Справа № 22-2881 2006 p. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 26 Грабика В.В.
Доповідач Пащенко Л .В.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області
від 25.12.2006 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької
області в складі:
Головуючого: Нагорняка В.А.
Суддів: Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.
При секретарі: Пшеничній Л.В.
Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною
скаргою ОСОБА_1
На рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 листопада 2006 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Третьої
вінницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про продовження строку для прийняття спадщини, -
Встановила:
В вересні 2006 року ОСОБА_3 в інтересах та за дорученням
ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до Третьої вінницької державної
нотконтори та ОСОБА_2 про продовження строку для прийняття спадщини.
В заяві вказав, що квартира АДРЕСА_1
належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4, ОСОБА_5
та ОСОБА_2 - по 1/3 частині кожному. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1
і після її смерті право на спадкування у першу чергу за законом отримали
її син та син позивача - ОСОБА_6 та її чоловік - ОСОБА_2.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок злочинних дій ОСОБА_2, якого вироком суду від 03.12.2003р. було засуджено до позбавлення волі
за вбивство.
Син позивача ОСОБА_4 помер, не встигнувши оформити належним
чином свої спадкові права після смерті своєї матері - ОСОБА_5
В січні 2004 року він - позивач звернувся з заявою до нотконтори про
прийняття спадщини за померлим сином. При цьому вважав, що має право в
порядку спадкової трансмісії на 1/2 частину квартири. Нотаріальною конторою
йому було видано свідоцтво в порядку спадкування за законом за померлим
сином на 1/3 частину квартири та повідомлено про те, що на 2/3 частини
квартири свідоцтво видане ОСОБА_2.
В 2006 році, приїхавши на могилу сина, він - позивач випадково дізнався
про те, що в порядку спадкової трансмісії мав право на решту майна, але на той
час пропустив строк на звернення до нотконтори.
Тому звернувся в суд і просив продовжити строк для прийняття спадщини
в порядку спадкової трансмісії за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його
сина - ОСОБА_4.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 листопада 2006
року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду, як постановлене з
порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення про
задоволення його позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника
позивача та представника відповідача - третьої вінницької держнотконтори,
колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по
слідуючих підставах.
Суд встановив, що згідно свідоцтва про право власності від 07.11.1996р.
співвласниками квартири АДРЕСА_1, в рівних частках - по 1/3, були ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
Співвласники проживали та були зареєстровані за вищевказаною адресою.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті до спадкоємства в
першу чергу закликалися син померлої - ОСОБА_4 та її чоловік - ОСОБА_2.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 спадщину прийняв шляхом
вступу в управління (володіння) спадковим майном, оскільки на час відкриття
спадщини він проживав спільно із спадкодавицею, але оформити свої спадкові
права не встиг, так як помер ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_2 спадщину за
померлою дружиною прийняв як шляхом вступу у володіння спадковим
майном, так і шляхом звернення в установлений законом строк із заявою до
нотконтори.
Також суд встановив, що померлій ОСОБА_5 на час смерті належала
1/3 частина вищевказаної квартири та грошові вклади і це майно повинно
було спадкуватися в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тобто
в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 розміри часток
ОСОБА_4 і ОСОБА_2 у праві власності на квартиру та грошові вклади
повинні були становити по 1/2.
Позивач ОСОБА_1 повинен був в порядку спадкової трансмісії
успадкувати належне сину майно, в тому числі і на 1/2 частину квартири.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся із відповідною
заявою до нотконтори про прийняття спадщини в порядку спадкування за
законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого сина ОСОБА_4 у
встановлений законом шестимісячний строк, а саме 29.12.2003 року.
З матеріалів справи також вбачається, що станом на 14.12.2004 року
право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1
зареєстровано за ОСОБА_1, а на 2/3 частини квартири - за ОСОБА_2 (довідка КП «ВООБП» - а.с. 9). Позивач ОСОБА_1 26.04.2005 року
отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті сина
ОСОБА_4 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1
(а.с. 5). Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.02.2004 року
спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, яке складається з
1/3 частини квартири АДРЕСА_1 та грошових
вкладів з нарахованими відсотками та компенсаціями є відповідач ОСОБА_2 (а.с. 48). Вказане свідоцтво на ім'я ОСОБА_2, як правовстановлюючий документ, на даний момент ніким не оспорюється.
Оскільки спадщина за померлими ОСОБА_5 та ОСОБА_1
була прийнята спадкоємцями у встановленому законом порядку до набрання
чинності новим ЦК України, то, виходячи з п.п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних
положень ЦК України, суд правильно при вирішенні даного спору керувався
нормами ЦК України в редакції 1963 року, чинними на час прийняття
спадщини.
Врахувавши вищезазначені обставини та вимоги закону (ст.ст. 529, 549,
550, 551 ЦК України в редакції 1963 р.), суд дійшов вірно висновку про відмову
ОСОБА_1 в позові, оскільки строк на звернення в нотконтору для
прийняття спадщини ним пропущено не було і тому немає підстав для його
продовження.
Крім цього, суд правильно зазначив, що позивач не позбавлений
можливості захистити порушене право шляхом звернення до суду з іншими
позовними вимогами.
Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги безпідставні, необгрунтовані і висновків суду
не спростовують.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 листопада 2006
року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд
України протягом двох місяців з дня проголошення.