Справа №2-79\07
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 року м.Василівка
Василівський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді КочевоїІ.В.
при секретарі: Задорожко Д.А.
за участю позивача ОСОБА_11
відповідача ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У позові вказано, що 20 липня 2006 року відповідачка ОСОБА_2 в присутності свідків розповсюджувала свідчення про те, що позивач з метою дозволу на підключення лічильника передає інформацію, що деякі мешканці АДРЕСА_1 Василівського району запорізької області здійснюють незаконне використання електроенергії шляхом крадіжок. Позивач вказує, що такої інформації Василівському РЕМ він ніколи не надавав. Жителі вказаного села знають позивача як добропорядного громадянина, він користується повагою у мешканців села, тому був обраний ІНФОРМАЦІЯ_1 Василівського району. Наклепи відповідачки принижують його честь та гідність, його ділову репутацію, не дають змоги виконувати в повній мірі депутатські обов'язки. У зв'язку з вказаним у позивача погіршилося здоров'я, він змушений приймати ліки, у нього в сім'ї виникли конфлікти, йому стало важче спілкуватися з мешканцями села, постійно доводиться пояснювати, що він нікуди не подавав ніяких заяв, пов'язаних к крадіжками електроенергії. Позивач просить суд зобов'язати відповідачку публічно - на зборах громадян АДРЕСА_1 Василівського району Запорізької області вибачитися перед ним за завдану йому моральну шкоду, та стягнути з відповідачки на його користь у рахунок погашення моральної шкоди 1500 грн. та 437 грн. 70 коп. матеріальної шкоди.
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та просить задовольнити у повному обсязі. До обставин викладених у позові додатково пояснив, що він є сусідом відповідачки. У липні 2006 року дочка відповідачки прийшла до нього додому та сказала, що він повідомив у Василівський РЕМ про те, що її сім'я займається без обліковим використанням електроенергії, після чого сусіди перестали з ним вітатися. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, йому повідомили, що відповідачка говорила про те, що це він написав заяву до Василівського РЕМ про крадіжку електроенергії відповідачкою. У зв'язку з цим у нього погіршилися відносини з мешканцями села, він став нервуватися, змушений був звернутися за медичною допомогою, у сім'ї стали виникати конфлікти, мешканці села вважають його непорядним чоловіком. Просить стягнути з відповідачки 1500 грн. моральної шкоди, 437 грн. матеріальної шкоди - витрати на ліки, оплату юридичної допомоги.
Відповідачка ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечує, суду пояснила, що вона серед мешканців села вказану позивачем інформацію не розповсюджувала. Дійсно влітку 2006 року у неї на подвір'ї працівниками Василівського РЕМ було виявлено безоблікове користування електроенергією, про що було складено акт, та нараховано штрафні санкції. Окрім позивача, його дружини та батька до неї на подвір'я ніхто не заходив і не знав про крадіжки електроенергії. Після складення акту вона дійсно обговорювала з ОСОБА_3, цей факт та висловила припущення, що факт крадіжки електроенергії могло бути встановлено, так як хтось про це повідомив у РЕМ і це могли бути ОСОБА_6. Конкретно про те, що саме позивач звертався з заявою до Василівського
2
бути ОСОБА_6. Конкретно про те, що саме позивач звертався з заявою до Василівського РЕМ про її без облікове користування електроенергією вона серед жителів села не висловлювалася. Після відвідин працівників РЕМ
її дочка дійсно ходила до ОСОБА_6х та відвідувала Василівський РЕМ. Просить відмовити у задоволенні позову.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що влітку 2006 року після відпустки, він зустрів сусідку ОСОБА_2, яка повідомила йому про те, що на неї працівниками Василівського РЕМ було складено акт про порушення Правил користування електроенергії, та висловила припущення, що хтось повідомив про без облікове користування електроенергією у РЕМ і це могли бути тільки сусіди і скоріш за все -ОСОБА_6, який часто ходив до неї додому. Про те, що з позивачем у селі не вітаються йому стало відомо зі слів позивача.
Спідок ОСОБА_5. суду повідомив у вересні 2006 року коли бачив відповідачку, яка балакала з іншими жінками, та чув прізвище «ОСОБА_6» та слово «РЕМ», про що йшла розмова не знає, бо не надав цьому значення. Пізніше зі слів ОСОБА_4 йому стало відомо, що ОСОБА_2 говорила про те, що ОСОБА_6 написали у Василівський РЕМ заяву про крадіжки електроенергії відповідачкою. Йому не відомі факти зміни відношення жителів села Плавні до позивача як до депутата сільської ради, також не відомо ні чого про конфлікти у сім'ї позивача.
Свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що вона нікому не говорила про те, що ОСОБА_2 розповсюджує інформацію щодо ОСОБА_6а.
Свідок ОСОБА_8 суду повідомив, що на початку червня 2006 року до них додому прийшла дочка відповідачки та звинуватила у тому, що з вини його сім'ї у ОСОБА_2 виявлено без облікове користування електроенергією Василівським РЕМ. Зі слів сина йому стаю відомо, що відповідачка поширює селом чутки про те, що це він повідомив РЕМ про крадіжки електроенергії відповідачкою. Після цього у його сина -позивача у справі почалася депресія, він став відмовлятися допомагати йому у домашніх справах, став дратівливим, звертався за медичною допомогою. Конфлікти у його сім'ї, а саме з сином відбувалися з його ініціативи, оскільки йому не подобалося, що син у вихідні із-за громадської діяльності відсутній вдома. Із-за дратівливості сина погіршилися відносини у сім'ї.
СвідокОСОБА_9суду повідомив, що у кінці червня - на початку липня 2006 року від Колесник він дізнався про те, що ОСОБА_6 повідомив у Василівський РЕМ про без облікове використання електроенергії ОСОБА_2, Після цього відносини позивача з мешканнями села погіршилися, це виявилося у тому, що на залізничній станції з'явився надпис про те, що позивач та він - крадії. Безпосередньо від ОСОБА_2 він не чув, щоб вона поширювала якісь відомості про позивача.
Вислухавши пояснення позивача, заперечення відповідача їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, або заперечень; суд розглядає цивільні справи в межах вимог, заявлених сторонами і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В судовому- засіданні встановлено, що позивач є ІНФОРМАЦІЯ_1 Василівського району Запорізької області, що не оспорюється відповідачем та підтверджено довідкою, характеристиками на позивача. Відповідно до довідки Василівського РЕМ заяви та повідомлення ОСОБА_1 про факти крадіжок електроенергії мешканцями АДРЕСА_1 Василівського району на адресу ВСП Василівського РЕМ не надходили. Як видно з пояснень допитаних у справі свідків, лише свідку ОСОБА_3 відповідачка висловила своє припущення про те, що позивач міг повідомити Василівський РЕМ про без облікове використання нею електроенергії, що не оспорюється відповідачкою.
Доказів того, що відповідачка саме 20 липня 2006 року у присутності «ряду
3
свідків» у АДРЕСА_1 Василівського району розповсюджувала неправдиві свідчення про те, що позивач повідомив Василівський РЕМ про без облікове користування електроенергією відповідачкою - позивачем суду не надано.
Ст. 34 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, кожний має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право спростування цієї інформації.
Відповідно до ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі,
п.З постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, яке регулює захист честі, гідності та ділової репутації громадян та організацій» від 28.09.1990р. №7 вказує, що до відомостей, що порочать особу, слід відносити ті, які принижують честь, гідність та ділову репутацію громадянина чи організації в суспільній думці чи думці окремих громадян з точки зору дотримання законів, загальновизнаних правил співіснування та принципів людської моралі. Відповідач повинен доказати, що розповсюджені ним відомості відповідають дійсності. На позивача покладається лише обов'язок доказати факт розповсюдження відомостей, що його порочать, особою, до якого пред'явлений позов.
На думку суду припущення відповідачки, висловлене свідку ОСОБА_3 про те, що можливо позивач повідомив Василівському РЕМ про без облікове користування електроенергією не може розцінюватися як відомості, що порочать особу позивача, принижують його честь, гідність та ділову репутацію. Навпаки, позиція позивача та його статус - як депутата місцевої ради, людини суспільно активної, про що свідчать характеристики позивача, зобов'язують його, у разі виявлення протиправних діянь громадян - запобігати їм, або повідомити про них відповідні органи та установи.
Частиною 1 ст.10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено право особи на свободу виявлення поглядів. Це правило включає і свободу поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів.
Отже, свобода висловлювань не обмежується фактичними даними, які можна підтвердити, вона включає погляди, критику та припущення. Крім того, особа, що висловила свої припущення, а не факти, не повинна доводити їх правдивість.
ч.2 ст.10 Конвенції передбачає можливість обмеження цього права - на підставі закону з легітимною метою за умови, що таке обмеження є необхідним у демократичному суспільстві.
За правилами ст.17 Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як видно з практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є одночасно тлумаченням норм Конвенції і обов'язкові для застосування при розгляді справ національними судами, публічний статус осіб щодо яких поширено інформацію, робить їх більш відкритими для критики.
Як вбачається із позовної заяви, позивач вважає, що поширенням неправдивих відомостей підірвано авторитет не тільки його як громадянина, а перш за все як депутата сільської ради, і у зв'язку з поширенням вказаних ним відомостей він не може виконувати свої депутатські обов'язки.
Таким чином, на думку суду, вказані позивачем висловлювання відповідачки - її припущення, висловлене свідкуОСОБА_10 про те, що можливо позивач повідомив Василівському РЕМ про без облікове користування електроенергією не може
4
розцінюватися як відомості, що порочать особу позивача, принижують його честь, гідність та ділову репутацію.
У частині стягнення з відповідача 1500 грн. моральної шкоди суд вважає необхідним відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Позивачем не надано суду доказів неправомірних дій відповідачки, а також наявності причинного зв'язку між висловлюванням припущення відповідачкою свідку ОСОБА_3 та погіршенням стану здоров'я позивача, порушенням стосунків у його сім'ї, порушення стосунків з мешканцями села, перешкоджанням виконання депутатських обов'язків.
Враховуючи 7шкладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача як у частині зобов'язання відповідачки приносити свої вибачення, гак і у частині стягнення моральної та матеріальної шкоди.
Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача та вважає необхідним стягнути з нього недоплачену суму держмита у прибуток держави -34 грн., недоплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 15 грн. Також суд вважає необхідним стягнути з позивача на користь відповідачки понесені нею виграти на оплату послуг адвоката у сумі 450 грн., які підтверджено квитанцією.
Керуючись ч.2 ст. 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. ст. 34 Конституції України, Законом України "Про інформацію", ст.ст. 16,23,201,276.277,280,297,302 ЦК України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, яке регулює захист честі, гідності та ділової репутації громадян та організацій» від 28.09.1990р. №7, Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», ст. ст.. 10, 57-60, 79, 82, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦІ ІК України, суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивача. Стягнути з ОСОБА_1 недоплачену суму держмита у сумі 34 грн. на користь держави, та 15 грн. несплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на депозитний рахунок №37311050000607 в УДК в Запорізькій області, отримувач платежу - ТУ ДСА в Запорізькій області, МФО 813015, ЕДРПОУ 26316700.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 450 грн. витрат на оплату юридичної допомоги адвоката.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дати проголошення рішення і поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, із поданням її колії до апеляційного суду, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.
Суддя Кочева І.В.