Дата документу Справа №
Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4483/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.С.,
. Суддя-доповідач: ОСОБА_1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Давискиби Н.Ф.,
суддів: Мануйлова Ю.С.
ОСОБА_2,
при секретарі: Буримі В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства КБ “ПриватБанк”про визнання змін умов договорів щодо підвищення відсоткової ставки за користування кредитом недійсними, зарахування надлишкових грошових коштів, сплачених за кредитними договорами до суми щомісячних платежів на зменшення тіла кредиту, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулася до суду з позовом, який згодом уточнила. В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що 15 січня 2008 року між нею та закритим акціонерним товариством КБ”ПриватБанк (надал і- ЗАТ КБ ПриватБанкс”правонаступником якого є публічне акціонерне товариство КБ”ПриватБанк (надалі-ПАТ КБ ”ПриватБанк”, були укладені: договір про іпотечний кредит №ZРSОG40000002834 на суму 146 943 грн. 64 коп. зі сплатою 15% річних та з терміном погашення до 15 січня 2033 року на придбання квартири АДРЕСА_1 та кредитний договір №ZРSОG50000002834 на суму 29 388 грн. 73 коп.. зі сплатою 15%річних та з терміном повернення грошових коштів до 15 січня 2033 року на споживчі цілі. Вона належним чином виконувала умови зазначених договорів, своєчасно та у повному обсязі сплачувала грошові кошти згідно графіку. 02 вересня 2008 року отримала від відповідача лист, датований 08 серпня 2008 року, яким банк повідомив її, що підвищує відсоткову ставку за договорами про іпотечний кредит №ZРS0G40000002834 від 15 січня 2008 року з 15 % до 25,08 % річних, починаючи з 29 серпня 2008 року. Причиною такого підвищення була відмова Державної Іпотечної установи (надалі - ДІУ) викупляти кредити у відповідача, тобто ДІУ відмовилася рефінансувати іпотечні кредити. Таким чином, банк терпить збитки і вимушений збільшити відсоткову ставку.
Також вказала, що вказаним листом відповідач порушив п.8.9. іпотечного кредиту (щодо термінів направлення поштою відповідного рекомендованого листа (повідомлення) -:не пізніше 14 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки
та щодо адреси, на яку необхідно направляти зазначене повідомлення. Лист відповідача був направлений за адресою: м. Запоріжжя, вул. Полякова. 6уд. 21. кв.32 (та квартира, яку вона придбала за іпотечним договором), а не за адресою, зазначеною у договорі: АДРЕСА_2. Таким чином, відповідач порушив і процедуру повідомлення про зміни умов договору та у нього, взагалі, не було підстав для збільшення відсоткової ставки, оскільки настали обставини, зазначені у п.8.9. договору про іпотечний кредит.
Після цього, 12 січня 2009 року вона на адресу, зазначену у договорах, отримала два листа, але на ім'я Нестерович (її дівоче прізвище до реєстрації шлюбу). Вказані листи датувалися 25 грудня 2008 року та в них повідомлялося, що за договором
№ZРSОG40000002834 від 15 січня 2008 року, починаючи з 01 лютого 2008 року відсоткова ставка буде складати 30% річних, а якщо вона сплатить заборгованість по тілу кредиту у сумі 73 315,78 грн. - відсоткова ставка не буде змінюватися і складатиме 15%. За договором № ZРZSОG50000002834 від 15 січня 2008 року повідомлялося, що відсоткова ставка збільшується з 01 лютого 2008 року з 25,08% до 30% річних. Підставами збільшення відсоткових ставок відповідач зазначив зміну кон’юнктури ринку грошових ресурсів в України та настання чинників, зазначених у п.8.9. іпотечного договору. Таким чином, відповідач вдруге порушив процедуру повідомлення про збільшення відсоткових ставок за укладеними договорами, а також із листа про збільшення відсоткової ставки по іпотечному кредиту не вбачається, що відсоткова ставка збільшувалася з 15% до 25.08 % річних.
Пославшись на вказані обставини, просила суд визнати:
1) недійсними зміни щодо збільшення відсоткової ставки з 15 % до 25,8% річних з 28 серпня 2008 року за користуванням кредитом згідно договору іпотечного кредиту
№ ZР5OG40000002834 від 15 січня 2008 року;
2) недійсними зміни щодо збільшення відсоткової ставки з 15% до 25,8% річних з 28 серпня 2008 року за користуванням кредитом згідно кредитного договору № ZР5ОG50000002834 від 15 січня 2008 року;
3) недійсними зміни щодо збільшення відсоткової ставки до 30 % річних з 01 лютого 2009 року за користуванням кредитом згідно іпотечного кредиту №ZР5ОG40000002834 від 15 січня 2008 року;
4) недійсними зміни щодо збільшення відсоткової ставки до З0% річних з 01 лютого 2009 року за користуванням кредитом згідно кредитного договору №ZРSОG50000002834 від 15 січня 2008 року;
5) зобов’язати відповідача зарахувати надлишкові грошові кошти, що сплачені позивачем за кредитними договорами №ZРSОG40000002834 від 15 січня 2008 року та №ZРSОG50000002834 від 15 січня 2008 року до суми щомісячних платежів на зменшення тіла кредиту;
6) стягнути з відповідача суму у розмірі 70 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та суми судових витрат.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2011 року у задоволені позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ “ПриватБанк”про визнання змін умов договорів недійсними, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення осіб які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів
прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає чпсткорвому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсними змін щодо збільшення відсоткової ставки з 15 % до 25,8% річних з 28 серпня 2008 року за користуванням кредитом згідно договору іпотечного кредиту № ZР5OG40000002834 від 15 січня 2008 року та кредитного договору № ZР5ОG50000002834 від 15 січня 2008 року суд першщої інстанції виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і встанолвлено судом, 15 січня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ “ПриватБанк”(правонаступник - ПАТ КБ “ПриватБанк”) були укладені договір про іпотечний кредит № ZРSОG40000002834 на суму 146 943.64 грн. зі сплатою 15% річних та з терміном погашення до 15.01.2033 року на придбання квартири АДРЕСА_1 та кредитний договір №ZРSОG50000002834 на суму 29 388,73 грн. зі сплатою 15% річних та з терміном повернення до 15 січня 2033 року на споживчі цілі.
Відповідно до п.8.9. Договору про іпотечний кредит №ZРSОG40000002834 від
15 січня 2008 року відповідач може збільшити розмір відсоткової ставки за Договором при настанні будь-якої із обставин, передбачених зазначеним пунктом Договору. Постановою Правління НБУ України № 107 від 21 квітня 2008 року “Про регулювання грошово-кредитного ринку”облікова ставка з 30 квітня 2008 року була встановлена у розмірі 12% річних. Враховуючи, що укладеним між сторонами договором було передбачена зазначена обставина, як підстава для зміни відсоткової ставки, тому відповідач мав право збільшити розмір відсоткової ставки по іпотечному договору. Аналогічні умови щодо збільшення відсоткової ставки були передбачені і в кредитному договорі №ZРSОG50000002834 від 15.01.2008 року (п.2.3.1.). Таким чином, суд правильно вважав, що у відповідача на 29 серпня 2008 року були підстави для збільшення відсоткової ставки згідно умов укладених з ОСОБА_3 договорів.
Згідно до п.8.9. Договору про іпотечний кредит №ZРSОG40000002834 від 15 січня 2008 року відповідач повинен не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня зміни відсоткової ставки повідомити позивача. Відповідно до п. 2.3.1. кредитного договору № ZРSОG50000002834 від 15 січня 2008 року відповідач надсилає позивачу письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. З матеріалів справи (реєстр № 5, наданий представником відповідача) вбачається, що відповідач відповідні повідомлення направив своєчасно - рекомендованими листами 19 серпня 2008 року. Позивачка отримала зазначені листи 02 вересня 2008 року через те, що неправильно була вказана її адреса на повідомленнях. Разом із тим, позивачка, не направила своєї незгоди до відповідача та 15 вересня 2008 року, 13 жовтня 2008 року, 14 листопада 2008 року та 15 грудня 2009 року сплачувала суми за збільшеними відсотками, що підтверджується випискою з рахунку на ім’я ОСОБА_3 та не заперечувалося останньою у судовому засіданні.
Згідно ч.ч.2,3 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до ч.2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, суд правильно вважав, що сплачуючи з 28 серпня 2008 року відсотки на новою ставкою, ОСОБА_3 пропозицію відповідача щодо збільшення відсотків прийняла.
Правочин вважається чиненим (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника), так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.
Тобто, поза увагою апелянта залишився той факт, що вона після повідомлення про підвищення процентної ставки почала сплачувати проценти за новою ставкою, що відповідно до положень чч. 2, 3 ст. 205 та ч. 2 ст. 642 ЦК України вказує на згоду позичальника зі зміненим розміром процентної ставки.
У зв’язку з цим твердження апелянта про те, що відповідач в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку з 15 % до 25,8% річних з 28 серпня 2008 року за користуванням кредитом згідно зазначеним вище договору іпотечного кредиту та кредитного договору від 15 січня 2008 року, не можуть бути прийняті до уваги, вони не грунтуються на матеріалах справи і положеннях чинного законодавства.
Відмовивши у задоволенні позову про визнання недійсними змін щодо збільшення відсоткової ставки до 30 % річних з 01 лютого 2008 року за користуванням кредитом згідно іпотечного кредиту №ZР5ОG40000002834 від 15 січня 2008 року та кредитного договору №ZРSОG50000002834 від 15 січня 2008 року, районний суд виходив з того, що
укладенимм між сторонами договором іпотечного кредиту і кредитним договором передбачене право ЗАТ КБ “ПриватБанк”в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за певних умов і розпорядженням правління банку від 31 грудня 2008 року, тобто до набрання чинності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку”, а і листи про це ОСОБА_3 отримала 12 січня 2009 року, а тому підвищення банком розміру процентної ставки є законним.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
9 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 661-VІ від 12 грудня 2008 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку”.
Зазначеним Законом ЦК України доповнено статтею 10561 “Проценти за кредитним договором”, відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Крім того, 14 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 800-VІ від 25 грудня 2008 року “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 800-VІ від 25 грудня 2008 року кредитно-фінансовим установам за укладеними договорами забороняється збільшувати процентну ставку за кредитами, отриманими фізичними та юридичними особами на придбання або будівництво житла. Така ставка може бути змінена лише за згодою сторін.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 січня 2008 року між ЗАТ КБ “ПриватБанк”та ОСОБА_3 укладений договір про іпотечний кредит (т.1 а.с.12-20), за умовами якого банк надав йому кредит у розмірі 146 943 грн. 64 коп. на придбання у власність окремої квартири з метою постійного проживання за договором купівлі-продажу від 15 січня 2008 року , розташованої за адресою: АДРЕСА_3 та кредитний договір (т.1 а.с.21-26), за умовами якого ьанк надав йому кредит в розмірі 29 388 грн. 73 коа. на сплату авансу на купівлю житла.
Встановлено, що проценти за користування кредитом у розмірі 30 % річних ЗАТ КБ “ПриватБанк”розпочало нараховувати позивачці з 1 лютого 2009 року.
Суд безпідставно визначив моментом збільшення розміру процентної ставки 31 грудня 2008 року - день прийняття рішення правлінням банку про збільшенні відсоткової ставки за користування кредитом й без законних на те відмовив у задоволенні позову позову про визнання недійсними змін щодо збільшення відсоткової ставки до 30 % річних з 01 лютого 2008 року при тому, що судом встановлені як факт одержання ОСОБА_3 кредиту для придбання житла, так і факт збільшення відповідачем розміру процентної ставки саме з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності як Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку”, так і Законом України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”.
Посилання суду на те, що позивачка учинила дії на пропозицію ЗАТ КБ”ПриватБанк” про підвищення процентної ставки за кредитом, а тому це є прийняттям пропозиції (ст. 642 ЦК України), безпідставні, оскільки банком не наведено, які саме дії, а не бездіяльність, учинила ОСОБА_3 про прийняття такої пропозиції. Неповернення всієї суми кредиту у зв’язку з підвищенням процентної ставки за кредитом й не згода з цим, не є учиненням дій щодо погодження з пропозицією, при тому, що позивачка неодноразово надсилала претензії банку, а після їх відхилення - звернулася до суду з позовними вимогами.
За таких обставин рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Позивачка також просила зобов’язати відповідача зарахувати надлишкові грошові кошти, що сплачені нею за кредитними договорами №ZРSОG40000002834 від 15 січня 2008 року та №ZРSОG50000002834 від 15 січня 2008 року до суми щомісячних платежів на зменшення тіла кредиту..
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, з 28 серпня 2008 року позивачка за обопільною згодою з відповідачемсплачувала суми за збільшеними відсотками (25,8 %) за користуванням кредитом згідно зазначеним вище договору іпотечного кредиту та кредитного договору від 15 січня 2008 року.
Крім того, доказів на підтвердження того, що після 01 лютого 2009 року вона сплачувала відсотки за кредитним та іпотечним договорами за підвищеною вісотковою ставкою (30 %) ОСОБА_3 не надала.
Більш того, у своєиу листі від 19 січня 2009 року на ім’я Голови правління ЗАТ КБ ”ПриватБанк”ОСОБА_4 (т.1 а.с.29-30) позивачка з посиланням свій лист до нього від 29 грудня 2008 року повідомила, що за обома кредитними договорами, укладеними нею з банком 15 січня 2008 року вона сплачувати банку лише ті 15 % річних, які встановлені договорами.
Зважаючи на це, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про зобов’язання відповідача зарахувати надлишкові грошові кошти, що сплачені нею за кредитними договорами №ZРSОG40000002834 від 15 січня 2008 року та №ZРSОG50000002834 від 15 січня 2008 року до суми щомісячних платежів на зменшення тіла кредиту не підлягають задоволенню.
Позивачка також заявила вимоги що стягнення на свою користь моральної шкоди, яку вона оцінила у 70 000 грн.
В обгрунтування своїх вимог в уточненій заяві (т.1 а.с.155-162) своїх вимог послалася на ст.23 ЦК України та положення Закону України “Про захист прав споживачів”та зазначила, що неправомірними діями відповідача порушені її права, вплинуло на її психоемоційний стан.
Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України “Про захист прав споживачів”споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди у разі заподіяння такої небезпечною для життя і здоров’я продукцією у випадках, передбачених законом.
Разом з тим такі обставини у справі відсутні.
Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”та вимог ст. 23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
За правилами ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди .
Зі змісту договору вбачається, що сторони не передбачили відшкодування моральної шкоди в разі необгрунтованого підвищення банком відсоткової ставки в односторонньому порядку за кредитним договором.
Не передбачено відшкодування моральної шкоди за вказане порушення й спеціальною нормою - ст.1056-1 ЦК України
Ураховуючи те, що законом і договором не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За таких обставин слід прийти висновку, що рішення суду про відмову в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди є обгрунтованим і не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 307,309,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2011 року у цій справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними зміни щодо збільшення відсоткової ставки до 30 % річних з 01 лютого 2009 року за користуванням кредитом згідно іпотечного кредиту №ZР5ОG40000002834 від 15 січня 2008 року та кредитного договору №ZРSОG50000002834 від 15 січня 2008 року скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту : “Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати зміну умов договору шляхом підвищення відсоткової ставки з 01 лютого 2009 року за користування кредитом до 30 % річних за договором про іпотечний кредит № ZРSОG40000002834 від 15 січня 2008 року та за кредитним договом №ZРSОG50000002834 від 15 січня 2008 року, укладеними між ЗАТ КБ”ПриватБанк”та ОСОБА_3 недійсною.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовнихз вимог про зобов’язання ПАТ КБ”ПриватБанк”зарахувати надлишкові грошові кошти, що сплачені нею за іпотечним кредитом №ZР5ОG40000002834 від 15 січня 2008 року та кредитним договором №ZРSОG50000002834 від 15 січня 2008 року до суми щомісячних платежів на зменшення тіла кредиту”.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
судді: