Справа №  2-163/2009

Р І Ш Е Н Н Я

ИМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09  квітня 2009 року             Київський районний суд м. Сімферополя у складі

головуючого –судді Чумаченко Р.Д.

при секретарі – Ліфінцовій Я.В.

за участю адвокатів  – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому содовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу  за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи – Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори, КРП «Сімферопольське міжміське буро реєстрації та технічної інвентаризації» про визнання свідоцтва про право на спадщини  та договір дарування недійсним, визнання права власності в порядку спадкування, анулювання реєстрації права власності в СМБРТІ,  

в с т а н о в и в:

         ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом  до відповідачів, третіх осіб. В обґрунтування  позову позивач вказує, що 09.01.2000р. померла його сестра  ОСОБА_4 (до шлюбу ОСОБА_3) ОСОБА_6, якій на праві власності належала Ѕ частка домоволодіння № 15 по вул.. Грибоєдова в м. Сімферополі. Друга половина домоволодіння належить йому – позивачу, з 1962 року він мешкає в усьому будинку.  Після смерті сестри відповідач ОСОБА_4 звернувся із заявою про прийняття спадщини  до Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори.

         Позивач вказує, що його сестра ОСОБА_7 зареєструвала шлюб із відповідачем  в серпні 1962 року  у Хлібновській сільраді Білогірського району  Кримської області.  Однак, даний шлюб був розірваний  в серпні 1990 року. Відповідач приховав  цей факт від нотаріуса та як спадкоємець  першої черги отримав свідоцтво про право власності на спадщину у вигляді Ѕ частки  домоволодіння  № 15 по вул.. Грибоєдова в м. Сімферополі.

       Він, позивач, продовжив мешкати в зазначеному будинку, володіти та користуватися його другою половиною.

      Далі позивач затверджує, що в липні 2007 році йому стало відомо, що ОСОБА_4  подарував Ѕ частку спірного домоволодіння  ОСОБА_5 – другій  відповідачці по справі, отримавши свідоцтво про право власності на Ѕ частку будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 Вважає дане свідоцтво недійсним, просить визнати його таким, а також визнати договір дарування недійсним, анулювати реєстрацію  права власності в СМБРТІ на ім’я  ОСОБА_5, визнати за ним право власності на Ѕ частку домоволодіння № 15 по вул.. Грибоєдова  в м. Сімферополі, як за спадкоємцем другої черги за законом, таким що фактично прийняв спадщину.  

      В ході судового  розгляду позивач  ОСОБА_3 подав додаткову позовну заяву до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , третім особа  - ВГДРФО Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим про усунення порушень прав власності, просив зобов’язати відповідачів зняти з реєстрації в спірному будинку.

       В судовому засіданні  позивач ОСОБА_3 , його представник, позовні вимоги підтримали повністю.

      Однак, в судовому засіданні 08.04.2009 року  позивач  надав суду заяву  в якому просив додаткові позовні вимоги про усунення порушень прав власності залишити без розгляду. Судом дана заява задоволена.

       ОСОБА_4 , його представник, проти позову заперечували, заперечували факт розірвання шлюбу з померлою ОСОБА_7, вважаючи недоведеним цей факт, підвернув сумніву надані суду документи.

        Вислухав позивача, відповідача, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

       Судовим розглядом встановлено, що позивачу ОСОБА_3 належить Ѕ частка домоволодіння № 15 по вул.. Грибоєдова в м. Сімферополі. Друга половина зазначеного домоволодіння належала ОСОБА_7 ( до шлюбу ОСОБА_3)  Л.О. – рідній сестрі позивача.

       09.01.2000 року  ОСОБА_7 померла. На момент  смерті остання мешкала  в АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина  у вигляді Ѕ частки домоволодіння № 15 по вул.. Грибоєдова в м. Сімферополі.

        Як вбачається з матеріалів спадкової справи, 17.03.2000р. ОСОБА_4  подав до третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини  після смерті ОСОБА_7 , вказавши себе чоловіком померлої, надавши копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_9 ( після одруження ( ОСОБА_7) від 07.08.1962 року в Хлібновській сільраді Білогірського  району Кримської області. . Однак, шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_7  був розірваний рішенням Волжського районного суду м. Саратова від 10.04.1990р., що підтверджено надісланою до Київського районного суду м. Сімферополя копією актового запису про розірвання шлюбу № 272 від 22.12.1998р. в порядку виконання окремого доручення  про провадження окремих процесуальних дій у відповідності до Конвенції про правову допомогу та правових відносинах по цивільних, сімейних та кримінальних справах. Доречи, як вбачається із змісту актового запису , при реєстрації розірвання шлюбу особистість ОСОБА_4 встановлена у відповідності до паспорту ІІ-АП № 701521, виданого Київським РВСМУ ГУ МВС України в АР Крим  20.08.1977р. До матеріалів справи ОСОБА_4 надав паспорт ХІІ-РУ№ 643069, виданий 26.05.1993р. відділом внутрішніх справ Волжського райвиконкому м. Саратова.  

        За клопотанням відповідача судом був зроблений запит до Волжського районного суду  м. Саратова  про надання копії рішення суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, а також в відділ РАЦС Волжського району м. Саратова.

        На даний запит отримано відповіді – копія рішення Волжського районного суду м. Саратова за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу від 10.04.1990 року, а також відповідь РАЦС засвідчені належно. З цих документів вбачається , що  шлюб розривався з ініціативи ОСОБА_7, ОСОБА_4 був присутнім в судовому засіданні , він же оформив розірвання шлюбу в органах РАЦС по Волжському району м. Саратова  22.08.1009р. та отримав свідоцтво про розірвання шлюбу серії ІІ-РУ № 341171.  

        Місце мешкання ОСОБА_4 в актовому запису про розірвання шлюбу вказано: АДРЕСА_2, що відповідає запису в паспорті серії ХІІ-РУ № 643069 про місце  реєстрації за вказаної адреси з 17.08.1990р.

      Згідно до ст. 44 КпШС України, що діяв на той період, шлюб припиняється  з моменту реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.  Таки ж правила були передбачені  сімейним законодавством Росії.

         За клопотанням відповідача судом був зроблений запит в Хлібновську сільраду Білогірського району з поводу отримання повторного свідоцтва  про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9

         З відповіді начальника відділу РАЦС Білогірського РУЮ АР Крим , вбачається, що за заявою  ОСОБА_4 йому 17.01.1990 року було надіслано повторне свідоцтво про шлюб  ІІ-АГ № 645918, про що свідчить запис в книзі  видачі свідоцтв  за 1990 рік.

        В спадковій справі мається копія первісного свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 за 1962 рік серії І-УР№ 954687.  Однак, у відповідача було повторне свідоцтво про  шлюб серії ІІ-АГ № 645918, направлене йому 17.01.1990р.  органом РАЦС за його же заявою.  По цьому свідоцтву про реєстрацію шлюбу, могло бути прийняте рішення суду про розірвання шлюбу.

       Таким чином, суд вважає встановленим, що відповідач ОСОБА_4 не перебував в шлюбі із ОСОБА_7 на момент її смерті. Це підтверджується документальними доказами - офіційними відомостями органів РАЦС  та суду Росії. Суд приймає ці докази як  допустимі, тому що , згідно до ст. 52 Конвенції про правову допомогу та правових відношеннях по цивільним, сімейним та кримінальним справам, підписаною 22.01.1993 року, що набула чинності для України 14.04.1995 року, рішення ухвалені установами юстиції кожної з сторін , що домовилися, та рішення, що набули чинності, які не потребують за свої характером виконання, визнаються на територіях інших сторін, що домовилися,  без спеціального провадження. Ці правила відносяться до рішень з опіки та піклування, а також до рішень про розірвання шлюбу.

       Таким чином, відповідач не мав право спадкування, як спадкоємець за законом  першої черги.

      Дочка померлої ОСОБА_10 не прийняла спадщину  у встановленому законом порядку. Інших спадкоємців  першої черги не виявлено.

     Подавши заяву про прийняття спадщини в березні 2000 року, ОСОБА_4 тільки 11.07.2007р.  оформив свідоцтво про право на спадщину,  а 13.07.2007 року подарував успадковану частину будинку відповідачці ОСОБА_5

     Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що в липня 2007 року побачив у дворі свого будинку чужих людей, і дізнався  про те, що ОСОБА_4 оформив спадщину після смерті його сестри та подарував Ѕ частку спірного будинку ОСОБА_5, звернувся до суду із зазначеним позовом , вважаючи себе спадкоємцем другої черги  за законом. Позивач затверджує , що він фактично прийняв спадщину, проживаючи в спірному будинку, обслуговуючи та утримуючи його.  Ці доводи позивача підтверджуються  реєстрацією  його в будинку № 15 по вул.. Грибоєдова в м. Сімферополі з 1962 року, що вбачається з записів в домовій книзі. Довідкою голови квартального комітету № 16 ОСОБА_11, згідно до якої  ОСОБА_3  постійно проживає в спірному домоволодінні з 1962 року, повністю утримує будинок, ремонтує його, упорядковує, оплачує комунальні послуги по дому, а також податки та інші обов’язкові платежі.

      Оплата страхових, податкових сум за будинок, комунальних платежів  підтверджується наданими позивачем документами – копіями квитанцій, страхових свідоцтв.

         Згідно до ст. 549 ЦК України ( 1963р.), що діяв на період відкриття спадщини, визнається , що спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично  вступив в керування або володіння  спадковим майном ..

         У відповідності до кінцевих та перехідних положень  ЦК України ( 2003р) , відносно цивільний відносин, що виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України, положення зазначеного кодексу  застосовуються до тих прав та обов’язків , які виникли або продовжують діяти після набуття ним чинності.  

        Судом встановлено, що позивач фактично прийняв спадщину. Відповідач  ОСОБА_4 не мав права на спадкування, тому свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку домоволодіння № 15 по вул.. Грибоєдова  в м. Сімферополі  підлягає визнання недійсним.  

       Згідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадкування  визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа , якій воно видано , не має право на спадщину.

      Оскільки, відповідач провів відчуження не належного йому майна -  уклав договір дарування спірної частки домоволодіння з відповідачкою ОСОБА_5, то ця угода  також є недійсною та повинна бути визнана судом такою.

      Позивач  ОСОБА_3 має право на подання позову про визнання угоди дарування частки  спірного будинку недійсним, тому що ця угода порушує його права спадкоємця, що фактично прийняв спадщину.

      Згідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину   прямо не встановлена законом, але одна із сторін  або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).  

       У відповідності до ст. 203 ЦК України (2003р) однією з умов дійсності договору є наявність необхідного об’єму цивільної дієздатності. Оскільки відповідач  ОСОБА_4 на момент здійснення  угоди не являвся власником  майна, яким він розпорядився  по договору дарування, він не міг виступати як  дарувальник по даній угоді.

        Таким чином, в даній угоді був порушений суб’єктний склад учасників, що суперечить ч. 2 ст. 203 ЦК України.  

         Виходячи з змісту  та смислу ст. 717 ЦК України, дарувальник  повинен обладати або правом власності на відчуження  майна, або мати повноваження від власника на розпорядження його майном.

        Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково – в частині визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_4, визнання недійсним договір дарування Ѕ частки домоволодіння № 15 по вул.. Грибоєдова в м. Сімферополі, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  та  визнання за позивачем  права власності на Ѕ частку спірного домоволодіння.

      Позивні вимоги в частці зобов’язання КРП «СМ БРТІ» анулювання реєстрації  право власності на Ѕ частку домоволодіння  № 15 по вул.. Грибоєдова в м. Сімферополі задоволенню не підлягають,  є зайвими, оскільки визнання права власності на спірне майно за іншою особою є підставою для скасування реєстрації майна за не належним власником.

           На підставі викладеного, ст.ст. 529, 530, 549 ЦК України (1963р.), ст. ст. 203, 215, 717, 1301 ЦК України ( 2003р.), керуючись ст. 213-215 ЦПК України , с у д

В И Р І Ш И В :

          Позов задовольнити частково.

          Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_4, яка відкрилася  після смерті  ОСОБА_7, що померла 19.01.2000р. , у вигляді Ѕ частки домоволодіння № 15 по вул.. Грибоєдова в м. Сімферополі,  від 11 липня 2007 року, що видане Третьою Сімферопольською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер  1-4263.

          Визнати недійсним договір дарування Ѕ частки домоволодіння № 15 по вул.. Грибоєдова в м. Сімферополі, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори  від 13 липня 2007 року, реєстровий номер  1-4359.  

        Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку домоволодіння № 15 по вул.. Грибоєдова в м. Сімферополі в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, що померла 19.01.2000р., як спадкоємцем другої черги.

        В решті частки позовних вимог про зобов’язання КРП «СМ БРТІ» анулювати  право власності – відмовити.

       Стягнути з ОСОБА_4 в доход держави судовий збір в розмірі 125 грн.

        На рішення  може бути принесена заява  про апеляційне оскарження  протягом  десяти днів зі дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти  днів після  подання заяви про апеляційне оскарження  до Апеляційного суду АР Крим, через Київський районний суд м. Сімферополя.

Суддя                                                                                                        Р.Д. Чумаченко