Справа №2-19/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2009р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області
в складі : головуючого - судді Гулкевича О.В.
при секретарі Кулешник С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Дністрянка" Торгової фірми "Дністер", ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані позивачу відповідачами у зв'язку з вчиненням правочину, визнаного судом недійсним як такого, що укладений під впливом обману,
в с т а н о в и в:
позивач звернувся до відповідачів з позовом відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані позивачу відповідачами у зв'язку з вчиненням правочину, визнаного судом недійсним як такого, що укладений під впливом обману.
В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що згідно договору купівлі-продажу, укладеного 09 лютого 2000р., Дочірнє підприємство «Дністрянка» ТФ «Дністер» в особі директора ОСОБА_3 продало, а він (позивач), ОСОБА_4 та ОСОБА_2 купили: він (позивач) – 35/100 частин, ОСОБА_4 – 35/100 частин та ОСОБА_5 – 25/100 частин приміщення магазину по вул.Валовій,1 в м.Стрию.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.06.2006р. задоволений позов ДП «Дністрянка» ТФ «Дністер» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розірвання договору купівлі-продажу частини приміщення, зазначений договір визнаний недійсним як такий, що укладений під впливом обману з боку ОСОБА_2 В ході розгляду цієї справи судом ОСОБА_3 стверджувала, що саме ОСОБА_2 запропонував їй продати частину приміщення зазначеного магазину з метою вирішити фінансові проблеми підприємства. ОСОБА_2 запропонував йому (позивачу) і ОСОБА_4 купити це приміщення магазину у спільну часткову власність. ОСОБА_2 до часу банкрутства очолював ТФ «Дністер», дочірнім підприємством якої була «Дністрянка». Іншими словами останній був безпосереднім керівником ОСОБА_3, саме він допоміг ОСОБА_3 вирішити питання приватизації цього підприємства, на якому в подальшому був працевлаштований. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з самого початку запланували укласти фіктивний договір купівлі-продажу, що й встановив суд в ході розгляду справи. Згодом після укладення договору ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не допускали його (позивача) та ОСОБА_4 до користування придбаними частками магазину, не реєстрували зміни в МБТІ. В результаті ДП «Дністрянка» ТФ «Дністер» звернулося до суду з позовом про визнання правочину недійсним, а ОСОБА_2 із самого початку визнавав факт обману, при цьому з’ясувалося, що він обманював і ОСОБА_3, і покупців ОСОБА_1 та ОСОБА_4, і нотаріуса ОСОБА_7, оскільки як встановив суд, мав на увазі договір позички, а не купівлі-продажу і свідомо вважав його фіктивним, тобто укладений «...як гарантію повернення отриманих від ОСОБА_8 та ОСОБА_1 коштів» (абз.8 стор.7 рішення суду від 23.06.2000р.). Таким чином дане твердження ОСОБА_2 є нічим іншим, як підтвердженням факту отримання відповідачами коштів від нього (позивача) та ОСОБА_4, і даний факт встановлений судом.
Наведене свідчить про те, що ДП «Дністрянка» ТФ «Дністер» та ОСОБА_2, укладаючи договір купівлі-продажу, із самого початку планували використати кошти покупців і визнати договір недійсним. Обманщик і обманута (Роняк і ОСОБА_2) надалі продовжують спільно працювати на підприємстві, зберігши добропорядні відносини, а покупці відповідно залишилися не лише без придбаної частки об’єкту нерухомості, а й без коштів, які оплатили за його придбання і оформлення, адже рішення суду від 23.06.2000р. про визнання правочину недійсним реституції не передбачало.
Виходячи з наведеного, просив суд на підставі вимог ст.ст.22, 23, 230 ч.2, 625 ЦК України стягнути з відповідачів у пропорційних частках в порядку реституції, заподіяні йому введенням в оману збитки, які полягають в наступному:
- витратах, які він (позивач) зазнав, оплативши вартість своєї частки приміщення та 1/2 вартості частки ОСОБА_2, що становлять 6584 грн. (без врахування нотаріальних та ін. послуг під час оформлення договору) ;
- збитках, які він (позивач) поніс внаслідок інфляційних втрат та 3% річних, які передбачені ст.625 ЦК України і складають відповідно: 2225,39 грн. та 357,70 грн., згідно ч.2 ст.230 ЦК України у подвійному розмірі - 5166,18 грн.;
- доходах, які він (позивач) зміг би отримати, здаючи в оренду свою частину приміщення з часу укладення договору до моменту визнання його недійсним і які згідно ч.2 ст.230 ЦК України становлять у подвійному розмірі – 22 754,00 грн.
Окрім цього, відповідачі завдали йому (позивачу) моральну шкоду, яка полягає в позбавленні його права власності на частину об’єкту, неправомірному використанні його коштів, користуванні його частиною приміщення, що в кінцевому рахунку призвело до: зневіри в можливість законно набути та належно захистити в Україні власність; погіршення стану його здоров’я: з’явилися безсоння, головні болі, проблеми з артеріальним тиском, дискомфорт і депресія. Відчуває, що втратив авторитет серед знайомих та колег по роботі. Моральні збитки оцінює в 10 000 грн. Також просив суд стягнути з відповідачів витрати на сплату держмита та інших судових витрат.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_9 підтримали позовні вимоги, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини, ствердили, що позивач сплатив продавцю передбачену договором вартість частки придбаного ним магазину. Підтвердженням цього є договір купівлі-продажу від 09 лютого 2000р. та рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.06.2006р., яким встановлено, що «відповідач ОСОБА_2 вважав, що укладається договір позики, який мав бути забезпечений фіктивно укладеним договором купівлі-продажу, як гарантією повернення отриманих від ОСОБА_8 та ОСОБА_1 коштів» (абз.8 стор.7 рішення суду від 23.06.2000р.). Жодних інших доказів оплати позивачем ДП «Дністрянка» ТФ «Дністер» як продавцю за договором вартості придбаної частини приміщення магазину немає.
Представники відповідачів: ОСОБА_10 та ОСОБА_8 позов заперечили, оскільки їхні довірителі жодних коштів від позивача не отримували, ні від позивача, ні від ОСОБА_2 кошти на розрахунковий рахунок ДП «Дністянка» не поступали, що й було однією з причин визнання недійсним договору купівлі-продажу частини приміщення магазину від 09.02.2000р.
Заслухавши сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно укладеного та посвідченого приватним нотаріусом Стрийстького районного нотаріального округу ОСОБА_7 09 лютого 2000р. договору купівлі-продажу, ДП «Дністрянка» ТФ «Дністер» в особі директора ОСОБА_3 продало, а позивач, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 купили: відповідно позивач – 35/100 частин, ОСОБА_4 – 35/100 частин та ОСОБА_5 – 25/100 частин приміщення магазину по вул.Валовій,1 в м.Стрию, загальною площею 96,06 кв.м.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.06.2006р., залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 18.12.2006р. та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 07.11.2007р. (як касаційною інстанцією), був задоволений позов ДП «Дністрянка» ТФ «Дністер» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розірвання договору купівлі-продажу частини приміщення. Зазначений договір від 09.02.2000р. визнаний недійсним внаслідок того, що ОСОБА_2 ввів в оману представника позивача ОСОБА_3 стосовно прав і обов’язків сторін за укладеним договором. Зокрема судом було встановлено, що волевиявлення продавця спрямовувалося на отримання коштів на ремонт приміщення магазину та придбання товару, а не на відчуження майна, внаслідок чого ОСОБА_3 уклала угоду на невигідних для неї умовах.
Згідно ст.ст.22,23 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а також на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч.2 ст.230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Однак, позивачем не представлено суду жодних переконливих доказів, які б достовірно підтверджували факт оплати позивачем за придбані ним відповідно до договору купівлі-продажу від 09.02.2000р. 35/100 частин приміщення магазину по вул.Валовій,1 в м.Стрию, а також як стверджує позивач оплати вартості половини придбаної ОСОБА_2 частки цього ж приміщення.
Судом також не здобуто доказів отримання ДП «Дністрянка», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 будь-яких коштів від позивача. Не було здобуто таких доказів і під час розгляду Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області справи за позовом ДП «Дністрянка» ТФ «Дністер» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розірвання договору купівлі-продажу частини приміщення.
Покликання ж позивача та його представника на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.06.2006р., яким встановлено, що «відповідач ОСОБА_2 вважав, що укладається договір позики, який мав бути забезпечений фіктивно укладеним договором купівлі-продажу, як гарантією повернення отриманих від ОСОБА_8 та ОСОБА_1 коштів» (абз.8 стор.7 рішення суду від 23.06.2000р.), є на думку суду нічим іншим як припущенням позивача, яке не грунтується на реальних доказах.
Цим же ж рішенням суд від 23.06.2000р. встановлено, що «договір від 09.02.2000р. був укладений без наміру створити юридичні наслідки, а отже є мнимою угодою, яка визнається недійсною з моменту її укладення, адже відповідачі (в тому ж рахунку і ОСОБА_1М.) не мали наміру купувати приміщення, оплачувати його частки відповідно до умов договору та вступати у фактичне володіння, користування та розпорядження майном, так як не вважали себе власниками» (абз.9 стор.6 рішення від 23.06.2000р.).
Відтак, позивачем не доведений факт заподіяння йому відповідачами у зв'язку з вчиненням правочину, визнаного судом недійсним як такого, що укладений під впливом обману, будь-яких матеріальних збитків та моральної шкоди, тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.10,60,158,159,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.22,23,230,625 ЦК України, суд
в и р і ш и в :
відмовити в позові ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Дністрянка" ТФ "Дністер", ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані позивачу відповідачами у зв'язку з вчиненням правочину, визнаного судом недійсним як такого, що укладений під впливом обману.
Стягнути із ОСОБА_1 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційну скаргу – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний суд.
Головуючий-суддя Гулкевич О.В.
Справа №2-19/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( р е з о л ю т и в н а ч а с т и н а )
14 квітня 2009р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області
в складі : головуючого - судді Гулкевича О.В.
при секретарі Кулешник С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Дністрянка" Торгової фірми "Дністер", ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані позивачу відповідачами у зв'язку з вчиненням правочину, визнаного судом недійсним як такого, що укладений під впливом обману,
в с т а н о в и в:
відповідно до вимог ст.ст.209, 218 ЦПК України суд вважає за необхідне проголосити вступну і резолютивну частини рішення. Повний текст рішення буде виготовлений протягом п’яти днів.
Керуючись ст.ст.10,60,158,159,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.22,23,230,625 ЦК України, суд
в и р і ш и в :
відмовити в позові ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Дністрянка" ТФ "Дністер", ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані позивачу відповідачами у зв'язку з вчиненням правочину, визнаного судом недійсним як такого, що укладений під впливом обману.
Стягнути із ОСОБА_1 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційну скаргу – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний суд.
Головуючий-суддя Гулкевич О.В.