Дата документу Справа №
Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4006/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.С..
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Давискиби Н.Ф.
суддів: Мануйлова Ю.С.
Осоцького .1.І. при секретарі: Буримі В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору дійсним, визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення. -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності. На обгрунтування позову посилався на те, що 20 травня 2002 року між сторонами була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу 3/10 частин житлового будинку №131 по вул. Барикадній в м. Запоріжжі, в підтвердження чого був укладений договір. Відповідно до договору він передав ОСОБА_4 завдаток в сумі 1 620 грн. (еквівалент 300 дол. США). Договір купівлі-продажу повинен був бути укладений в строк до 01 грудня 2002 року. До зазначеної дати сторони домовились про наступне: він, ОСОБА_2, вселяється до спірного будинку та з 21 травня 2002 року по 02 грудня 2002 року виплачує ОСОБА_4 залишок суми грошей за будинок. На виконання зазначеної домовленості він вселився в спірний будинок і проживав там до теперішнього часу, сплачував всі комунальні послуги, зробив ремонт, поставив паркан, туалет. 12 червня 2002 року сплатив ОСОБА_4 ще 200 дол. США, що підтверджується розпискою. Після сплати вказаної суми, відповідач не з'явився для укладення договору купівлі-продажу у визначений час. У лютому 2003 року відповідач з'явився, підтвердив намір укласти договір купівлі-продажу через декілька днів, отримав від позивача ще 500 грн.. що також підтверджується розпискою від 12.02.3003р. З цього часу і по травень 2009р. він відповідача більше не бачив. В травні 2009р. відповідач з"явився и почав вимагати звільнити будинок та відмовився укладати договір купівлі-продажу. Вважає, що оскільки між сторонами були досягнуті всі істотні умови договору купівлі-продажу спірного будинку, відбулося часткове його виконання, а саме передача грошей, однак відповідач ухилився від
нотаріального посвідчення, договір повинен бути визнаний дійсним та за ним визнано право власності на 3/10 частин будинку №131 по вул. Барикадній в м. Запоріжжі.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладеш в заяві, просили суд їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, суду пояснив, що між сторонами 20 травня 2002 року був укладений лише договір завдатку. В подальшому договір купівлі-продажу спірного будинку укладений так і не був,. оскільки сторони не домовилися стосовно усіх істотних умов договору та не прийшли до єдиного рішення.
Натомість ОСОБА_4 надав до суду зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 незаконно вселилися у спірний будинок без будь-яких правових підстав. Спірний будинок належить йому. На теперішній час будинок потрібен йому для особистого проживання з сім'єю. Відповідачі в добровільному порядку не бажають виселитися та чинять йому перешкоди у користуванні належним на праві власності майном. Просив суд задовольнити зустрічний позов, у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовити.
Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав зустрічний позов, первісний позов просив суд залишити без задоволення через його безпідставність.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору дійсним, визнання права власності відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.
Усунуті перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_4 шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з належної йому 3/10 частини житлового будинку №131 по вул. Барикадна в м. Запоріжжі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність обставин, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити..
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України підчас розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність й обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.
Відмовивши у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 про визнання договору дійсним, визнання права власності та задовольнивши зустрічний позов ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що 3/10 частин житлового будинку №131 по вул.. Барикадній в м. Запоріжжі належить на праві власності ОСОБА_4, що підтверджується копією рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2000 року, копією технічного паспорту (а.с.26.30). 20 травня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір, відповідно до якого ОСОБА_2 дав ОСОБА_4 завдаток у сумі 1 620 гри., що є еквівалентом 300 дол. США. у рахунок належних з нього 4 320 грн., що є еквівалентом 800 дол. США. за договором купівлі-продажу 3/10 частин житлового будинку №131 по вул.. Барикадній в м. Запоріжжі, який повинен бути укладений у строк до 01 грудня 2002р. включно (а.с.5). В подальшому ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 грошові суми у розмірі 200 дол. США
12 червня 2002 року та 500 грн. - 12 лютого 2003 року, що підтверджується розписками (а.с.6). В спірному житловому будинку на теперішній час проживають без реєстрації ОСОБА_2. ОСОБА_5. що підтверджується довідкою квартального комітету Комунарського району м. Запоріжжя №83 від 19 січня 2011 року.
Дані обставини були повністю підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_2 просив суд визнати договір купівлі-продажу 3/10 частин спірного будинку дійсним, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов, відбулося часткове виконання, а саме сплата більш половини обумовленої суми, однак відповідач ОСОБА_4 ухилився від нотаріального посвідчення.
Враховуючи, що правовідносини між сторонами щодо купівлі-продажу спірного будинку виникли у 2002 року, то згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України суд правильно застосував до них норми ЦК УРСРС (в редакції 1963 року).
У відповідності до ст. 41 ЦК УРСР (1963 року) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
У відповідності до ст. 227 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Частиною 2 ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконана угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Суд може застосувати норми закону про визнання договору дійсним при одночасній наявності наступних умов: домовленість сторін щодо всіх істотних умов договору, повне або часткове виконання договору, ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення такого договору.
Виходячи зі змісту ст. ст. 153. 154. 224. 225. 227. 228 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), істотними умовами договору купівлі-продажу. за якими одна сторона продавець, передає або зобов'язаний передати майно у власність іншої сторони, а покупець-прийняти майно і сплатити певну грошову суму, є предмет та ціна договору, яка визначається за домовленістю сторін.
За заявою позивача ОСОБА_2 письмовими документами, що підтверджують укладення між сторонами договору купівлі-продажу 3/10 частин спірного будинку є договір завдатку від 20 травня 2002 року та розписки від 12 червня 2002 року, від 12 лютого 2003 року.
Зі змісту розписок вбачається, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 певну суму грошей, однак з них не вбачається, що вони отримані за договором купівлі-продажу. З договору завдатку вбачається, що сторони домовилися укласти договір купівлі-продажу у майбутньому в строк до 01 грудня 2002 року, у разі ж не укладення договору купівлі-продажу передбачені певні наслідки.
З огляду на положення ст.ст. 227, 42, 44, 47 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) угоди купівлі-продажу жилого будинку (квартири), щодо яких ставиться питання про їх визнання дійсними мають укладатись щонайменше в письмовій формі. Письмові ж угоди мають бути підписані особами, які їх укладають.
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу між сторонами навіть у письмовій формі не укладався і в нотаріальному порядку не посвідчувався.
Договір завдатку та розписки, які позивач зазначив як такі, що свідчать про укладення сторонами договору купівлі-продажу, на думку суду, не можна визнати договором купівлі-продажу, і в зв'язку з чим досягнення сторонами всіх істотних його умов.
Суд також виходив з того, що позивачем не було надано будь-яких доказів, що відповідач ухилявся від укладання вказаного договору через нотаріуса, а такі докази
відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести суду.
Отже, суд правильно виходив з того, що позивач ОСОБА_2 безпідставно поставив питання про визнання дійсним договору :купівлі-продажу, який сторони навіть письмово не укладали.
За таких обставин, суд прийшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності задоволенню не підлягають.
Позивач ОСОБА_4 в зустрічній позовній заяві просив усунути перешкоди у користуванні власністю та виселити відповідачів, оскільки вони не є власниками, своїм проживанням перешкоджають йому в повній мірі використовувати право власності.
Задовольнивши його зустрічний позв. суд першої інстанції керувався наступним. Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі своїм проживанням у спірному будинку фактично позбавляють власника в повній мірі використовувати права власності на цей будинок.
За змістом ст. 405 ЦК України лише члені сім'ї власника житла, які проживають разом з ним. мають право на користування цим житлом у відповідності до вимог закону. При цьому приміщення, яке вони мають право займати, визначається самим власником. Відповідачі не були і не є членами сім'ї власника, тому їх правовідносини не регулюються ст.156 ЖК України. Відповідачі з власником не вирішували питання про користування жилою площею, а відтак між ними не виникли житлові правовідносини.
Питання проживання не членів сім'ї власника житла, врегульовано Главою 59 (ст.ст. 810-826) ЦК України, якою передбачено, що підставою проживання таких осіб є договір найму жилого приміщення.
Згідно ст.ст. 810. 811 ЦК України власник житла (наймодавець) передає наймачеві житло для проживання на певний строк і за плату на підставі договору найму (оренди), який укладається в письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі не укладали з власником житла (позивачем по зустрічному позову) договору найму спірного будинку, не є членами сім'ї власника. А отже відповідачі, безпідставно проживаючи в спірному будинку, тим самим, чинять перешкоди позивачеві в користуванні і розпорядженні його власністю, а тому суд правильно вважав зустрічний позов ОСОБА_4 обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Суд повно і всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам у їх сукупності. Ухвалене судове рішення відповідає матеріалам справи і вимогам закону, а тому підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яке є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2011 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: судді:
.