Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/83-13 Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

ОСОБА_2

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про захист права на земельну ділянку, виділення частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку,-

ВСТАНОВИЛА :

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про виділення частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку.

В позові зазначив, що є учасником права спільної часткової власності на житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верещагіна, 49, йому належить 73/100 частини будинку, відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - кожному по 27/200 частин. На підставі рішення виконкому Запорізької міської ради за будинком закріплено земельну ділянку площею 0,0977 гектара. Оскільки він має право на виділення земельної ділянки у розмірі, пропорційному розміру частки в праві спільної власності на об'єкт нерухомості, просить виділити йому в користування земельну ділянку для обслуговування належної йому частини будинку відповідно до запропонованого судовою технічною експертизою варіанту.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову, просив про його задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 від свого імені і як представник за довіреністю ОСОБА_5 та представник ОСОБА_3 позов не визнали. Не заперечуючи проти надання земельної ділянки в користування кожному з співвласників, не погоджувались з варіантом, що наданий у висновку експерта ОСОБА_6, оскільки для обслуговування частини будинку відповідачів їм надається земельна ділянка, відстань якої від суміжної земельної ділянки не перевищує 0,61 метри, як зазначено у викопіюванні на ділянку, складеному 7 червня 2000 року. У висновку експертизи є посилання на те, що зазначений розмір становить 0,75 метри, між тим той самий експерт в межах розгляду спору між сторонами Шевченківським районним судом м. Запоріжжі у 2002 році зробив висновок про неможливість визначення варіантів користування земельною ділянкою з посиланням на недостатню відстань від будинку до суміжної земельної ділянки. У зв'язку з викладеним висновок експерта викликає сумнів в його правильності. Зазначені умовиводи підкріплюють отримані ОСОБА_3 відповіді з головного управління Держтехнобезпеки у Запорізькій області, департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради, про неможливість улаштування проходу по вимощенню будинку розміром навіть в 0,75 метри, як зазначено у висновку експертизи, оскільки згідно із будівельними нормами відстань між суміжною межею ділянки І стіною житлового будинку або господарської споруди треба приймати не менше 1 метра.

На підставі викладеного просили про відмову у задоволенні позову.

Представник другого відповідача, належним чином повідомленого про час і місце вирішення справи, до суду не з’явився двічі.

За наведених обставин суд у відповідності до ст.169 ЦПК України вирішив спір у відсутність представника районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району задоволено.

Надано в користування ОСОБА_3 і ОСОБА_5 земельні ділянки S-2 площею 5 квадратних метри і S-3 площею 257,37 квадратних метри відповідно до варіанту порядку користування земельною ділянкою, запропонованому висновком судової будівельно-технічної експертизи (зазначені в графічному додатку № 2 до експертизи зеленим кольором).

Надано в користування ОСОБА_4 земельну ділянку

S-4 площею 713,63 квадратних метри відповідно до варіанту порядку користування земельною ділянкою, запропонованому висновком судової будівельно-технічної експертизи (зазначена в графічному додатку № 2 до експертизи жовтим кольором).

Земельну ділянку S-1 площею площею 5 квадратних метри (зазначена в графічному додатку №2 до експертизи червоним кольором) відповідно до запропонованого висновком судової будівельно-технічної експертизи залишено в загальному користуванні сторін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про віфдмову у позові.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню

з наступних підстав.

У відповідності до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України підчас розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Як встановлено, судом, земельна ділянка для житлової забудови була виділена Запорізьким відділом комунального господарства на підставі договору про право забудови від 13.04.1946 року. Рішенням виконкому Запорізької міської ради

№ 349/105 від 28.09.2000 року за жилим будинком №49 по вул. Верещагіна в м. Запоріжжя закріплено земельна ділянка площею 0,0977 га (а.с. 7).

Згідно даних технічного паспорту (а.с.8-9) на вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок (літ. А-1) та надвірні споруди. Право власності на житловий будинок належить: ОСОБА_4 - на 73/100 частини на підставі договору купівлі-продажу від 07.02.2000 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7; ОСОБА_3 - на 27/200 частини на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.04.1999 року; ОСОБА_5-на 27/200 частин на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.04.1999 року. Житловий будинок розподілено в натурі відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.04.1999 року, обладнано дві відокремлені квартири, що мають окремі входи з різних сторін будинку.

Згідно висновку технічної експертизи ЗМБТІ по житловому будинку (домоволодінню) від 13.04.2000 року між сторонами склався фактичний порядок землекористування (а. с. 30).

Враховуючи, що спірні правовідносини існували до набрання чинності Земельним Кодексом України від 25.10.2001 року, суд вірно визначив, що до них підлягають застосуванню положення ст. 42 ЗК України від 18.12.1990 року в редакції Закону України від 13 березня 1992 року. Відповідно до цієї норми громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об’єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду; наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16.04.2004 р., № 7 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму ВСУ від 19.03.2010 р., № 2), якщо до вирішенні судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на який розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні спільної ділянки, право на яку має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову власність чи на час виникнення останньої. Відповідно до цього ж пункту постанови Пленуму ВСУ, якщо будинок було поділено в натурі, суд згідно до ст.88 ЗК України розподіляє земельну ділянку відповідно де розміру часток у спільній власності на будинок. Відповідно до п.19 зазначеної постанови Пленуму ВСУ норми закону про визначення порядку користування та розподіл земельних ділянок застосовуються також до випадків, коли належні особам на праві спільної власності житловий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

При вирішенні спору суд врахував зміст висновку судово-технічної експертизи

№1593 від 21.12.2011 року (а.с.65-78), відповідно до якої між співвласниками домоволодіння склався порядок користування земельною ділянкою, про що свідчать наявні на земельній ділянці огорожі: в передній частині двору - металева сітка, в глибині двору - металеві листи, шифер, відсутність спільних інженерних комунікацій, оснащеність окремими проходами до житлового будинку. Такий порядок користування не відповідає розміру часток співвласників: в користуванні ОСОБА_4 знаходиться земельна ділянка 8-1 площею 734,6 квадратних метри (зазначена у графічному додатку до висновку № 1 жовтим кольором), що більше ділянки, яка приходиться на ідеальну частку на 18,47 квадратних метри, в користуванні відповідачів перебуває земельна ділянка 8-2 площею 346,4 квадратних метри (зазначена у графічному додатку до висновку № 1 зеленим кольором), що менше ділянки, яка приходиться на ідеальну частку на 18,47 квадратних метри; за умови порядку користування земельною ділянкою, що склався, не забезпечений доступ ОСОБА_4 до частини житлового будинку, яка належить йому, для обслуговування. З урахуванням розташування житлового будинку і службових прибудов зовнішніх меж землекористування, розміру часток співвласників, вимог нормативних документів в галузі будівництва експертом наданий єдиний варіант поділу земельної ділянки, відповідно до якого частина земельної ділянки площею 5 квадратних метри 8-1 (зазначена у графічному додатку до висновку № 2 червоним кольором) пропонується для загального користування учасників спільної власності. Співвласникам ОСОБА_3 і ОСОБА_5 пропонуються в користування частина земельної ділянки для загального користування площею 5 квадратних метри і земельна ділянка площею 262,37 квадратних метри 8-2 (зазначена у графічному додатку до висновку № 2 зеленим кольором), а загалом земельні ділянки площею 264,87 квадратних метри (257,37 + (5:2)). Учаснику права спільної часткової власності ОСОБА_4 пропонується в користування земельна ділянка площею 713,63 квадратних метри 8-4 (зазначена у графічному додатку до висновку № 2 жовтим кольором) і частина земельної ділянки для загального користування площею 5 квадратних метри, а в цілому 716,13 квадратних метри (713,63+ ((5:2)).

Відповідно до державних будівельних норм 360-92** “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” межі користування земельними ділянками не повинні проходити ближче ніж на один метр від глухих стін основних чи службових будівель (для обслуговування та здійснення ремонту будівель), при цьому необхідно забезпечити улаштування необхідних інженерно-технічних заходів, які перешкоджають стоку атмосферних осадків з крівель та карнизів будівель на території суміжних ділянок.

Вирішуючи позов на користь позивача суд врахува роз'яснення Державного комітету України з питань будівництва та архітектури № 1/23-108 від 04.02.2004 року, згідно із якими у державних будівельних нормах 360-92** “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” відсутні нормативи по визначенню ширини проїздів та пішохідних проходів по території земельних ділянок індивідуальних забудовників. Вказаними нормами визначається ширина проїздів на території району садибної забудови та внутрішньоквартальних проїздів. Ширина проїзду на території ділянки індивідуальної забудови встановлюється з урахуванням безпеки проїзду автотранспорту в залежності від плану забудови (технічного паспорту) з урахуванням вимог пожежної безпеки, санітарних норм, а мінімальна ширина проходу повинна відповідати руху однієї людини (а.с.107).

Саме з цих міркувань виходив експерт ОСОБА_6 у висновку технічної експертизи, дійшовши висновку про можливість виділу земельної ділянки у користування сторін з урахуванням ширини проходу від стіни будинку до суміжної межі, яка за поясненнями експерта у судовому засіданні коливається від 0,8 метра до 0,75 метра, крім того, пояснивши, що його висновок про неможливість визначення порядку користування земельною ділянкою при проведенні експертизи у 2002 році під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою зумовлений відсутністю на той час згаданих роз'яснень Державного комітету з будівництва та архітектури.

З урахуванням викладеного суд правильно вважав, що зазначені будівельні норми повинні застосовуватися при будівництві об’єктів нерухомості, а та обставина, що спірний будинок зведено відповідачами з порушенням будівельних нормативів не може впливати на право позивача на отримання земельної ділянки для обслуговування своєї частини будинку.

При вирішенні спору суд віддав перевагу висновку експертизи, проведеному товариством з обмеженою відповідальністю “РСЕБ”, оскільки, по-перше: експертиза, яка проводилась товариством з обмеженою відповідальністю “ЗМБТІ” (а.с.101-106), є додатковою, на вирішення якої поставлені питання, які не охоплювались колом питань, що досліджувались первинною експертизою. По-друге, констатуючи неможливість визначення варіантів користування земельною ділянкою, експертиза ТОВ “ЗМБТІ” посилається на суперечність поділу ділянки змісту ДБН 360-92**, між тим експерт ТОВ “РСЕБ”, не спотворюючи змісту цього нормативу, мотивує свої висновки про можливість визначення варіантів користування земельною ділянкою.

Згідно з ч.2 ст.377 ЦК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

На підставі ст.88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільної часткової власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Також учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання до його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно ч.2 ст. 89 ЗК України співвласники “земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Частиною четвертою ст.120 ЗК України встановлено, що при переході права власності на будівлю або споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди.

У відповідності зі ст.86-89 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди за рішенням суду, учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають).

Таким чином, сторони, як учасники права спільної часткової власності на нерухоме майно, мають право на виділ окремої частки земельної ділянки в своє користування, і таке право підлягає захисту, а тому враховуючи подані сторонами та досліджені у судовому засіданні докази, пояснення сторін, їх представників, висновок судово-технічної експертизи ТОВ “РСЕБ” та пояснення у судовому засіданні експерта, враховуючи характер відносин, що склався між сторонами, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягади задоволенню.

Більшість доводів апелянта щодо неправильності оскаржуваного рішення суду пов’язуються відповідачем з неправильно проведеною експертизою. Згідно висновку судово-технічної експертизи № 1593 від 21.12.2011 року поділ земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верещагіна, 49, відповідно до визначених часток співвласників житлового будинку ОСОБА_4-73/100, ОСОБА_3-27/200, ОСОБА_5-27/200, без урахування площ самовільно побудованих споруд можливий. Посилання ОСОБА_3 у апеляційній скарзі на те, що експерт невірно провів вказану судово-технічну експертизу спростовується поясненнями експерта у судовому засіданні, згідно яких на теперішній час є лист Державного комітету України з питань будівництва та архітектури від 04.02.2004 року №1/23-108, яким роз’яснено застосування ДБН 360-92**, а саме, що у вказаних правилах не міститься нормативів щодо визначенню ширини проїздів та пішохідних” проходів на території земельних ділянок, а вказані норми стосуються лише внутрішньоквартальних проїздів.

Разом з тим, поза увагою відповідача залишилося те, що спір стосується саме розподілу території земельної ділянки, яка знаходиться у спільному користуванні сторін цього спору, а тому посилання відповідача у апеляційній скарзі на норми ДБН В.2.2-15-2005 “Житлові будинки” є безпідставним, оскільки житлова забудова історично склалася задовго до введення в дію цих правил та останні регулюють відносини з власником (користувачем) сусідньої земельної ділянки, що виходить за межі вказаного спору.

Крім того суд у оскаржуваному рішенні вірно зазначив, що вказані правила стосуються будинків, що знаходяться на стадії будівництва, а житловий будинок, що належить сторонам на праві приватної власності, побудований досить давно (у 60-ті роки 20-го сторіччя) і розподілений в натурі відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.04.1999 року, яка не була оскаржена і скасована та набрала законної сили.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на листи-відповіді Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради та Головного управління держтехногенбезпеки у Запорізькій області щодо оцінки висновків проведеної судово-технічної експертизи у справі с необгрунтованими, оскільки відповідно до ч.2 ст19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А до повноважень вказаних державних органів та органів місцевого самоврядування не належить надання оцінок висновкам проведених судових експертиз.

Відповідно до роз’яснень Верховного Суду України, викладених у п. 21 Постанови Пленуму “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16.04.2004 року № 7 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного суду України від 19.03.2010 року № 2), якщо до вирішенні судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на який розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні спільної ділянки, право на яку має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову власність чи на час виникнення останньої. Відповідно до цього ж пункту вказаної постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року №7, якщо будинок було поділено в натурі, суд згідно до ст. 88 ЗК України розподіляє земельну ділянку відповідно до розміру часток у спільній власності на будинок. Відповідно до абз. З п. 19 зазначеної постанови Пленуму ВСУ норми закону про визначення порядку користування та розподіл земельних ділянок застосовуються також до випадків, коли належні особам на праві спільної власності житловий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Частиною четвертою ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю або споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди.

Згідно з ч. 2 ст. 377 ЦК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Такими чином, твердження відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права при розподілі земельної ділянки не відповідають дійсності та є лише свідченням неправильного розуміння ним застосування норм земельного законодавства України.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на порушення в оскаржуваному рішенні процесуального права, а саме невірній оцінці доказів судом, спростовуються тим, що згідно до норм ч. 1 ст. 212 ЦПК України (на яку і посилається відповідач) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, при цьому в силу ч. 2 вказаної статті жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Судом оцінено у оскаржуваному рішенні всі наявні у справі докази, надано їм оцінку, а тому твердження відповідача про поверховість розгляду цивільної справи є безпідставною.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить висновку, що обставини, викладені відповідачем у апеляційній скарзі мають надуманий характер, ґрунтуються лише на його власних здогадах та власному розумінні норм земельного законодавства та не містять у собі конкретних порушень судом норм матеріального та процесуального права при з’ясуванні обставин вказаної цивільної справи, а тому його доводи не можуть бути прийняті до уваги.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції з’ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи ОСОБА_3, викладені у апеляційній скарзі, аналогічні доводам позивача в судовому засіданні у суді першої інстанції, не спростовують висновки суду першої інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.ст.307,308,314,317 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

судді: