Справа № 22ас-1824 2006 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 38 Зайцева А.Ю.
Доповідач Пащенко Л.В.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області
від 25 грудня 2006 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду
Вінницької області в складі:
Головуючого: Нагорняка В.А.
Суддів: Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.
При секретарі Пшеничній Л.В.
Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною
скаргою ОСОБА_1
на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 жовтня 2006 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС
України у Вінницькій області про стягнення заборгованості по пенсії, -
Встановила:
В червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УМВС
України у Вінницькій області про стягнення заборгованості по пенсії.
В заяві зазначав, що з часу його звільнення та призначення йому
27.01.1999 року пенсії за вислугою років у чинному законодавстві відбувалися
зміни щодо розмірів пенсії. Відповідач, не зважаючи на зміни в законодавстві,
розмір пенсії йому - позивачу не перераховував та не збільшував, у зв'язку з чим
виникла недоплата в розмірі 26968,53 грн.
В судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги,
надавши суду відповідну заяву, в якій просила стягнути з відповідача
заборгованість по пенсії в сумі 23091,98 грн., розрахунок якої здійснено
приватним аудитором ОСОБА_2 та 700 гривень витрат за послуги аудитора.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 жовтня 2006
року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду, як ухвалену з
порушенням вимог закону, скасувати та прийняти нову постанову про
задоволення його вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає
по слідуючих підставах.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив службу у
органах внутрішніх справ і 27.01.1999 року був звільнений з призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». Грошове забезпечення позивача на час звільнення становило: посадовий оклад - 110 грн., оклад за звання - 73 грн., вислуга років - 64,05 грн., таємність - 16,50 грн.
Згідно ч.З ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу ОВС та деяких
інших осіб» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин),
пенсії особам які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей
обчислюються з грошового забезпечення цих осіб. При цьому для обчислення їм
пенсії враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним
званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену
ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються
Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992
року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати
пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам,
мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за
контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ
та членам їхніх сімей», пенсії обчислюються з таких видів грошового
забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед
звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної
надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що
надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь,
кваліфікацію та умови служби). При цьому розмір додаткових видів
грошового забезпечення визначається (за вибором тих, хто звернувся за
пенсією) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за
пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї
служби перед зверненням за пенсією незалежно від наявних перерв службі.
Суд також встановив, що вказані позивачем у позові надбавки, які не
враховані при обчисленні йому пенсії, з моменту їх запровадження відносяться
до додаткових видів грошового забезпечення і приймаються в розрахунок при
нарахуванні пенсії тільки особам, які отримували їх під час проходження
служби і звільненні після їх запровадження.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 під час проходження служби
вказаних надбавок не отримував і звільнений зі служби до їх запровадження.
Укази Президента України №173 від 23.02.2002 року, № 389 від 05.05.2003
року, Постанови Кабміну України №1350 від 27.08.2003 року, №895 від 13.07.2004
року були видані після звільнення позивача зі служби.
Матеріалами справи також встановлено, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснювався своєчасно і у повному обсязі, зокрема з 01.01.2005 року та з
01.01.2006 року у відповідності до ЗУ «Про внесення змін до ст.43 Закону
України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців...», з урахуванням
усіх надбавок, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії в
розмірах, встановлених законодавством.
Врахувавши вищевказані обставини та вимоги закону, суд дійшов вірного
висновку про відмову позивачу в позові, оскільки відповідач при призначені та перерахунку пенсії позивачу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб,
що передбачені Конституцією та законами України, а нормативні акти, на які
посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, не мають зворотної сили
відповідно до ст.58 Конституції України, не поширюються на правовідносини, які
виникли між сторонами і мали місце до їх видання.
При цьому суд правильно не взяв до уваги аудиторські висновки приватного
аудитора ОСОБА_2 НОМЕР_1 від 10.09.2006 року, НОМЕР_2 від 15.09.2006 року,
оскільки в них містять юридичні висновки, які є хибними і виходять за межі
повноважень наданих аудитору. Крім того, з цих висновків видно, що аудиторська
перевірка проводилась аудитором згідно усної домовленості з ОСОБА_1,
тобто аудиторські висновки одержані з недотриманням вимог закону, а тому
відповідно до ч.З ст.70 КАС України такі докази судом при вирішенні справи до
уваги не беруться.
Таким чином, суд повно з'ясував обставини справи, права та обов'язки
сторін, дав належну оцінку доказам та ухвалив постанову, яка відповідає
матеріалам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги безпідставні, необгрунтовані та висновків
суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 жовтня 2006
року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий
Адміністративний Суд протягом одного місяця з дня проголошення.