Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22-192 /2011 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко О.М.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького 1.1.
суддів : Ломейка В.О.
ОСОБА_1 при секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади м. Бердянська в особі ОСОБА_3 міської ради, третя особа: ОСОБА_3 комунальне підприємство з технічної інвентаризації, про визнання права власності на домоволодіння , -
ВСТАНОВИЛА :
В листопаді 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, б якому вказав, що на праві власності маг нежилий об'єкт нерухомості за адресою: М.ОСОБА_3, вул. Макарова, 8-6. Згідно рішення ОСОБА_3 міської ради № 19 від 30.05.02 року позивач)' передана в оренду земельна ділянка площею 974 кв.м. по вул..Макарова, 8-6 в ОСОБА_3 для розміщення та обслуговування кемпінгу строком до 01.06.2012 року. На цій земельній ділянці позивачем самовільно було збудоване домоволодіння, що складається з житлового будинку, який визначений в технічній документації літ. “А”, веранди літ, “а”, навісів літ. “Б, В”, вбиральні літ. “Г”. водопроводу літ. “Д”. замощення І, парканів № 1, 2, зливної ями № 3, на котре позивач просить визнати за ним право власності.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2006 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на домоволодіння, що складається з житлового будинку, який визначений в технічній документації літ. “А”, веранди літ. “а”, навісів літ. “Б”, “В”, вбиральні літ. “Т”, водопроводу літ. “Д”, замощення І, парканів №1, № 2, зливної ями № 3, яке розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Макарова, 8-д.
Заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій, пославшись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Вислухавши доповідача, перевіривши обгрунтованість та законність постановленого у
справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно з п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального в або процесуального права.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності, яке видане виконавчим комітетом ОСОБА_3 міської ради 28 лютого 2002 року позивачу на праві приватної власності належить 1/2 частина домоволодіння № 8-б по вул. Макарова в м. Бердянськ)'.
Згідно з рішенням ОСОБА_3 міської ради Запорізької області № 19 від 30 травня 2002 року позивачу була передана в оренду 1/2 частки земельної ділянки, що складає 974 кв. м. від загальної площі 1 948 кв. м., розташованої по вул. Макарова, 8-б, для розміщення та обслуговування кемпінгу строком до 01 червня 2012 року.
Згідно з рішенням ОСОБА_3 міської ради Запорізької області № 376 від 01 липня 2004 року було надано дозвіл ОСОБА_2 на виробництво проектно - відшукувальних робіт для реконструкції 1/2 частини комплексу будівель під житловий будинок, що розташований за адресою: м. Бердянськ, вул. Макарова, 8-б.
Відповідно до рішення ОСОБА_3 міської ради № 25 від 27 січня 2005 року позивачу був наданий дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки, розташованої по вул. Макарова, 8-б для реконструкції 1/2 частини комплексу будівель під житловий будинок.
Згідно з рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 210 від 04 травня 2006 року було затверджено розподіл земельної ділянки по вул. Макарова. 8-б та
закріплено земельну ділянку, площею 974 кв.м., з присвоєнням поштової адреси:
вул.. Макарова. 8-г, для розміщення та обслуговування кемпінгу, що належить ОСОБА_2
Відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 577 від
19 жовтня 2006 року у зв’язку з уточненням адреси земельної ділянки було внесено зміни до п.1.2 рішення міськвиконкому від 04 травня 2006 року № 210 “Про поділ земельної ділянки”замість слів: “вул. Макарова. 8-г”читати: “вул. Макарова, 8-д”.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що самочинні будівлі, які збудовані позивачем на земельній ділянці, що відведено для реконструкції, відповідають будівельним нормам та правилам і не порушують права третіх осіб.
Однак з такими висновками судів повністю погодитися не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте вказані вимоги закону залишилися поза увагою суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно із ч. ч. 1,3 ст. 22 Закону України “Про основи містобудування”забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку,
передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об’єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Статтею 18 Закону України “Про основи містобудування”в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України “Про планування і забудову територій”у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
До 1 січня 2009 року був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від
22 вересня 2004 року № 1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва; з 1 січня 2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів встановлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
8 жовтня 2008 року № 923.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про основи містобудування”спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З огляду на вказане звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Але, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не звернув уваги на наведене та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Всупереч зазначеним вище вимогам закону, районним судом визнано право власності позивача на новостворене нерухоме майно, яке не вводилось у експлуатацію.
За таких обставин ухвалене у справі рішення вважати обґрунтованими немає підстав. Таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів.
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2006 року по цій справі скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту : “У задоволенні позову ОСОБА_2 до територіальної громади м. Бердянська в особі ОСОБА_3 міської ради, третя особа: ОСОБА_3 комунальне підприємство з технічної інвентаризації, про визнання права власності на домоволодіння відмовити”.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: судді: