Справа № 2-720/11

РІШЕННЯ

Іменем України

"07" липня 2011 р.

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі : головуючого -судді Гичко М.Г.,

при секретарі Медяній І.В.,

з участю позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника органу опіки та піклування Шевчук С.Ю.,

прокурора Шевчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Новоград-Волинський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ :

06.04.2011 року до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в якому позивачка просить суд постановити рішення, яким позбавити відповідача батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини -доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Мотивує свій позов тим, що з 10 травня 2003 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем, який є батьком доньки ОСОБА_5. В листопаді 2005 року, коли донці виповнилося 2 роки, він поїхав на заробітки до Російської Федерації і більше в сім'ю не повернувся. Після певного часу, приїхавши в м. Новоград-Волинський, відповідач особисто звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, який і був 20 грудня 2007 року задоволений із залишенням доньки ОСОБА_5 на її вихованні. Угоди про добровільну сплату аліментів на утримання дитини між ними досягнуто не було, тому вона змушена була вирішувати це питання через суд. Згідно виконавчого листа № 2-129 від 7 грудня 2010 року із відповідача на її користь на утримання неповнолітньої дочки -ОСОБА_5 стягуються аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 450 грн. щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 6 травня 2010 року, однак відповідач до моменту звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав не дав на її утримання жодної копійки, мотивуючи це відсутністю коштів.

Зазначає, що вона здійснила біля 10 телефонних дзвінків відповідачу з метою налагодження контакту та вирішення питань, пов'язаних зі сплатою аліментів та вихованням доньки, однак останній не став з нею спілкуватися. Донька ОСОБА_5 відвідує школу (1-й клас), однак відповідач не цікавиться її навчанням та вихованням, як і раніше, коли дитина перебувала в дошкільному закладі № 4. Донька не знає відповідача як батька і ніколи з ним свідомо не спілкувалася. Вона без всякого примусу називає батьком чоловіка, з яким вона проживає в громадянському шлюбі, починаючи з березня 2008 року.

Крім того, позивачка зазначає, що відповідач навіть своєчасно не знав, що дитина за станом здоров'я потребує санітарно-курортного лікування, а тому вважає, що ухилення відповідача від виконання юридичного обов'язку -виховання дитини є його свідомою поведінкою, оскільки він, починаючи із 2007 року мав реальну можливість виконувати ці обов'язки, однак жодних відповідних дій з цією метою не вчиняв.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов з підстав, передбачених в позовній заяві. Пояснила, що в листопаді 2005 року відповідач виїхав на заробітки до Російської Федерації, в січні 2006 року він повернувся, повідомивши її про те, в Росії зустрів іншу жінку і має намір надалі залишитися з нею, і знову повернувся до Російської Федерації. У 2007 році відповідач подав позов про розірвання шлюбу, який був судом задоволений, після чого відповідач знову виїхав до Росії, де і перебував на протязі 3 років. Через декілька місяців після розірвання шлюбу з відповідачем вона зустріла іншого чоловіка, з яким і проживає в цивільному шлюбі. Зазначила, що на протязі 3 останніх років відповідач ні фінансово, ні морально не підтримував її та дитину, яка знаходилася на її повному утриманні та вихованні, не сплачував аліменти, які було стягнуто з нього за рішенням суду. Дитина не бачила відповідача жодного разу на протязі цих років, називає татом чоловіка, з яким проживає в громадянському шлюбі. Також пояснила, що після повернення відповідача до України всі її спроби зв'затися з відповідачем і вирішити питання щодо подальшого виховання доньки в телефонному режимі були останнім проігноровані. Батьки відповідача за час його відсутності купували ОСОБА_5 подарунки, іграшки, предмети одягу, однак вони не казали їй, що ці речі були придбані за кошти відповідача.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що він ніколи не переставав дбати за свою доньку ОСОБА_5, навіть після того як змушений був виїхати на заробітки до Російської Федерації, доказом чого є те, що він цікавився її долею та навчанням через телефонні дзвінки своїм батькам на Україну, а також тим, що висилав гроші своїм батькам з метою задоволення всіх необхідних потреб ОСОБА_5. Зазначив, що в Росії він створив нову сім'ю, в нього є інша дитина. Підтвердив, що на протязі 3 років особисто він не бачив та не зустрічався зі своєю донькою ОСОБА_5, а після того, як повернувся до України не мав можливості цього зробити в зв'язку з необхідністю вирішення інших проблем та через хворобу.

Представник органу опіки та піклування просила суд задовольнити позов, надала суду висновок органу опіки і піклування, яким рекомендується позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_5.

Прокурор при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши усні пояснення сторін, представника органу опіки та піклування, прокурора, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до наступного висновку.

З копій свідоцтва про народження (а.с. 10) вбачається,що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1., яка була народжена від шлюбу відповідача з позивачою ОСОБА_1

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20.12.2007 року шлюб між сторонами розірвано, а доньку ОСОБА_5 залишено на вихованні з матір'ю (а.с. 9). В книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 01 від 09.01. 2008 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 8).

Згідно виконавчого листа №2-1219/10 від 07.12.2010 року, виданого на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, з відповідача постановлено стягувати на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 450 грн. щомісяця до досягнення нею повноліття (а.с. 11).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 в період з кінця 2005 р. по 2011 року, за винятком певного часу, коли він на деякий час повертався до України для вирішення різних питань, знаходився на заробітках в Російській Федерації, де за цей період створив нову сім'ю з іншою жінкою, від якої має іншу дитину.

Позивачка після розірвання шлюбу з відповідачем проживає в цивільному шлюбі з новим чоловіком. З довідки КП Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинськжитлосервіс»№ 1834 від 29.04.10 р. (а.с. 13) вбачається, що донька ОСОБА_5 знаходиться на утриманні та проживає з позивачкою.

Судом встановлено, що відповідач в період з 2005 по 2011 роки не виконував свої обов'язки щодо виховання, утримання та навчання своєї малолітньої доньки ОСОБА_5, що підтверджується висновком органу опіки та піклування (а.с. 83-84), довідкою відділу ДВС Новоград-Волинського МРУЮ № 2599 від 30.03.11 року (а.с. 12), якою підтверджується факт несплати відповідачем аліментів за рішенням суду, довідками дошкільного навчального закладу № 4 (а.с. 14) та загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів № 3 (а.с. 16), якими підтверджується, що за час перебування та навчання доньки ОСОБА_5 в цих закладах відповідач не цікавився її навчанням та вихованням, показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні. Ці обставини підтверджуються і поясненнями самого відповідача, який в судовому засіданні пояснив, що, перебуваючи в Росії, цікавився долею дитини не особисто, а виключно через телефонні дзвінки до своїх батьків. В якості доказу суд бере до уваги пояснення позивачка, в яких остання зазначила, що відповідач не цікавився здоров'ям своєї доньки, оскільки навіть не знав, що остання через характер свого захворювання потребує санітарно-курортного лікування. З пояснень позивачки та показань свідка ОСОБА_9 встановлено, що донька ОСОБА_5 називає батьком чоловіка, з яким проживає в цивільному шлюбі позивачка.

На час розгляду справи встановлено, що відповідач погасив заборгованість по аліментних зобов'язаннях. Однак, при цьому відповідач, повернувшись із Росії та перебуваючи в м. Новоград-Волинський, не виявив ніяких спроб налагодити особистий контакт із власною дитиною, пояснивши це тим, що змушений постійно працювати. Відповідачем не надано суду переконливих та достатніх доказів на підтвердження того, що виконати свої батьківські обов'язки йому перешкоджала або умисна поведінка позивачки, або якісь інші об'єктивні причини, які позбавляли його можливості зустрітися зі своєю донькою чи зателефонувати їй, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що характер самої поведінки відповідача та всі дії, що випливають з такої поведінки, пов'язані з небажанням належним чином виконувати батьківські обов'язки по вихованню та навчанню своєї дитини. Іншими словами така поведінка відповідача носить винний характер.

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні зазначила, що об'єктивними підставами, які б свідчили про неможливість виконання батьком своїх обов'язків щодо дитини, можуть бути лише : а) його тяжка хвороба; б) перебування у місцях позбавлення волі.

Ст. 150 Сімейного Кодексу України передбачає, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Ч. 2 ст. 157 цього ж Кодексу встановлює правову норму, відповідно до якої той із батьків, хто проживає окремо від дитини, ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

П. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України зазначає, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо він (вона) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

П. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»№ 3 від 30.03.2007 року передбачає, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Таким чином, суд оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 умисно ухиляється від виконання батьківських обов'язків, встановлених ст. 150 Сімейного Кодексу України, не займається вихованням своєї дитини, не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а тому задовольняє позов.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені останньою та документально підтвердженні судові витрати по справі.

Керуючись ст. 51 ч. 2 Конституції України, ст. ст. 10, 11, 15, 57 -60, 88, 212 - 215, 294 ЦПК України, ст. ст. 150, 164,165 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»№ 3 від 30.03.2007 року, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1..

Залишити проживати неповнолітню дитину -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1., з матір'ю ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати в розмірі 38 грн. 50 коп., які складаються зі сплачених останньою при подачі позовної заяви до суду судового збору у розмірі 8,50 грн. та збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий