Справа №22-2845        2006 р.                                 Рішення ухвалено під головуванням

Категорія       44                                                                  Батрин О.В.

Доповідач   Пащенко Л.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області

від 25.НОМЕР_2.2006 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в

складі:

Головуючого: Нагорняка В.А.

Суддів:     Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.

При секретарі Пшеничній Л.В.

За участю адвоката ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною

скаргою ОСОБА_2

На рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 жовтня 2006 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2

про стягнення моральної шкоди, -

Встановила:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення

моральної шкоди.

В заяві зазначала, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від

11.07.1990 року вона є власником житлового будинку з погосподарськими будівлями,

розташованого в АДРЕСА_1.

Власником будинковолодіння НОМЕР_1 по цій же вулиці являється відповідачка по справі.

В жовтні 2002 року відповідачка без її - позивачки згоди поставила залізні

ворота, перекривши прохід та проїзд до її будинку та до будинку НОМЕР_2, в зв'язку з чим

були створені перешкоди в користуванні її власністю - будинком та земельною

ділянкою. По вині відповідачки було зупинено будівництво нового будинку. Вона -

позивачка втратила сон та спокій. Внаслідок неправомірних дій відповідачки вона

була вимушена витрачати свій час для звернення з відповідними заявами в різні

інстанції для захисту своїх прав. Тому, вважаючи, що діями відповідачки їй завдано

моральну шкоду, яку вона оцінила в 5000 грн., позивачка просила відшкодувати їй цю

шкоду.

В судовому засіданні представник позивачки збільшила позовні вимоги та

просила стягнути з відповідачки на її користь у відшкодування моральної шкоди

15000 грн.. При цьому посилалась на вищезазначені обставини, а також зазначила, що

є припис Ленінської прокуратури, де вказано, що саме по заяві ОСОБА_2 в 1994

році було загальний проїзд перероблено на її двір. Такі незаконні дії відповідачки

привели до того, що позивачка не змогла продовжувати будівництво свого нового

будинку, не могла завозити будівельні матеріали, так як проїзд був перекритий.

Переживаючи за будівництво, зростання цін на будівельні матеріали вона - позивачка

втратила спокій і сон, погіршився стан її здоров'я та стан здоров'я її чоловіка - ОСОБА_4, вони знаходяться на лікуванні через постійні психічні нервування.

Також представник позивачки зазначила, що після розгляду справи пройшло

більше 2 років, а відповідачка та її діти погрожують фізичною розправою та

наводять на позивачку наклеп, ведуть себе не достойно, на що є відповідні документи

з міліції.

Просила задоволити збільшені позовні вимоги повністю.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 жовтня 2006 року

позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної

шкоди 5000 грн., а також на користь держави 8,50 грн. судового збору та на користь

суду збір на інформаційно-технічне забезпечення 7,50 грн.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду, як постановлене з

порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову

ОСОБА_3 в позові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідачки, її

представника і адвоката та представника позивачки, колегія суддів вважає, що

апеляційна скарга підлягає до задоволення частково по слідуючих підставах.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Замостянського районного суду м.

Вінниці від 23.12.2003 року, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Вінницької

області від 30.03.2004 року, було усунено перешкоди ОСОБА_3 в користуванні

земельною ділянкою та зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати самовільно встановлені

ворота, якими перекритий загальний прохід та проїзд до будинків №№НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_4

АДРЕСА_1, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_3 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди (а.с. 70, 72, 89, 90).

Ухвалою Верховного Суду України від 16.02.2006 року вказані судові рішення

в частині вимог про відшкодування моральної шкоди скасовані, а справа в цій частині

позову направлена на новий розгляд (а.с. 155-156).

Таким чином, вищевказаними судовими рішеннями встановлено факт

неправомірних дій відповідачки щодо створення позивачці перешкод та незручностей

в користуванні будинком та земельною ділянкою.

Судом також встановлено, що, в зв'язку з вищевказаними незаконними діями і

неправомірною поведінкою відповідачки, позивачка змушена була неодноразово

звертатися з відповідними заявами в різні інстанції для захисту своїх прав. Це

підтверджується доказами, що є в матеріалах справи (а.с. 10, 80, 174, 203, 204).

Врахувавши вищевказані обставини, суд прийшов до вірного висновку про

відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3, оскільки неправомірними діями

відповідачки позивачці було завдано таку шкоду, яка проявилася в тому, що вона не

змогла продовжувати будівництво свого нового будинку; не могла завозити

будівельні матеріали, так як проїзд був перекритий; переживала за будівництво в

зв'язку з зростання цін на будівельні матеріали; втратила спокій і сон; погіршився

стан її здоров'я та стан здоров'я її чоловіка, через що вони проходили лікування, а

відповідачка продовжує весь цей час вести себе не достойно по відношенню до

позивачки. Що підтверджується відповідними довідками (а.с. 81, 179-180, 182-183,

189).

Задоволюючи позовні вимоги частково та визначаючи розмір відшкодування

моральної шкоди в сумі 5000 грн., суд виходив з характеру моральних страждань

позивачки, їх тривалості, а також з похилого віку позивачки і стану її здоров'я.

Проте, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру відшкодування

моральної шкоди ОСОБА_3 з ОСОБА_2 суд, відповідно до ч.З ст.23 ЦК

України, не дотримався засад розумності і справедливості, не врахував вік

відповідачки (63 роки), її матеріальний стан  (пенсія 380 грн.) та стан її здоров'я, а тому розмір цієї шкоди слід зменшити з 5000 грн. до 500 грн.

В решті доводи апеляційної скарги безпідставні, необгрунтовані і висновків

суду не спростовують, а рішення суду в цілому відповідає матеріалам справи і

вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 310, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Зменшити суму стягнення з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди з 5000 грн. до суми

500 грн.

В решті рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 жовтня 2006

року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України

протягом двох місяців з дня проголошення.