Справа №2-359/09р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 квітня  2009 року  Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Сапіги В.П.

              при секретарі Грищишин Л.І.

з участю адвоката        ОСОБА_1В

розглянув у відкритому судовому засіданні  в залі суду м.Стрия цивільну справу за позовом ОСОБА_2   до Товариства з обмеженою відповідальністю „ Діскавері-Бурове обладнання (України)”, третьої особи ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2В просить поновити на посаді начальника транспортної служби  ТОВ “ Діскавері Бурове-Обладнення( України)”, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та судові витрати. В обгрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що наказом №64-к від 15 лютого 2007 року  він прийнятий на посаду начальника  транспортного відділу в ТОВ „Діскавері Бурове-Обладнення (Україна)”, належно виконував свої трудові обов”язки. З  1 червня 2007 року наказом №286-к від 14 червня 2007 року переведений на посаду начальника транспортної служби на тому ж підприємстві. Відповідно до наказу №179-вир. від 12 листопада 2007 року на нього покладено обов”язок відповідати за проведення технічних оглядів, технічний стан, реєстрацію та облік транспортних засобів. В вересні 2008 року з метою встановлення  причин нераціонального використання паливно-мастильних матеріалів та інших порушень транспортної служби було призначено перевірку роботи  транспортної служби і на час  проведення даної перевірки був відсторонений від роботи.  14 жовтня 2008 року була створена комісія, яка контролювала фактичні витрати палива автотранспортними засобами. По результатам проведеної перевірки був складений акт з якого випливало, що фактичні витрати палива, які використовуються окремими транспортними засобами підприємства є значно меншими, а ніж витрати , що списуються на підставі подорожніх листів. На цій підставі 15 жовтня 2008 року наказом №833-к його звільнено з займаної посади у зв”язку з невідповідністю займаній посаді в наслідок недостатньої кваліфікації, а саме у відповідності до вимог п.2 ст.40 КЗпП України. Позивач вважає, що даний наказ є незаконним.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та пояснив, що на нього як на начальника транспортної служби були покладені обов”язки по проведенню технічних оглядів, технічного стану, реєстрацію та облік транспортних засобів підприємства. В пункті 2.7.3 посадової інструкції зазначено, що повинен здійснювати контроль за справністю спідометрів, наявність пломб, залишком палива при виїзді на лінію і при повернені транспортних засобів в гараж, але це стосується транспорту при виїзді на лінію за територію підприємства, так як саме цей транспорт стоїть на балансі транспортного цеху, а перевірку проведено технологічного транспорту, який закріплений за виробничим відділом, а не закріпленою за ним службою.

         Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_4 заперечив позовні вимоги та пояснив, що позивачу ОСОБА_2, як начальнику транспортної служби належала організація всієї виробничо-технічної і господарської діяльності, а саме планування,  видачі пального, контроль за наявністю пломб і залишків палива . Вказані обов”язки ОСОБА_2В виконував  неналежним чином,  протягом усього часу роботи, ним не було вжито жодних заходів для опломбування паливних баків транспортних засобів підприємства, жодного разу не проводив перевірку фактичних витрат палива транспортними засобами підприємства. Неналежне виконання посадових обов”язків ОСОБА_2В зробило можливим списання палива у розмірах, які значно перевищували розміри фактичного витрачення палива, що було підтверджено комісією до складу якої входив позивач.  Пояснення ОСОБА_2В щодо розподілу транспортних засобів, які стоять на балансі транспортного цеху і такі, що використовуються лише виробничим відділом не відповідає дійсності, оскільки всі транспортні засоби підприємства  знаходяться на балансі підприємства і посадовою інструкцією покладено обов”язок на начальника транспортної служби забезпечувати роботу всіх транспортних засобів підприємства .

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши пояснення сторін та  свідків суд оцінюючи представлені докази вважає, що в позові слід відмовити.

Так в судовому засіданні сторони погодились з тим фактом, що  позивач з 1 червня 2007 року наказом №286-к від 14 червня 2007 року переведений на посаду начальника транспортної служби підприємства і 15 жовтня 2008 року наказом №833-к його звільнено з займаної посади у зв”язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, а саме у відповідності до вимог п.2 ст.40 КЗпП України.

Також сторони погодились з тією обставиною, що у вересні 2008 року з метою встановлення  причин нераціонального використання паливно-мастильних матеріалів та інших порушень транспортної служби було призначено перевірку роботи  транспортної служби, а  14 жовтня 2008 року була створена комісія, яка контролювала фактичні витрати палива автотранспортними засобами підприємства. По результатам проведеної перевірки був складений акт з якого випливало, що фактичні витрати палива, які використовуються окремими транспортними засобами підприємства є значно меншими, а ніж витрати , що списуються на підставі подорожніх листів.

За представленою посадовою інструкцією начальника транспортної служби підприємства, дійсно в коло функціональних обов”язків вказаної посадової особи входить і контроль за справністю спідометрів, наявністю пломб, залишком палива при виїзді транспортних засобів на лінію та їх поверненням в гараж.

За наказом № 154 від 1 жовтня 2008 року по підприємству з вказаного числа запроваджено систему контролю використання паливно-мастильних матеріалів тобто адміністрація підприємства даним наказом запровадила цей контроль.

Тому суд вважає, що відповідачем не наведено достатніх доказів щодо того, що у ОСОБА_2 недостатня кваліфікація для виконання обов”язків начальника транспортної служби підприємства, тобто наведені  в наказі мотиви про звільнення позивача з займаної посади не можна визнати правильними для застосування вимог п.2ст.40 КЗпП України.

Отже з наведеного слід зробити висновок в тому, що наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання(Україна)" №833 від 15 жовтня 2008 року  про звільнення ОСОБА_2 з роботи є незаконним і останнього слід поновити на роботі.

При виплаті заробітної плати позивачу за час вимушеного прогулу суд виходить з того, що ОСОБА_2 працював повні робочі дні в серпні та вересні 2008 року і його заробіток становить за 42 дні 7400 гривень, а одноденний заробіток становить 176 гривень.

В період вимушеного прогулу тобто з 16 жовтня 2008 року по 27 квітня 2009 року робочі дні складали 120 днів, оскільки в період з 13 по 24 квітня 2009 року підприємство не працювало.

Тому за час вимушеного прогулу слід сплатити позивачу (120 дн* 176 гр.) 21120 гривень.

Отже, за наведеним слід визнати незаконним наказ ТзОВ "Діскавері-бурове обладнання(Україна)" №833 від 15 жовтня 2008 року  про звільнення ОСОБА_2  з роботи та зобов”язати ТзОВ "Діскавері-бурове обладнання(Україна)"  поновити ОСОБА_2В на посаді начальника транспортної служби та стягнути з відповідача в користь останнього 21120 (двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень заробітної плати за час вимушеного прогулу та витрати на правову допомогу.

Керуючись ст. 10,31, 60,209,212-215,467 ЦПК України,

ст.40п.2,232,233,235 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання(Україна)" №833 від 15 жовтня 2008 року  про звільнення ОСОБА_2  з роботи. Зобов"язати  Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання(Україна)"  поновити ОСОБА_2В на посаді начальника транспортної служби підприємства, стягнути з відповідача в користь ОСОБА_2 21120 (двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень заробітної плати за час вимушеного прогулу та судові витрати у вигляді правової допомоги  в сумі 1250 гривень.

Рішення в частині поновлення на роботі та  стягнення середньомісячної заробітної плати в розмірі 3700 (три тисячі сімсот) гривень підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання(Україна)"  в користь держави судовий збір в розмірі 210 гривень та 30 гривень на витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На рішення суду протягом 10 днів з дня проголошення може бути подано заяву про апеляційне оскарження та протягом 20 днів після подання вказаної заяви подається апеляційна скарга через Стрийський міськрайонний суд і вказане рішення набирає законної сили після вказаних строків.

                           Суддя                                                                       В.П.Сапіга