Дата документу Справа №
Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4331/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Світлицька В.М.
. Суддя-доповідач: ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Давискиби Н.Ф.,
суддів: Мануйлова Ю.С.
ОСОБА_2,
при секретарі: Буримі В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Електрозавод-ВІТ”на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю “Електрозавод-ВІТ”про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та різниці у середньому заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Електрозавод-ВІТ”(надалі - ТОВ“Електрозавод-ВІТ”) про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та різниці у середньому заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з березня 2009 року працював на посаді начальника караулу ТОВ “Електрозавод-ВІТ”. 01 грудня 2010 року його переведено на посаду охоронця з наступних підстав. Так, 25 листопада 2010 року від охоронця ОСОБА_4 з пульту сигналізації надійшла інформація, що в кімнаті № 105 ТОВ “Електрозавод-ВІТ”спрацювала сигналізація. Коли він прибув до зазначеної кімнати, то побачив там слюсаря-ремонтника ОСОБА_5, який переодягався . На його запитання, чому він не зняв об’єкт з сигналізації , ОСОБА_5 грубо, із застосуванням нецензурних слів, відповів, що це його не обходить, після чого почав провокувати його на сварку. Разом з тим, він нецензурної лайки не вживав, фізичної сили до ОСОБА_5 не застосовував. 28 листопада 2010 р. начальник охорони заводу ОСОБА_6 повідомив його, що на підприємстві з вини позивача сталась надзвичайна ситуація, маючи на увазі конфлікт з ОСОБА_5, та запропонував звільнитись за власним бажанням. Крім того, начальник охорони заводу ОСОБА_6 написав на імэя директора заводу доповідну про проведення службового розслідування pf фактjv конфлікту, який стався 25 листопада 2010 року між ним та ОСОБА_5 Того ж дня з приводу зазначених обставин, ним була написана на ім'я директора заводу пояснювальна записка. 02 грудня 2010 року його було ознайомлено з наказом ТОВ “Електрозавод-ВІТ”№ 129 від 01 грудня 2010 року, яким за порушення функціональних обов’язків до нього застосовано дисциплінарне стягнення-оголошено догану, позбавлено 100 % надбавки до заробітної плати за листопад 2010 року та переведено з посади начальника караулу в охоронці 3 класу з 01 грудня 2010 року.
Вважав, що дисциплінарне стягнення накладено на нього незаконно, його неправомірно відсторонено від роботи, переведено на іншу роботу та знижено кваліфікацію. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати незаконним наказ ТОВ “Електрозавод-ВІТ”№ 129 від 01 грудня 2010 року, поновити його на посаді начальника караулу ТОВ “Електрозавод-ВІТ”, стягнути з відповідача суму 100 % надбавки до заробітної плати за результатами роботи за листопад 2010 року, стягнути різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу 28 листопада 2010 року та 08 грудня 2010 року.
В судовому засіданні позивач, посилаючись на обставини, викладені у позові, на позовних вимогах наполягав і просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пославшись на те, що доводи позивача є необгрунтованими. Просили суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2011 року позов задоволено частково.
Визнаний незаконним наказ товариства з обмеженою відповідальністю “Електрозавод-ВІТ” № 129 від 01 грудня 2010 року в частині переведення ОСОБА_3П.з посади начальника караулу в охоронці 3 класу з 01 грудня 2010 року.
Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника караулу товариства з обмеженою відповідальністю “Електрозавод-ВІТ”.
Зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю “Електрозавод-ВІТ”відшкодувати ОСОБА_3 різницю в середньому заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Електрозавод-ВІТ”судовий збір в розмірі 51 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. в дохід держави.
В іншій частині позовних вимог відмовлено..
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ТОВ“Електрозавод-ВІТ”звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.1ст.303 ЦПК України підчас розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність й обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.
Задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, наказом ТОВ “Електрозавод-ВІТ”№35 від 18 березня 2009 року ОСОБА_3 прийнято начальником караулу на ТОВ “Електрозавод-ВІТ”.
Наказом ТОВ“Електрозавод-ВІТ”№129 від 01 грудня 2010 року за порушення функціональних обов’язків до начальника караулу ОСОБА_3 П застосовано дисциплінарне стягнення - оголошено догану, позбавлено 100 % надбавки до заробітної плати за листопад 2010 року та переведено його з посади начальника караулу в охоронці 3 класу з 01 грудня 2010 року.
Як вказано у зазначеному наказі №129 від 01 грудня 2010 року, підставою застосування такого дисциплінарного стягнення є службова записка начальника охорони служби безпеки заводу ОСОБА_6, пояснювальна записка ОСОБА_3, рапорт ОСОБА_7, пояснювальна записка ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, які надані відповідачем у судовому засіданні Крім того, перед виданням цього наказу відповідно до ст.149 КЗпП України , якою передбачено порядок застосування дисциплінарних стягнень, були витребувані пояснення позивача.
У відповідності до роз’яснень Верховного Суду України, що містяться у п. 22 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пп. З, 4, 7, 8 ст. 40 п.1 ст. 41 КЗпП України , чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарних проступків.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи на надані відповідачем докази порушення позивачем трудової дисципліни, а саме: службова записка начальника охорони служби безпеки заводу ОСОБА_6, пояснювальна записка ОСОБА_3, рапорт ОСОБА_7, пояснювальна записка ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, які є підставою для видання наказу № 129 від 01 грудня 2010 року про застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді догани, суд правильно визнав їх обґрунтованими, а наказ в цій частині таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Також, судом буди допитані свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, які підтвердили факт порушення позивачем 28 листопада 2010 року трудової дисципліни.
Разом з тим, наказ ТОВ “Електрозавод-ВІТ”№ 129 від 01 грудня 2010 року в частині переведення ОСОБА_3 з посади начальника караулу в охоронці 3 класу з 01 грудня 2010 року суд правильно вважав незаконним, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Суд, проаналізувавши вказані вище приписи чинного законодавства та обставини справи, прийшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним наказу ТОВ “Електрозавод-ВІТ” № 129 від 01 грудня 2010 року в частині переведення ОСОБА_3 з посади начальника караулу в охоронці З класу з 01.12.2010 р. є фактичним переведення його на іншу роботу та зміна істотних умов праці позивача.
Відповідно до ч.1 ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до ч.З ст.32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Суд виходив з того, що відповідач не надав доказів згоди працівника ОСОБА_3 на переведення або зміни в організації виробництва і праці.
Відповідно до “Положення про встановлення та виплату надбавок до заробітної плати”ТОВ “Електрозавод-ВІТ” , затвердженого 27 лютого 2009 року, нарахування надбавок є засобом заохочення у разі бездоганного виконання службових обов’язків, і невиплата такої надбавки не є дисциплінарним стягненням.
За таких обставин, суд прийшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині неправомірності зняття наказом ТОВ “Електрозавод-ВІТ” № 129 від 01 грудня .2010 року з ОСОБА_3 100% надбавки до заробітної плати за листопад 2010 року через неможливість застосування одночасно двох дисциплінарних стягнень не підлягали задоволенню, оскільки одночасно із застосуванням дисциплінарного стягнення можуть застосовуватися передбачені законодавством заходи впливу, що не є дисциплінарним стягненням, зокрема, і позбавлення премії, що передбачена системою оплати праці. Позбавлення премій, передбачених системою оплати праці, провадиться відповідно до положення про преміювання, що дії на підприємстві, в установі, організації , і може провадиться тільки за той розрахунковий період, у якому було допущено порушення трудової дисципліни, що оформлюється наказом керівника з обов'язковим зазначенням конкретних обставин, що стали причиною депреміювання.
Крім того, відповідно до ч. З ст.143 КЗпП України до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до ч. З ст. 151 КЗпП України протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.
Враховуючи вимоги КЗпП України, суд також прийшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги Кускл ова Ю.П. в частині стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 28 листопада 2010 року та 08 грудня 2010 року також не підлягали задоволенню, оскільки відповідно до наданих копій розрахунково-платіжних відомостей ТОВ “Електрозавод-ВІТ”за листопад-грудень 2010 р. (№№ ЕВ-0000080, ЕВ-0000083) та відомостей ТОВ “Електрозавод-ВІТ”розподілу авансу та заробітної плати працівникам підприємства (відомості №№ 36-39) заробітну плату позивачеві було виплачено в повному обсязі, що підтверджується також листом територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області
№ 234 від 07 лютого 2011 року , складеним за результатами перевірки ТОВ “Електрозавод-ВІТ”. Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, то суду правильно вважав, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1,2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У відповідності до роз’яснень Верховного Суду України, що містяться у п 33 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року № “Про практику розгляду судами трудових спорів”, при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов правильного висновку, що у відповідності до ст. 235 КЗпП України позивач підлягає поновленню на роботі з оплатою різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
Суд повно і всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам у їх сукупності. Ухвалене судове
рішення відповідає матеріалам справи і вимогам закону, а тому підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яке є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам матеріального і
процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Електрозавод-ВІТ” відхилити. .
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
судді: