Справа №2-а-105 2007 p. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2007 року

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого-судді Баранова В.І., при секретарі Калюжній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Мелітополі адміністративний позов ОСОБА_1 до міського управління праці, соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги інваліду війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду з позовом до міського управління праці, соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як інваліду війни І групи за період з 2004 по 2006 роки, в розмірі 8491,90 грн. і зазначає, що він визнаний інвалідом війни І групи та відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", має право на щорічну, до 5-го травня, одноразову грошову допомогу в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Позивач вказує на те, що на ці вимоги позовна давність не розповсюджується. Але, всупереч вимогам законодавства призначена йому грошова допомога за 2004 - 2006 роки виплачувалась не в повному обсязі. Загальна сума недоплати становить 8491,90 грн., яку він і просить стягнути.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, наведені у позовній заяві, просив суд поновити пропущений для звернення строк, вказуючи на те, що звертався у 2005 році до суду з аналогічним позовом про стягнення допомоги за 2003-2005 роки, але його позов був залишений без розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що при виплаті одноразової грошової допомоги в даному випадку слід керуватися Законами України "Про державний бюджет України", що виходили щорічно з 2004 по 2006 роки. Цими нормативними? актами встановлені розміри одноразової грошової допомоги, а саме: в 2004 р. - 195 грн., в 2005 р. - 400 грн., в 2006 р. - 400 грн. Всі ці суми позивачу виплачені. Виплата грошової допомоги учасникам бойових дій та ветеранам війни, які тягнуть за собою видатки з Державного бюджету України, мають бути задоволені виходячи з фінансових можливостей держави. Крім того, вважає що позивачем пропущений строк позовної давнини.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши докази, які є в матеріалах справах, вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково з наступних підстав.

ОСОБА_1. є інвалідом війни І групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 Запорізьким обласним військовим комісаріатом /а.с.4/.

Відповідно до п.22 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту", позивач, як інвалід війни І групи, має право на щорічну до 5 травня одноразову грошову допомогу в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

В ст.17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року закріплено, що мінімальний розмір пенсії за віком включається до числа державних соціальних гарантій і він не може бути нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком станом на 5 травня 2004 р. складав 284,69 грн., в 2005 р. - 332 грн., в 2006 р. - 332 грн.

Тому, на підставі п.22 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. та з урахуванням офіційно встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, розмір разової грошової допомоги позивачу повинен був складати у у 2004 р. - 2846,90 грн. (284,69 грн. х 10), у 2005 р. - 3320,00 грн. (332 грн. х 10), у 2006 р. - 3320,00 грн. (332 грн. х 10).

Однак, всупереч вимогам вищевказаного закону, позивачу виплачувалась разова грошова допомога не в повному обсязі. Так, в 2004 році йому було виплачено 195 грн., у 2005 р. - 400 грн., у 2006 році - 400 грн.

Згідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», роз'яснено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Суди, при розгляді справ, повинні оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України.

Рішенням Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року № 20 рп/2004 щодо відповідності Конституції України положень ст. ст. 44, 47, 78, 80 Закону України "Про державний бюджет України на 2004

рік", по справі про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет України", якою встановлено розмір виплати щорічної разової допомоги менше ніж Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ст.17¹ Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку, або через установи банків.

Суд вважає, що позивачу дійсно було недоплачено щорічну разову грошову допомогу в 2004-2006 p.p. в розмірі 8491,90 грн., а саме: за 2004 р. - 2651,90 грн. (2846,90-195), за 2005 р. - 2920 грн. (3320-400), за 2006 р. - 2920 грн. (3320-400).

При вирішенні питання про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності КАС України. Однак, у випадку не набрання чинності КАС України позивач хоча б і звертався в порядку позовного провадження, але при цьому суд мав би брати до уваги двомісячний строк на звернення до суду за захистом свого права, передбачений главою 31-А ЦПК України в редакції 1963 року, отже КАС України не обмежив, а навпаки, поширив право громадян щодо строків звернення до суду за захистом свого права.

В обґрунтування того, що строк позовної давнини пропущений ним з поважної причини, позивач надав копію свого позову від 31.10.2005 р. до Управління праці, соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міської ради та Кабінету Міністрів України про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги за 2003-2005 роки та копію ухвали від 15.06.2006 р. Мелітопольського міськрайонного суду про залишення його позову без розгляду.

Однак, оскільки позивач не надав суду доказів того, що він пропустив строк позовної давності за 2004 рік з поважної причини, не звертався до суду з аналогічним позовом у 2004 році, суд вважає, що поновленню підлягає лише строк для звернення до суду за 2005 рік, а стягненню - сума недоплати за 2005 та 2006 роки, в розмірі 5840 грн. (2920+2920).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.99, 158-164, 167 КАС України, ст. ст. 2, 13, 17^і Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 22 Конституції України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", Рішенням Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року № 20 рп/2004 щодо відповідності Конституції України положень ст. ст. 44, 47, 78, 80 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги інваліду війни задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давнини в частині стягнення з відповідача недоплаченої одноразової щорічної допомоги інваліду війни за 2005 рік.

Стягнути з Управління праці, соціального захисту населення та житлових субсидій Мелітопольської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриману разову щорічну грошову допомогу інваліду війни І групи за 2005 рік у розмірі 2920 (дві тисячі дев'ятсот двадцять) гривень, за 2006 рік у розмірі 2920 (дві тисячі дев'ятсот двадцять) гривень, всього 5840 (п'ять тисяч вісімсот сорок) гривень, а в інший частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційний суд Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної заяви протягом десяти днів з дня її проголошення, та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або у десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна

скарга не подана після цього в двадцятиденний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення

цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після

її розгляду апеляційним судом.