Справа №2-14/07р.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2007 року

Мелітопольський міськрайонний суд у складі головуючого - судді Баранова В.І., при секретарі Калюжної.І.М. за участю адвокатів ОСОБА_1., ОСОБА_2.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополю цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору від 23 травня 1996р. купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1 у м. Мелітополю і договору дарування квартири від 11 червня 1996р. недійсними, визнанні дійсним договору купівлі продажу квартири між ОСОБА_6 і ОСОБА_4 та визнанні права власності на 1/2 частину квартири,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6. про визнання договору від 23 травня 1996р. купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1 у м. Мелітополю, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_4., договору дарування квартири від 11 червня 1996р., укладеного між ОСОБА_6. і ОСОБА_5 недійсними, визнанні дійсним договору купівлі продажу між ОСОБА_6. і ОСОБА_4. і визнанні права власності на 1/2 частину квартири.

В обгрунтування позову ОСОБА_3. указує на те, що з відповідачем ОСОБА_6. була одружена з 4 листопаду 1986р., 4 листопаду 2003р. подружні відносини фактично припинені, а 15 січня 2004р. шлюб розірвано.

У період з листопаду 1994р. по 12 березня 1996р. вона проживала з ОСОБА_6. за договором наймання в квартирі № АДРЕСА_2 в м. Мелітополю. Після руйнування будинку в результаті вибуху вони перейшли жити до її батьків за адресою: м. Мелітополь, АДРЕСА_3.

Восени 1995р. ОСОБА_6. на спільно нажиті кошти придбав автомобіль марки «Форд-Скорпіо», яким керував за дорученням. У зв'язку з відсутністю житла вони вирішили обміняти автомобіль на квартиру, про що вона подала оголошення на телебачення.

На початку травня 1996 року до неї по оголошенню звернувся ОСОБА_7. та запропонував обміняти приналежну йому квартиру № АДРЕСА_1 у м. Мелітополю на їхній автомобіль. Після огляду квартири вона з чоловіком домовилися з ОСОБА_4. здійснити угоду за 7700 доларів США, по умови якої вони передають ОСОБА_4. автомобіль «Форд-Скорпіо», вартістю 7200 доларів СІНА, і доплачують йому 500 доларів США, а ОСОБА_4 оформляє на ОСОБА_6. договір купівлі-продажу.

При письмовому оформленні угоди вона не була присутня, довіряючи своєму чоловіку, але з його слів знає, що угода відбулася 23 травня 1996р.

Після придбання квартири вони з чоловіком на спільні кошти зробили капітальний ремонт і вселилися в квартиру.

Після розірвання шлюбу, у квітні 2004р., відповідач зажадав її виселення, заявивши, що квартира належить тільки йому на підставі договору дарування.

4 червня 2004р. на запит у МБТІ вона одержала відповідь про те, що квартира за договором купівлі-продажу від 23.05.1996р. була оформлена на матір її чоловіка - ОСОБА_5, а потім за договором дарування від 11.06.1996р. на її чоловіка -ОСОБА_6.

Тобто, виявилося, що її чоловік, зловживаючи довірою, обдурив неї, оформивши придбану за спільні кошти квартиру на свою матір, що, у свою чергу, здійснила мниму операцію для того, щоб позбавити її права на квартиру, подарувавши квартиру ОСОБА_6.

Позивачка вважає, що при таких обставинах договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4. і ОСОБА_5 і договір дарування між ОСОБА_5 і ОСОБА_6. повинні бути визнані недійсними відповідно до ст. 58 ГК України 1963р.

А в зв'язку з тим, що квартира придбана на неї і ОСОБА_6. спільні кошти, то угода купівлі-продажу між ОСОБА_6. з ОСОБА_4., що приховали відповідачі, повинна бути визнана дійсної, а так само її право власності на 1\2 частину квартири.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги по зазначених доводах і підставам, а так само пояснила, що кошти на придбання автомобіля «Форд-Скорпіо» були отримані ОСОБА_6. від продажу бензину, іншої комерційної діяльності в період спільного життя. Ремонт квартири провадився за рахунок матеріальної допомоги, виділеної міськвиконкомом, як потерпілим у результаті вибуху житлового будинку. У квартиру вона прописалася на підставі одного паспорта за допомогою своєї знайомої, працюючої в паспортному столі, при цьому згоди власника не було потрібно. Квартирний телефон оформила на своє ім'я так само на підставі одного паспорта.

Про оформлення квартири на ім'я ОСОБА_5 і наступному її даруванні ОСОБА_6. вона не знала. Документи на квартиру для оформлення договору дарування не одержувала в Мелітопольському МБТІ і підпис на замовленні ОСОБА_5 про видачу довідки їй не належить.

Представник ОСОБА_5 позов не визнав і пояснив, що в травні 1995 року ОСОБА_5 взяла в родичів у борг гроші на придбання автомобіля, що хотіла перепродати і на ці кошти купити житло. Гроші були передані ОСОБА_6., що придбав автомобіль за дорученням. Після покупки автомобіля ОСОБА_5 дала об'яву про обмін автомобіля на житло, указавши свій номер телефону. ОСОБА_5 брала участь під час обговорення з ОСОБА_4. умов угоди, а так само при її оформленні. Про оформлення квартири на своє ім'я ОСОБА_5   повідомила ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_6. позов не визнав і пояснив, що автомобіль був куплений на прохання батьків, на їхні гроші, частину яких вони позичили в родичів. Автомашину він придбав за 4900 доларів США по генеральному дорученню в м. Рівне. Дату придбання автомобіля не пам'ятає, документально підтвердити не може

До придбання автомобіля він займався реалізацією бензину, працював у ТРК «ВІС».

До здійснення обміну автомобіль знаходився в гаражі і їм ні хто не користувався. Між ОСОБА_4. і ОСОБА_5 був здійснений саме обмін автомобіля на квартиру. В обговоренні умов цього обміну він не брав участь, а при оформленні в нотаріуса був присутній разом з ОСОБА_4, і ОСОБА_5

У період спільного проживання з ОСОБА_3., їм була надана матеріальна допомога, еквівалентна приблизно 2000 доларам

СІНА, як потерпілим у результаті вибуху житлового будинку. Близько 800 доларів дружинавитратила на придбання одягу, і 1000

доларів він на свої потреби.                                                                                

 

У 1995р. він продав автомобіль «Жигулі», що знаходився в його, за 2500 доларів США на ці гроші купив автомашину «Москвич»за 1400 доларів, а інші були витрачені на придбання убрань дружині.

У квартиру прописувалися разом із дружиною на підставі всіх необхідних для цього документів.

Крім того, відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6. заявили про застосування терміну давності по позову, посилаючись на те, що ОСОБА_3. пропустила термін для звертання з позовом у суд.

Відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_4 сповіщені про день і час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися на повторний виклик суду без поважної причини. Представник позивача ОСОБА_2. сповіщена про день і час розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, не повідомила про причини неявки, тому суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності зазначених осіб на підставі наявних доказів.

Вислухавши пояснення сторін, їхніх представників, допитавши свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15, ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_18., ОСОБА_19., досліджувавши матеріали справи, суд приходить до наступного.

ОСОБА_3. і ОСОБА_6. були одружені з 14листопаду 1986р., мають сина ОСОБА_20, 1989р. народження, /а.с.6,7/.

Згідно ст. 60 СК України, майно, нажите подружжям під час шлюбу, належить дружині і чоловіку на праві загальної спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дитиною, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, придбана під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом загальної спільної власності чоловіка і жінки.

Відповідно до ч.1,2 ст. 61 СК України, об'єктами права загальної спільної власності чоловіка і жінки можуть бути будь-як речі, крім тих, які виключені з цивільного обороту.

Об'єктом права загальної спільної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, отримані одним з чоловіка і жінки і внесені в сімейний бюджет або внесені на його особовий рахунок у банківської (кредитної) установі.

Згідно довідки Мелітопольського МЕТІ від 4.06.2004р., копій договору купівлі продажу від 23 травня 1996р., ОСОБА_4, що діє від свого імені і за дорученням від імені ОСОБА_4., продав квартиру №АДРЕСА_1 у м. Мелітополю, ОСОБА_5 за 100млн. крб. Відповідно до копії договору дарування від 11 червня 1996м ОСОБА_5 подарувала зазначену квартиру ОСОБА_6. /л.д.8,9,10/.

Відповідно до ст. 72 СК України, позовна давність не застосовується до вимог про розділ майна, що є об'єктом права загальної спільної власності чоловіка і жінки, якщо шлюб між ними не розірвано.

До вимоги про розділ майна, заявленій  після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 15.01.2004р. шлюб між ОСОБА_6. і ОСОБА_3. розірвано. ОСОБА_3. звернулася в суд з позовом 29.04.2004р., тобто вимоги про розподіл майна заявлені в межах установленого законом терміну позовної давності.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на показання свідків, що пояснили в судовому засіданні наступне

-ОСОБА_11. пояснив, що знаком з ОСОБА_6. з 1995р., був вхожий у їхній будинок. Приблизно в лютому 2000р. або 2001 року ОСОБА_6. говорив йому, що автомобіль, що він купив і обміняв на квартиру, він заробив сам, за рахунок кошт, отриманих від постачань запчастин і бензину. У придбанні автомобіля йому ні хто не допомагав;

-ОСОБА_12. пояснила, що родину ОСОБА_6 знає давно і їй відомо, що ОСОБА_6 придбав автомашину «Форд» і користувався їй. Він завжди говорив, що заробляє сам і йому ні хто не допомагає. Вона неодноразово займала в нього гроші і позичала них іншим людям, зокрема ОСОБА_11. у 2000 або 2001р.

Особисто їй ОСОБА_6 говорив, що вони хочуть поміняти автомашину на квартиру. Розмов про те, що квартиру подарувала його мама, вона ні коли не чула;

-ОСОБА_13. пояснила, що родину ОСОБА_6 знає віддавна У період її роботи в ЦУМі в 1995-1996р. ОСОБА_6 часто приносив до неї у відділ товар на реалізацію, так само продавав книги, зайнявся продажем бензину і добре заробляв. ОСОБА_6 говорив їй, що гроші заробляє сам. Зі слів родини ОСОБА_6 їй відомо, що за рахунок зароблених кошт і грошей від продажу автомобіля, вони придбали автомашину «Форд», що потім обміняли на квартиру з доплатою 800 доларів. Розмов про те, що квартира подарована ні коли не було.

-ОСОБА_14., що пояснила, що проживала в одному будинку з родиною ОСОБА_6, разом з якими в 2001 році була на ювілеї в сусідів. При цьому ОСОБА_6  говорив, що усього в житті домігся сам, купив машину, квартиру, гараж, йому ні хто не допомагав,

-ОСОБА_15 пояснила, що ОСОБА_3. є її дочкою. Коли ОСОБА_3 і ОСОБА_6 одружилися, він займався продажем кавунів і за ці гроші купив автомобіль «Жигулі». Після цього ОСОБА_6 став займатися іншим бізнесом, на зароблені гроші купив автомашину «Форд», що хотів продати, але довго не міг знайти покупця. Давали об'яву на телебачення, указавши її номер телефону. По оголошенню подзвонив ОСОБА_7 і запропонував поміняти автомобіль на його квартиру з доплатою. Пізніше вона довідалася від дочки, що вони зробили такий обмін і зробили в квартирі ремонт за свої кошти, при цьому ОСОБА_6 гроші ні в кого не займав. ОСОБА_6 завжди мав гроші і займав них іншим людям.

У квітні 2004р. дочка прийшла в їхню квартиру, але там ОСОБА_6 знаходився з іншою жінкою і її дочкою, що заявили, що

вона не має права на квартиру. Після цього вона звернулася до нотаріуса, де довідалася, що квартира була оформлена на матір

ОСОБА_6. Вона ходила до матері ОСОБА_6 і запитувала, чому вони так зробили. На що та відповіла, що ОСОБА_6 займається

    кримінальним бізнесом, тому вирішили оформити квартиру не неї. Де знаходиться куплена квартира мати ОСОБА_6 довідалася, коли

туди неї привів онук.

-ОСОБА_16. пояснила, що знає родину ОСОБА_6 з 1995 року. ОСОБА_6 завжди добре заробляв і говорив, що батьки не в змозі йому допомогти ОСОБА_6 придбав автомашину, що у 1996р. обміняв на квартиру по АДРЕСА_1. Цю подію вони відзначали і ОСОБА_6 підкреслював, що  він придбав усе сам.

Коли ОСОБА_3 застала ОСОБА_6 з іншою жінкою, з'ясувалося, що квартира оформлена на матір ОСОБА_6.

Разом з тим, допитані по клопотанню відповідачів свідки пояснили:

- ОСОБА_8. про те, що, працюючи нотаріусом, оформляла договір купівлі-продажу квартири. При оформленні таких договорів сторонам роз'ясняється зміст договору, умови. Розрахунок між сторонами провадиться до підписання договору, при цьому якщо одна зі сторін не згодна з умовами угоди, то договір не укладається.

-ОСОБА_9., пояснила, що ОСОБА_6. є її племінником по матері, що приходиться їй сестрою. ОСОБА_5 звернулася до неї з проханням позичити гроші на придбання автомобіля в жовтні 1995р. По розписці вона передала сестрі 1000доларів США, що були повернуті їй у середині грудня 1997р. При цьому розписку вона віддала ОСОБА_5

Зі слів сестри їй стало відомо, що автомобіль купував ОСОБА_6. за 4900 доларів США. Продавши автомобіль, вони хотіли купити квартиру для сина. З оголошення в газеті довідалася, що вони продавали автомобіль, поки їм не запропонували обміняти

 

на квартиру. Хазяїн квартири просив доплату 800 доларів, тому ОСОБА_5 звернулася до іншої сестри з проханням позичити гроші;

-ОСОБА_10. пояснила, що її сестра ОСОБА_5 у травні 1996р. брала в неї в борг 800 доларів на покупку квартири, при цьому були присутні їхня мати ОСОБА_21. і чоловік сестри. Гроші повернули їй у вересні 1998р.

У наступному свідок уточнила, що свої показання в частині присутності ОСОБА_21. при передачі грошей, указавши, що помилилася в цьому, переплутавши дату її смерті.

Відповідно до копії запису Акта про смерті № 1556 ОСОБА_21. умерла ІНФОРМАЦІЯ_1. /а.с.57/.

-ОСОБА_17. пояснив, що у вересні-жовтні 1995р. вони дали своєму синові гроші для придбання автомобіля. Частина грошей для цього займали в родичів ОСОБА_9 і ОСОБА_10. Після придбання автомобіль на себе не оформляли, тому що хотіли його продати. По оголошенню на телебаченні звернувся ОСОБА_7 для обміну квартири на автомобіль. ОСОБА_5 погоджувала з ним умови угоди. Після оформлення угоди, на прохання ОСОБА_3, котрої потрібно було установити телефон, квартира була подарована ОСОБА_6. Договір дарування був оформлений у 1996р. і про цьому ОСОБА_3 знала, вона прописалася в квартирі й установила в квартирі телефон на своє ім'я.

-ОСОБА_18. пояснив, що давно знаком з ОСОБА_6 С.Ю., з яким у приятельських відносинах. Улітку 1996 року довідався від ОСОБА_6, що батьки дарують йому квартиру. Мати ОСОБА_3 дзвонила батькам ОСОБА_6, висловлювала їм претензії з приводу того, що квартиру подарували ОСОБА_6, а не ОСОБА_3.

Аналізуючи показання свідків, як з боку позивача, так і з боку відповідачів, суд вважає, що показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16. установлюють факт повідомлення ОСОБА_6. зведень про його матеріальну забезпеченість, придбання на зароблені спільні кошти автомашину та обміні її на квартиру.

Разом з тим показання свідків не підтверджують вірогідність цих зведень. Крім того, зазначені докази ставлять під сумнів вірогідність показань свідків ОСОБА_9  ОСОБА_10., ОСОБА_17., ОСОБА_18., що у свою чергу спростовують показання вищевказаних свідків позивача, установлюють джерело коштів, витрачених на придбання автомашини, за рахунок якої придбана квартира.

Для перевірки вірогідності показань допитаних свідків, установлення джерела і приналежності кошт, витрачених на придбання автомобіля «Форд-Скорпіо» і квартири № АДРЕСА_1 у м. Мелітополю, судом були прийняті міри до витребування необхідних доказів.

Згідно повідомлення нотаріусів від 16.02.2005р. і від 22.11.2005р. договори продажу автомобіля «Форд-Скорпіо» між ОСОБА_6. і ОСОБА_4., між ОСОБА_22. і ОСОБА_6., а так само доручення ОСОБА_6. на право керування транспортним засобом ОСОБА_7. не засвідчувалися. Термін збереження доручень 6 років із дня посвідчення /а.с.55,99/.

За повідомленням архівного відділу Мелітопольської міської Ради від 18.02.2005р. зведень про видачу дозволу на торговельну діяльність ОСОБА_6. або ТОВ ТРК «Віз» не мається. Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської Ради НОМЕР_1 постраждалої в результаті аварії житлового будинку ОСОБА_3., що має склад родини 4 чоловік, виділена матеріальна допомога в розмірі 40млн.крб. /а.с.62,63/.

Згідно повідомлення Мелітопольського МРЭО ДАІ від 22.02.2005р. за ОСОБА_6. зареєстрований автомобіль ИЖ-21251 держ. Номер НОМЕР_2 на підставі договору купівлі-продажу від 2.11.1995р. Договір купівлі-продажу автомобіля «Форд-Скорпіо» між ОСОБА_22. і ОСОБА_6. не оформлявся /а.с.65/.

За повідомленням голови правління ЗАТ «Торговий центр» документи про кількість і вартість промислового товару, що здається на реалізацію ОСОБА_6. або ТОВ «Віз» за період 1994 - 1996р., не збереглися /л.д.78/.

Зазначені документи не підтверджують доводи позивача про придбання зазначеного автомобіля за рахунок спільних кошт і не спростовують доводи відповідача ОСОБА_6. про відсутність у нього і його родини матеріальної можливості для придбання автомобіля «Форд-Скорпіо».

Крім того, для рішення питання про задоволення вимог про розподіл майна необхідно встановленні недійсності укладених угод.

В обгрунтування позову ОСОБА_3. указує на фіктивність і удаваність угод купівлі продажу і дарування квартири, правові наслідки яких передбачені ст. 234Д35 ЦК України.

З огляду на, що фіктивність і удаваність зазначених угод не встановлені в судовому засіданні безперечними доказами, суд вважає, що достатніх підстав для задоволення позову не мається.

Крім того, з копії замовлення ОСОБА_5 від 24.05.1996р. на ім'я начальника Мелітопольського МЕТІ про проведення обстеження квартири №АДРЕСА_1 в м. Мелітополю для її дарування, випливає, що всі необхідні документи були отримані 4.06.1996р. ОСОБА_3., позивачкою по дійсній справі /а.с.132,133/.

Свідок ОСОБА_19. пояснила, що замовлення ОСОБА_5 оформлялося не у встановленому порядку, а за розпорядженням начальника МЕТІ. Документи вона видала ОСОБА_3. під розпис по пред'явленню паспорта або посвідчення з фотографією. На заяві вона написала російською мовою прізвище ІНФОРМАЦІЯ_2, тому що можливо був наданий документ українською мовою.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №НОМЕР_3, підпис, розташований під рукописним записом на зворотному боці замовлення на ім'я начальника МЕТІ від гр. ОСОБА_5 від 24.05.1996р., виконана ОСОБА_3/а.с. 179-185/.

При таких обставинах суд вважає, що ОСОБА_3. стало відомо про порушення свого права при одержанні в МЕТІ документів для оформлення договору дарування квартири, тобто  в червні 1996р.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 261 ч.1 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6. заявили, що, звернувшись до суду з позовом позивач пропустила термін позовної давності і по вищевказаних підставах просить застосувати позовну давність, відповідно до ст.. 267 ЦК України 2004р. та відмовити в задоволенні позову /а.с. 208,213/.

Згідно ч.3,4,5 ст.267 ЦК України 2004р., позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмові у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тобто, звернувшись у суд з позовом в червні 2004р., ОСОБА_3. пропустила встановлений законом термін позовної давності по вимогам про визнання угод недійсними.

Приймаючи в увагу, що даннях про наявність поважних причин пропуску терміну позовний давності не мається і позивач не заявила про його відновлення, суд вважає, що в задоволенні позову варто відмовити повністю.

 

Керуючись ст. 60,61,72 Сімейного Кодексу України, п.4,7,9 Заключних і перехідних положень ЦК України 2004р, ст. 234,235,257,261 ч.1,267 ч.3,4,5 ЦК України, ст. 10,60,209,213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору від 23 травня 1996р. купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1 у м. Мелітополю і договору дарування квартири від 11 червня 1996р. недійсними, визнанні дійсним договору купівлі продажу квартири між ОСОБА_6 і ОСОБА_4 та визнанні права власності на 1/2 частину квартири, відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана апеляційному суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або може бути подана в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.