Дата документу Справа №
Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4168/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Якубіна В.Б.
. Суддя-доповідач: ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Давискиби Н.Ф.,
суддів: Мануйлова Ю.С.
ОСОБА_2,
при секретарі: Буримі В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, про виселення і скасування реєстрації, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про виселення і скасування реєстрації.
У судовому засіданні після уточнення позовних вимог просив суд виселити ОСОБА_3, ОСОБА_5 з будинку № 94-б по вул. Балка Поповка в м. Запоріжжі та скасувати реєстрацію відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за вищезазначеною адресою.
В обґрунтуванні уточнених позовних вимог зазначав, що відповідно до свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 03 травня 1995 р. № 215 він є власником будинку № 94-б по вул. Балка Поповка в м. Запоріжжі.
Разом з ним та його дружиною зареєстровані та проживають відповідачі: син - ОСОБА_4, невістка - ОСОБА_5, онук - ОСОБА_6 Фактично він та відповідачі проживають в окремих кімнатах.
Також Зазначав, що відповідачі поводять себе нахабно, постійно погрожують йому, матеріально не допомагають, заважають йому користуватись і розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та його представник підтримали уточнені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позові. Позивач ОСОБА_4 також пояснив, що син піднімав руку на матір, та вони були вимушені звертатися з цього приводу до міліції. Просили суд задовольнити їхні позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що у 2004 році разом з дружиною та сином, заручившись підтримкою його батьків та продавши дві свої квартири, переїхали з м.Ташкента до м. Запоріжжя, де стали проживати разом з його батьками у зазначеному вище будинку. До 2006 року між ними не було ніяких конфліктів. Але після цього батьки почали сваритися з його дружиною ОСОБА_5 та сином ОСОБА_6, він був змушений захищати свою сім’ю, у з зв’язку з чим між ними постійно виникали сварки. Він неодноразово пропонував батькам знайти спосіб вирішення даної проблеми, однак останні не бажають з ними розмовляти. Матеріально він не в змозі допомагати батькам, оскільки має скрутне матеріальне становище. Зважаючи на останню обставину, також не має можливості купити собі інше житло. Матір він ніколи бив, при одній з сварок вона спіткнулася ті впала.
Відповідачка ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, пояснила суду, що з 2004 року вона з чоловіком та сином мешкають разом с батьками чоловіка. Першими конфліктувати почали позивач та його дружина. На даний час її син за даною адресою н мешкає, оскільки перебуває на строковій військової службі у Збройних Силах України. Вони тривали] час не розмовляють з батьками чоловіка, та мешкають у окремих кімнатах.
Відповідач ОСОБА_6 не з’явився до суду, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутністю, заперечень на позов до суду не надав.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі, заяви про розгляд справи без його участі не надавав.
.Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2011 року, позов задоволено частково.
Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_5 з житлового будинку № 94-б по вул.. Балка Поповка в м. Запоріжжі, зі зняттям іх з реєстраційного обліку у вказаному будинку.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України підчас розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність й обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.
Задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.2) та встановлено судом, відповідно до свідоцтва за № 125 про право приватної власності на житловий будинок, виданого 03 травня 1995 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Комунарської районної ради народних депутатів № 76/29 від 16 березня 1995 року, житловий будинок № 94-б по вул. Балка Поповка в м. Запоріжжі належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_4
Право приватної власності на нерухоме майно зареєстровано за позивачем в ОП ЗМБТІ 03 травня 1995 року.
Судом встановлено, що в спірному будинку № 94-6 по вул. Балка Поповка в м. Запоріжжі проживають та зареєстровані позивач ОСОБА_4, його дружина - ОСОБА_8, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Відповідно до матеріалів дослідчої перевірки Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області відповідачу ОСОБА_3 було зроблено офіційне попередження про недопустимість вчинення домашнього насилля у сім'ї, в порушенні кримінальної справи відмовлено.
Дані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Конституцією України(ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном , на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України , ст. 48 Закону “Про власність”).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав.
Таким чином, аналізуючи у сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що відповідачі не є власниками спірного будинку, тому позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_3, ОСОБА_5 зі зняттям їх з реєстраційного обліку є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до довідки військової частини А 4623 від 23 листопада 2010 року (а.с.17) відповідач ОСОБА_6 з 03 листопада 2010 року по 03 листопада 2011 р. перебуває на строковій військовій службі у військовій частині А 4623 у Збройних Силах України.
Згідно з ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках призиву на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу.
Тому суд прийшов обгрунтвоаного висновку висновку, що позовні вимоги позивача стосовно зняття з реєстрації відповідача ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.
Суд повно і всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам у їх сукупності. Ухвалене судове
рішення відповідає матеріалам справи і вимогам закону, а тому підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про те. що даний житловий будинок є самочинним будіництвом і не зареєстрований в ОП ЗМБТІ, спростовується наявними у справі свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок та реєстарційним написом на документі про право особистої власності (а.с.3), і не спростовують висновків суду першої інстанції, яке є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
судді: