Справа № 2-1224/2009
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2009 р. Київський районний суд м. Сімферополя в складі:
головуючого судді Чумаченко Р.Д.
при секретарі Ліфінцовій Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до ОСОБА_1 про накладення на працівника матеріальної відповідальності за збиток, заподіяний підприємству при виконанні їм своїх трудових обов'язків унаслідок недостачі товарно-матеріальних цінностей,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із справжнім позовом до відповідачки і просить стягнути з останньою суму 83602,45 грн.
У обґрунтування позову позивач указує, що ОСОБА_1 в листопаді 2006 р. була прийнята на роботу в ТОВ «Інтертелеком» на посаду начальника центру продажів і обслуговування абонентів в м. Сімферополі. Позивач стверджує, що 20 листопада 2006 р. з відповідачкою був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Відповідно до наказу по підприємству від 18.06.2008 р. була проведена позачергова інвентаризація абонентського обладнання в м. Сімферополі у матеріально-відповідальних осіб за станом на 23.06.2008р. Для проведення інвентаризації була призначена інвентаризаційна комісія. В результаті проведеної інвентаризації комісія виявила недостачу товарно-матеріальних цінностей на суму 33894,50 грн. ОСОБА_2 відмовилася підписати звіряльну відомість результатів інвентаризації і акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей. Протоколом засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії від 27.06.08 р. вирішено виявлену недостачу товарно-матеріальних цінностей утримати з матеріально-відповідального лиця ОСОБА_1
Матеріальний збиток позивач обчислив відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей від 22.01.1996 р. № 116. Матеріальний збиток обчислений у розмірі 88410 грн. З урахуванням стягнення з ОСОБА_1 середньомісячного заробітку в сумі 4807,55 грн., а також того, що останньої була внесена в рахунок відшкодування збитку сума 1257,03 грн., ціна позову визначена в сумі 83602, 45 грн. Позивач вважає, що на підставі ст.,ст.130, 134 КЗоТ України відповідачка несе повну матеріальну відповідальність за недостачу увірених їй товарно-матеріальних цінностей.
У судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав, відповідачка і її представник проти позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_1 у відповідності до займаної нею посади, не відноситься до категорії працівників, з якими згідно ст.135-1 КЗоТ України може укладатися договір про повну матеріальну відповідальність; при проведенні інвентаризації були порушені положення Інструкції по інвентаризації, зокрема, в матеріалах інвентаризації відсутні дані про те, що всі ТМЦ, поступили на зберігання оприбутковані, а вибулі списані; стверджує, що з боку позивача не було забезпечене ведення належного обліку ТМЦ, не створені умови їх збереження і нормальної роботи з ними. Це з'явилося причиною виникнення можливої недостачі.
Вислухавши представника позивача, відповідачку, її представника, свідків, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що наказом № 279а -ОК від 20 листопада 2006 роки ОСОБА_1 була прийнята на роботу ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації » (ТОВ « Інтертелеком » ) на посаду начальника центру продажів і обслуговування абонентів в м. Сімферополі.(ас.32). Цього ж дня 20 листопада 2006 роки з відповідачкою був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, оскільки вона була прийнята на посаду безпосередньо пов'язану із зберіганням і продажем увірених їй під звіт матеріальних цінностей (ас.31).
Постановою ОСОБА_3 СРСР по праці і соціальним питанням, Секретаріату ВЦРПС № 447/24 від 28.12.77 р. Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством можуть укладені письмові договори про повну матеріальну відповідальність, визначений механізм визначення розміру збитків від недостач товарно-матеріальних цінностей. Згідно розділу 1 вказаної постанови із завідуючими магазинами укладають договори про полну матеріальну відповідальність.
В період виконання ОСОБА_1 своїх безпосередніх обов'язків підприємство ввіряло їй матеріальні цінності, згідно представленим суду документам. В ході господарської діяльності підприємства частина увірених в підзвітну суму відповідачці товарно-матеріальних цінностей була реалізована згідно звітів по проданому устаткуванню, частина передана іншій матеріально-відповідальній особі.
Наказом по підприємству № 313 від 18.06.2008 р. Про проведення позачергової інвентаризації абонентського устаткування була призначена позачергова інвентаризація абонентського устаткування в м. Сімферополі і в м. Севастополі у всіх матеріально-відповідальних особах за станом на 23.06.2008 р., була створена інвентаризаційна комісія.
Згідно акту контрольної перевірки інвентаризаційнії цінностей від 23 червня 2008р. інвентаризаційною комісією була виявлена недостача товарно-матеріальних цінностей на суму 33894,50 грн.
Відповідачка відмовилася підписувати інвентаризаційний опис, акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 23 червня 2008 р., про що складені відповідні акти. ( ас 24, 26, 28 ).
Відповідно до протокольного рішення засідання робочої інвентаризаційної комісії від 23.06.2008 р., виявлену у ОСОБА_1 недостачу абонентського обладнання на суму 33894,50 грн. вирішене утримати з неї.
Позивачем був застосований механізм визначення розміру збитків від недостачі ТМЦ встановлений постановою Кабінету Міністрів України « Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей від 22.01.1996 р. № 116.
Згідно довідки-розрахунку відшкодування матеріальної шкоди з матеріально-відповідальної особи ОСОБА_1 сума недостачі встановлена 88410 грн.
Наказом по підприємству № 376-ОД від 14.07.08 р. на відповідачку була накладена матеріальна відповідальність у розмірі 90539 грн. Бухгалтерією підприємства з ОСОБА_1 була стягнута сума її середньомісячного заробітку 4807,55 грн., потім згідно накладної на внутрішнє переміщення товару від 27.07.08 р. відповідачкою повернена частина матеріальних цінностей, що бракує на суму 1257,03 грн. Невідшкодована недостача, що залишилася, складає суму 83602,45 грн. Відповідачка ОСОБА_1 не оспорювала представлений позивачем розрахунок недостачі, її суму, лише стверджувала, що вона не відноситься до категорії працівників, з якими укладають договори про повну матеріальну відповідальність і за заподіяну шкоду на неї може бути накладена тільки обмежена матеріальна відповідальність.
Згідно ст.135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством, установою, організацією з працівниками, що посідають посади або що виконують роботи, пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва проданих їм цінностей. Перелік таких посад, робіт затверджений Постановою від 28.12.1977 р., найменування котрого вказане вище. Цей перелік діє в Україні і нині. Безперечно, відповідачка посідала посаду, пов'язану із зберіганням, відпуском. продажем матеріальних цінностей, які вона одержувала в свій підзвіт. Крім того, з ОСОБА_1 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність і вона не виразила незгоди з цим, підписала договір, прийнявши на себе повну матеріальну відповідальність за увірені їй цінності.
Відповідно до ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність в повному розмірі збитку, заподіяного з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст..135-1 КЗпП України укладений письмовий договір про прийняття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення збереження майна і інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Таким чином, суд рахує встановленням, що відповідачка ОСОБА_1 була матеріально відповідальною особою, яка несе перед підприємством повну матеріальну відповідальність на підставі посади і укладеного з нею договору про повну матеріальну відповідальність.
Суд не може взяти до уваги затвердження відповідачки про те, що в недостачі ТМЦ, що утворилася, немає її провини. Це твердження спростовується матеріалами справи, зокрема, накладними на внутрішні переміщення товарів, підписаними власноруч ОСОБА_1, частина з яких була реалізована ( звіти по проданому майну), частину відповідачка не могла повернути на склад і представити докази їх реалізації. Факт передачі ТМЦ ОСОБА_1 по накладніх на внутрішнє переміщення на реалізацію підтверджується також свідченнями комірника центру продажів, ОСОБА_4, допитаного в судовому засіданні як свідка.
За наслідками інвентаризації ОСОБА_1 представила пояснювальну, де вказувала можливі, із її точки зору, причини виявленої недостачі. Ці твердження в ході службового розслідування не підтвердилися ( ас.36-38). Крім того, як випливає з пояснювальної записки заст.. гол. бухгалтера ТОВ «Інтертелеком» раніше в період роботи на посаді начальника центру продажів і обслуговування абонентів відповідачка не зверталася з повідомленнями, доповідними записками про факти, викладені нею в пояснювальній записці від 25.06.2008 р.
При цьому затвердження ОСОБА_1 і її представника про те, що позивачем не були створені умови для забезпечення належного збереження товарно-матеріальних цінностей, заслуговує уваги.
Так, в ході судового розгляду виявилося, що під час роботи інвентаризаційної комісії оформлення накладних на внутрішнє переміщення ТМЦ підписувалися під час роботи інвентаризаційної комісії, що свідчить про те, що первинні документи в момент передачі ТМЦ не оформлювалися. Оформлення накладних на внутрішнє переміщення ТМЦ під час роботи інвентаризаційної комісії є порушенням положень Інструкції по інвентаризації, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998 р. № 90, якою передбачено, що до початку інвентаризації в бухгалтеріях необхідно закінчити обробку всіх документів про надходження і видачу матеріальних цінностей, провести відповідні записи в реєстрах аналітичного обліку і визначити залишки на день інвентаризації (п.1.16).
Дана обставина підтверджується свідченнями свідка комірника ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що накладні на внутрішнє переміщення товарів від 01.04.08р. на 50393,71 грн. та від 28.03.08 р. на суму 70679,33 грн.( ас.20,21) складалися і підписувалися без фактичної передачі. З накладної № 240 від 05.05.08 р. витікає, що відповідачка одержала майно в кількості 24 одиниць без вказівки суми. В той же час зав. складом ОСОБА_5 показав, що в його журналі обліку є запис від 05.05.08 р., з якого виходить отримання відповідачкою іншої кількості устаткування і отримання устаткування іншими працівниками, що не знайшло відбиття в облікових записах. Крім того, в ході дослідження матеріалів справи ОСОБА_4 як член інвентаризаційної комісії засвідчив, що на двох актах відмови від підпису від 23.06.08 р., акті контрольної перевірки інвентаризації цінностей на ОСОБА_1 від 23.06.08 р., звіряльної відомості результатів інвентаризації ТМЦ міститься не його підпис. Частина устаткування, що значиться в недостачі ОСОБА_1, в накладних на внутрішнє переміщення ТМЦ вказані з нульовою вартістю, що робить неможливим пред'явлення позивачем майнових вимог до відповідачки.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позивачем не було забезпечене ведення належного обліку товарно-матеріальних цінностей, не створені умови їх збереження. Тобто, спричинення матеріального збитку підприємству з'явилося слідством не тільки провини працівника - відповідачки по недбалості.
Згідно ст..137 КЗпП України, суд при визначенні розміру збитку, що підлягає відшкодуванню, окрім прямого дійсного збитку, враховує ступінь провини працівника і ту конкретну обстановку, при якій збиток був причинний. Якщо збиток є слідством не тільки винної поведінки працівника, але і відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір відшкодування повинен відповідно зменшений.
Суд вважає за можливе зменшити розмір відшкодування до 40 000 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 130,134,135-1, 137 КЗпП України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, с у д
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» в відшкодування матеріальної шкоди 40000 грн., а також судові витрати, а саме за сплату судового збору 400 грн., та інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи 30 грн. Всього 40430 грн.
В решті частки позову відмовити.
На рішення може бути принесена заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів зі дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду АР Крим, через Київський районний суд м. Сімферополя.
Суддя Р.Д. Чумаченко