У К Р А Ї Н А
Ленінський районний суд міста Севастополя
_____________________________________________________________________________
2а-966/09
Категорія 47
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2009 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Проценко О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як „дитині війни”,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка, ОСОБА_1, 27.01.2009 р. звернулася до суду з позовною заявою, вказуючи на те, що вона має статус дитини війни і має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” п. 12 ст. 71 було призупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в частині виплати щомісячної доплати до пенсії. 9 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп-2007 (справа № 1-29/2007) було визнано положення п.12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” неконституційним. Таким чином, починаючи з 9 липня 2007 року відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного Суду України розмір виплати їй пенсій. Але відповідач ігнорує зазначене рішення Конституційного Суду України, що порушує конституційні права і свободи позивача, позбавляє її законного права на отримання перерахованих пенсій. Враховуючи вищевикладене, позивачка просить суд зобов’язати відповідача нараховувати та сплатити їй пенсію с підвищенням на 30% від мінімального розміру пенсії за віком за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р.
В судове засідання позивачка не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя в судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення на позов, згідно яких вважала позов необґрунтованим, просила в його задоволенні відмовити, крім того, просила застосувати до заявлених у позові вимог строк давності на звернення до суду із позовом, передбачений ст. 99 КАС України. Одночасно з запереченнями на позов представник відповідача надала клопотання про розгляд справи в її відсутність.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд відповідно до вимог ст. 122 ч. 3 КАС України здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1 від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому ст. 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Cудом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася у 1941 році, є пенсіонером, їй призначена пенсія за віком, вона відноситься до категорії - "діти війни", про що свідчить відповідна відмітка в пенсійному посвідченні позивачки, копія якого міститься в матеріалах справи. В зв’язку з цим, на позивачку поширюється дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і вона має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього ж Закону за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп-2007 від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", в тому числі і п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього ж Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Така ж правова позиція Конституційного суду України міститься й в рішенні КСУ від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України практично 98% статей Розділу II ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін…», в тому числі його пункту 41, згідно якого статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено в іншої редакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи вищевикладене, посилання представника відповідача в запереченнях на положення статті 71 та 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007р.», та на положення ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік”, які зупинили дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» суд вважає неспроможними.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання, не повинні прийматися до уваги.
Суд приймає до уваги. що позивачка звернулася до суду з даним позовом лише у січні 2009 року, тоді як строк звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 99 КАС України встановлений у вигляді одного року, суд вважає за можливе відповідно до вимог ч. 1 ст. 100 КАС України в задоволенні позовних вимог щодо виплати щорічної разової допомоги за 2007 рік відмовити, у зв’язку з пропуском позивачкою строку на звернення до суду та клопотанням про застосування строку позовної давності з боку представника відповідача. Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що будь-яких доказів, які б підтвердили поважність причин пропущення строку звернення до адміністративного суду позивачем не представлено, суд також звертає увагу на те, що інформація стосовно розмірів та порядку виплат державної соціальної допомоги категорії осіб, до яких вона відноситься, публікувалася у засобах масової інформації, була загальнодоступною, у зв’язку з чим позивачка мала можливість дізнатися про порушення свого права та звернутися з привожу його захисту до суду. Підстав для поновлення строку звернення до суду відповідно до вимог ст. 102 КАС України судом не встановлено.
Оскільки рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік” прийнято 22.05.2008 р., та судом встановлено, що позивачу у 2008 році відповідач щомісячно сплачував державну допомогу у розмірі 10% від розміру мінімальної пенсії у відповідний період, стягненню на користь позивачки підлягає невиплачена частина допомоги у розмірі 20% від мінімальної пенсії за віком за період з червня по 31 грудня 2008 року.
Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік» мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність складав та складає: з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.
Таким чином сума недоплати за період з червня по 31 грудня 2008 року складає: (481 грн. + 482 х 3 + 498 х 3) х 20 % = 684,20 грн., яка згідно позовних вимог підлягає нарахуванню та сплаті відповідачем позивачці.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-І від 18.11.2004 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 100, 160, 161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з червня по 31 грудня 2008 р. у розмірі 684 ,20 грн.
В задоволенні решти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м. Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Севастополя.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя - підпис
Копія вірна:
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя О.І. Проценко