_3 зареєстрована з 04 січня 1986 року за адресою: м. Запоріжжя,
АДРЕСА_4.
При цьому суд послався на те. що з наданих суду пояснень сторін та свідків неможливо зробити висновок, що на час придбання спірної квартири відповідачем сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство та бюджет, тобто, що вони проживали однією сім’єю без шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки обов’язок доказування законом покладений на сторони, суд правильно вважав, що позивачка не довела обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, тоді як заперечення відповідача обгрунтовані дослідженими судом доказами.
Зважаючи на те, що у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивачки щодо проживання однією сім’єю з відповідачем, а також не надано суду доказів щодо придбання спірного майна за спільні кошти, суд обгрунтовано відмовив позивачці у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. .
Згідно ст.72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС чи з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.
Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Зважаючи на те, що в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у зв’язку з недоведеності його доказами, то суд прийшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для розгляду заяви відповідача про застосування позовної давності.
Крім того, суд виходив з того, що позовні вимоги позивачки про встановлення факту проживання однією сім’єю в період з 24 листопада 2000 року по 2006 рік є безпідставними, оскільки в цей період сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі.
Керуючись ст. ст. 307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: судді :