Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-68/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Пантилус О.П.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
суддів: Мануйлова Ю.С.
ОСОБА_2
при секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль”до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет застави , -
УСТАНОВИЛА :
У лютому 2010 рокувідкрите акціонерне товариство “ОСОБА_4 ОСОБА_8”(надалі - ВАТ “ОСОБА_4 ОСОБА_8”) звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 25 травня 2007 року уклало зфізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_7 (позичальник) Генеральну кредитну угоду № 010/1 7-3 1/4006 про надання кредитних коштів в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, які укладаються в рамках цієї угоди. До Генеральної угоди 25 травня 2007 року укладено кредитний договір № 010/-17-31/4006/1. За умовами кредитного договору банк відкрив ФОП ОСОБА_7П відновлювальну кредитну лінію в сумі 220 000 грн. зі сплатою 19 % річних, строком до 24 травня 2008 року. 22 травня 2008 року укладено додаток № 3 до Генеральної угоди, згідно якого внесені зміни до п.1.1 Кредитного договору, а саме, що банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 220 000 грн. зі сплатою 19 % річних строком по 24 серпня 2008 року. Кредитні кошти надавались банком на підставі письмової заяви ФОП ОСОБА_7 шляхом її перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника - 26005174908 відкритий у Запорізькій ОД ВАТ “ОСОБА_9 ОСОБА_8”. Відповідно до ч. 2 пункту 5.1 договору ВАТ “ОСОБА_9 Аваль”надав ФОП ОСОБА_7 кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості. повернення та плати за користування. Позичальник зобов'язалася використати гроші на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами, відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України.
Згідно з договором застави транспортного засобу № 010/17-31/4006/3 № 85/01 від
29 травня 2007 року, укладеним з ОСОБА_3, остання передала банку в заставу належний їй автотранспорт : автомобіль марки АЦ 4.8. вантажний паливозаправник; автомобіль марки МЗ 3607 вантажний паливозаправник; автомобіль марки RЕNАULT РRЕМIUM, вантажний сідловин тягач; напівпричіп фургон марки КRONE.
Згідно з договором застави транспортного засобу № 010/17-31/4006/4 від 29 травня 2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_6, останній передав банку в заставу належний йому автотранспорт - напівпричеп тентований марки FRUEHAUF ТF 34С1.
Згідно з договором застави транспортного засобу № 010/17-31/4006/5 від 29 травня 2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_5, останній передав банку в заставу належний йому автотранспорт - автомобіль марки ВАЗ 21070.
Станом на 14 жовтня 2009 року загальна заборгованість ФОП ОСОБА_7 за кредитним договором складала 214 613 грн. 60 коп.
Посилаючись на викладене, позивач просив звернути стягнення на зазначені предмети договорів застави транспортних засобів. За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна у встановленому законом порядку, просив задовольнити вимоги ВАТ “ОСОБА_4 за кредитним договором № 010/17-31/4006/1 від 25 травня 2007 року в розмірі 214 613 грн. 60 \коп., а також стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь ВАТ “ОСОБА_4 Аваль”суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 700.0 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2010 року позов задоволено.
Звернуто стягнення на предмети договору застави № 010/17-31/4006/3, укладеного 29 травня 2007 року між ВАТ “ОСОБА_4 Аваль”та ОСОБА_3 :
- автомобіль марки АЦ 4.8. на шасі ГАЗ 5312. вантажний паливозаправник, 1990 року випуску, об'єм двигуна 4250, номер шасі ХТН531200П335098. реєстраційний .№ НОМЕР_1, зареєстрований з 19.05.2007 року належний ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ АРС 021 174. виданого РЕВ МРВ ДАІ № 6 в Запорізькій області 19.05.2007 року;
- автомобіль марки МЗ 3607 на шасі ГАЗ 5201, вантажний паливозаправник, 1990 року випуску, об'єм двигуна 3480, номер шасі ХТН520100Г1323546, реєстраційний № НОМЕР_2, зареєстрований з 19.05.2007 року, належний ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ АРС 021 173. виданого РЕВ МРВ ДАІ № 6 в Запорізькій області 19.05.2007 року;
- автомобіль марки RЕNАULT РRЕМIUM, вантажний сідловин тягач, 2000 року випуску, об'єм двигуна 1 1100, номер шасі VF622GVАС0030796, реєстраційний № НОМЕР_3, зареєстрований з 08.05.2007 року, належний ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ АРС 014841. виданого РЕВ МРВ ДАІ № 6 в Запорізькій області 08.05.2007 року ;
- напівпричеп фургон марки КRONE, 1998 року випуску, номер шасі WКЕSDР27000W18609, реєстраційний № НОМЕР_4. зареєстрований з 08.05.2007 року, належний ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ АРС 014820, виданого РЕВ МРВ ДАІ № 6 в Запорізькій області 08.05.2007 року.
Звернуто стягнення на предмет договору застави № 010/17-31/4006/4, укладеного між ВАТ “ОСОБА_4 Аваль”та ОСОБА_6 :
- напівпричеп тентований марки FRUEHAUF ТF 34С1. 1990 року випуску, номер шасі ХХТ34CLIRP2076, реєстраційний № НОМЕР_5. зареєстрований з 03.06.2005 року, належний ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ ЯТС № 533339, виданого Мелітопольским МРЕВ ОСОБА_10 України в Запорізькій області 03.06.2005 року.
Звернуто стягнення на предмет договору застави № 010/17-31/4006/5 укладеного між ВАТ “ОСОБА_4 Аваль”та ОСОБА_5 :
- автомобіль марки ВАЗ 21070. 2005 року випуску, номер шасі ХТА 21070052125357. реєстраційний № НОМЕР_6. зареєстрований з 21.04.2005 року, належний ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ РКС № 350973. виданого Мелітопольским МРЕВ ОСОБА_10 України в Запорізькій області 21.04.2005 року.
За рахунок коштів отриманих від реалізації майна, у встановленому законом порядку, задоволені вимоги ВАТ “ОСОБА_4 Аваль”за додатком № 1 до Генеральної кредитної угоди № 010/17-31/4006 кредитним договором № 010/17-31/4006/1 від 25 травня 2007 року в розмірі 214 613 грн. 60 коп.
Стягнуто солідарно з відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь ВАТ “ОСОБА_4 Аваль”суму витрат по сплаті судового збору в розмірі
1 700 грн., а також витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи в сумі 120 гривень, а всього 1820 грн.
ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить висновку, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно з п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної інстанції
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, задовольнивши повністю позовні вимоги ОСОБА_12, суд першої інстанції виходив з того, що вони знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Проте такого висновку суд дійшов з порушенням вимог цивільного процесуального права і це порушення призвело до неправильного вирішення справи, що у відповідності до п.1 ч.1, ч.3 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення.
Судом встановлено, що 25 травня 2007 року ВАТ “ОСОБА_4 Аваль”надано кредит у розмірі 220 000 грн. ФОП ОСОБА_7 згідно з кредитним договором № 010/-17-31/4006/1. (а.с.11-13).
Для забезпечення виконання зобов’язань ФОП ОСОБА_7 за кредитним договором ВАТ “ОСОБА_4 Аваль”укладені договори застави від 29 травня 2007 року :
- № 010/17-31/4006/3 № 85/01 з ОСОБА_3, яким в заставу передано автотранспорт: автомобіль марки АЦ 4.8. вантажний паливозаправник; автомобіль марки МЗ 3607 вантажний паливозаправник; автомобіль марки RЕNАULT РRЕМIUM, вантажний сідловин тягач; напівпричіп фургон марки КRONE;
- № 010/17-31/4006/4 з ОСОБА_6, яким в заставу передано автотранспорт - напівпричеп тентований марки FRUEHAUF ТF 34С1.
- № 010/17-31/4006/5 з ОСОБА_5, яким в заставу переданий автотранспорт - автомобіль марки ВАЗ 21070 (а.с.16-18).
Задовольняючи позов ВАТ “ОСОБА_4 ОСОБА_8”, і звертаючи стягнення на предмети застави, суд першої інстанції виходив із факту невиконання боржником ФОП ОСОБА_7 зобов’язань за кредитним договором, що є підставою для звернення стягнення на предмети застави за договорами застави.
Однак з висновком суду не можна погодитись, оскільки суд дійшов його із порушенням норм матеріального й процесуального права.
Згідно зазначених договорів застави передбачено, що заставою за цими договорами забезпечуються вимоги заставодержателя, що витікають із Генеральну кредитної угоди
№ 010/1 7-3 1/4006 про надання кредитних коштів в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, які укладаються в рамках цієї угоди. та кредитного договору
№ 010/-17-31/4006/1, пов’язаних із поверненням боржником повернути кредит у розмірі 220 000 грн. та зверненням стягнення на предмет застави.
Згідно із ст.3 Закону України “Про заставу”від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII (надалі Закон N 2654-XII) Застава має похідний характер від забезпеченого нею
зобов’язання.
Згідно ст. 592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет застави.
За умовами п.6.1 кредитного договору позичальник зобов’язався на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та оплату нарахованих процентів на умовах, визначених цим договором.
За умовами п. 7.4 кредитного договору банк має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов розділу 6 та/або п.7.3 цього Договору.
У зазначених випадках вимога про погашення зобов’язання за цим Договором може бути направлена кредитором позичальнику у будь-який час у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання кредитором за адресою позичальника, зазначеної в реквізитах цього договору. . Сторони досягли угоди , що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти денного строку вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитором відділенням зв’язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто у кредитора.
Задовольнивши вимоги ВАТ “ОСОБА_4 Аваль”про звернення стягнення на предмети застави –рухоме майно, належне відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, суд виходив з того, що така вимога позивачем була заявлена.
При цьому суд виходив з того, що банк надсилав вимоги про необхідність погашення заборгованості за кредитний договором на адреси ФОП ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 від :06 вересня 2008 року за вих. № 12-20/06-83
( а.с. 26), але вони залишилися незадоволеними.
Це твердження не відповідає обставинам справи та матеріалам справи.
У матеріалах справи відсутні докази (квитанції) на підтвердження відправлення позивачем зазначеного вище листа з повідомленням про вручення або повідомлення, яке отримане позичальником або заставодавцями особисто у кредитора.
Зазначені обставини свідчать, що позивачем така вимога дострокового виконання зобов’язання за кредитним договором не пред’являлася.
Зважаючи на те, що позивач не надав підтверджень щодо пред’явлення вимоги про дострокове виконання зобов’язання за кредитним договором, колегія судді в приходить висновку, що позов ВАТ “ОСОБА_4 Аваль”про звернення стягнення на предмети застави –рухоме майно задоволенню не підлягає, оскільки договір застави є похідним від кредитного договору та таким, що укладений в забезпечення виконання умов кредитного договору.
Суд вийшов за межі вимог, які ставилися позивачем.
З позовної заяви та рішення суду вбачається, що ВАТ “ОСОБА_4 ОСОБА_8”
10 лютого 2010 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави.
Суд оскаржуваним рішенням за рахунок коштів отриманих від реалізації майна задовольнив вимоги ВАТ “ОСОБА_4 Аваль”за додатком № 1 до Генеральної кредитної угоди № 010/17-31/4006 Кредитним договором № 010/17-31/4006/1 від 25 травня 2007 року в розмірі 214 613 грн. 60 коп.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 31 ЦПК України, крім прав та обов’язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред’явити зустрічний позов.
Зазначені норми передбачають право позивача на власний розсуд розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору, у зв’язку з чим виключно позивачу належить право вибору своїх процесуальних дій: змінити підстави чи предмет позову або відмовитися від позовних вимог у цілому чи від їх частини.
За змістом ч.2 ст.31 ЦПК України позивач може змінити предмет чи підстави позову, збільшити чи зменшити розмір позовних вимог лише в межах тих же матеріально-правових відносин, спір щодо яких заявлено і вони розглядаються судом.
Згідно зі ст. ст.118, 119 ЦПК України позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається судді в порядку черговості.
Позовна заява подається у письмовій формі. Цією ж статтею також передбачені вимоги щодо форми та змісту позовної заяви.
Згідно з ч. 2 ст. 173 ЦПК України , якщо позивач змінює свої вимоги, головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви.
Згідно зі ст. 119 ЦПК України позовна заява подається у письмовій формі. Цією ж статтею також передбачені вимоги щодо форми та змісту позовної заяви.
Із матеріалів справи вбачається, що вимоги про дострокове стягнення заборгованості у розмірі 214 613 грн. 60 коп. за кредитним договором
№ 010/-17-31/4006/1 від 25 травня 2007 року, укладеним між ВАТ “ОСОБА_4 Аваль”та ФОП ОСОБА_7 не заявлялись, остання про них не повідомлялись і судом як сторона до участі у справі не залучалась, своєї думки щодо їх підставності не висловлювала.
Вирішуючи даний спір, суд залишив поза увагою, що лише пред’явлення позивачем тотожного позову з додержанням вимог і порядку, передбаченого ст.ст. 11, 27, 118 ЦПК, могло бути підставою для виникнення процесуальних відносин та породження у суду обов’язку розглядати і вирішити по суті вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором та її правильності визначення її розміру.
Судом також встановлено, що кредитний договір № 010/17-31/4006/1 від 25 травня 2007 укладений юридичною особою : ВАТ “ОСОБА_4 Аваль”та ФОП ОСОБА_7
Окремі договори застави 29 травня 2007 року укладені з ОСОБА_5, ОСОБА_3 . ОСОБА_6
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України та роз’яснень, викладених в абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 “Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами адміністративного судочинства України (ст. 17) або Господарським процесуальним кодексом України (ст. ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Зважаючи на викладене, вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором повинна розглядатися за правилами господарського судочинства.
З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволення позову ВАТ “ОСОБА_9 ОСОБА_8” в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2010 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення наступного змісту: “У задоволенні позову відкритого акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль”до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет застави відмовити”.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
судді: