Справа № 22-2810 2006 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 21 Стадника І.М.
Доповідач Пащенко Л.В.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області
від 18.12.2006 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в
складі:
Головуючого: Нагорняка В.А.
Суддів: Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.
При секретарі Руденко О.М.
Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною
скаргою представника позивача - ОСОБА_2
На рішення Чернівецького районного суду від 17 жовтня 2006 року,
по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань у Могилів-Подільському районі, СТОВ «Україна» с.Мазурівка Чернівецького району про відшкодування моральної шкоди, заподіяної каліцтвом, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків,-
Встановила:
В квітні 2003 року ОСОБА_3 звернулася в суд в інтересах неповнолітнього
сина ОСОБА_1 з позовом до СТОВ «Україна» с. Мазурівка про відшкодування моральної шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов'язків.
Позовні вимоги, а також склад осіб, які беруть участь у справі, неодноразово
змінювалися: ухвалою суду від 26.08.2003 року допущено заміну неналежних
відповідачів на Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків у
Могилів-Подільському районі, ухвалою суду від 27.06.2003 року визнано позивачем
по справі ОСОБА_1 (у зв'язку з досягненням повноліття), ухвалою суду від
27.06.2006 року в якості співвідповідача залучено СТОВ «Україна» с. Мазурівка.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 01.08.2002 року
завідуючий зернотоком СТОВ «Україна» Швець В.І. прийняв його на роботу. А 05.08.2002 року під час виконання ним - позивачем обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1 на зернотоку товариства з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого було травмовано фаланги пальців на обох руках, у зв'язку з чим 25.02.2003 року йому було встановлено 2 групу інвалідності. Через каліцтво він страждав фізично та душевно, втратив працездатність, на все життя позбавлений нормальної життєдіяльності, різко погіршились стан його здоров'я та самопочуття.
Тому вважає, що йому заподіяно моральну шкоду, яку просив стягнути з
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві у Могилів-Подільському районі в розмірі 230 мінімальних
заробітних плат, що становить 86250 грн. та 500 грн. витрат на оплату послуг
адвоката.
Рішенням Чернівецького районного суду від 17 жовтня 2006 року позовні
вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з СТОВ «Україна» с. Мазурівка Чернівецького району на користь
ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної каліцтвом, пов'язаним з
виконанням трудових обов'язків 28125 грн. та судові витрати в сумі 500 грн.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду, як
постановлене з порушенням вимог закону, змінити, стягнувши моральну шкоду на
користь ОСОБА_1 з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві у Могилів-Подільському районі в розмірі 230
мінімальних заробітних плат.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві у Могилів-Подільському районі, колегія суддів
вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає по слідуючих підставах.
Вирішуючи спір, суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, права та
обов'язки сторін і встановив, що дійсно внаслідок каліцтва, що спричинив нещасний
випадок, який стався 05.08.2002 року з вини службових осіб СТОВ «Україна» з
різноробочим току цього підприємства ОСОБА_1, останньому було заподіяно і
моральну шкоду.
Це підтверджується копією акта НОМЕР_1 про нещасний випадок від 23.08.2003 року
(а.с. 5-6); копією акта розслідування нещасного випадку (а.с. 7-8); вироком
Чернівецького районного суду від 08.11.2002 року; довідкою Вінницької
травматологічної МСЕК серії 2-18 АВ №012937 (а.с. 10); довідкою Вінницької
травматологічної МСЕК від 15.03.2004 року, якою позивачу підтверджено 2 групу
інвалідності внаслідок травми на підприємстві та встановлено ступінь втрати
профпрацездатності безтерміново у відсотках - 75% (а.с. 98, 127); випискою з акту
огляду МСЕК від 19.05.2006 року, згідно якого встановлено факт заподіяння Чупрі
В.В. моральної шкоди (а.с. 140); актом №317 стаціонарної судово-
психологопсихіатричної експертизи від 22.12.2005 року (а.с. 116-118) та іншими
доказами, що є в матеріалах справи.
Врахувавши вищезазначені факти та докази, суд дійшов правильного висновку
про задоволення вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди.
Визначаючи відповідача, з якого в даному випадку слід стягнути моральну
шкоду позивачу, та правову норму, яка підлягає застосуванню до спірних правових
відносин, суд вірно виходив з того, що норми ст. 9 ЗУ «Про охорону праці», ст.ст. 21,
34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних
випадків...» є спеціальними по відношенню до загальної норми ст. 237-1 КЗпП
України, якою встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу від-
шкодувати моральну шкоду в разі порушення законних прав працівника.
Також судом враховано, що п. 27 ст. 77 ЗУ «Про державний бюджет України на
2006 рік» від 20.12.2005 року зупинено на 2006 рік дію абзацу 4-го ст. 1 (в частині
відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту «е» п. 1
ч.1 ст. 21, ч.З ст. 28, ч.З ст. 34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності».
Тому, за умов зупинення чинності спеціальної норми, суд вірно застосував
загальну норму, яка врегульовує спірні правовідносини - ст. 237-1 КЗпП України, та
правильно визначив, що моральну шкоду позивачу в даному випадку повинен
відшкодувати відповідач - СТОВ «Україна» с. Мазурівка.
Висновок суду в цій частині підтверджується рішенням Конституційного Суду
України від 27.01.2004 року щодо офіційного тлумачення ч. З ст. 34 ЗУ «Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків...», яким
роз'яснено, що «передбачене ст. 237-1 КЗпП України ... відшкодування моральної
шкоди як один зі способів захисту особистих немайнових прав громадян, що
відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи
уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, що підлягають
обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону (1105-14, тобто ЗУ
«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних
випадків...»), а зазначена норма регламентує відшкодування моральної шкоди всім іншим
особам, які не є суб'єктами страхування від нещасного випадку і на яких не поширюється
дія вищезазначеного Закону (1105-14), в тому числі працівникам, що виконують роботу
не на основі трудового договору (контракту), а на інших підставах». З матеріалів
справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 не являвся застрахованим працівником
СТОВ «Україна» с. Мазурівка, а був допущений до роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 на зернотоку товариства самовільно, без оформлення трудового договору, завідуючим зернотоком Швецем В.І..
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд врахував
характер порушення прав позивача, глибину його фізичних та душевних страждань,
погіршення його здібностей та позбавлення можливості їх реалізації, втрату
нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для
організації свого життя, а також вимоги розумності і справедливості і дійшов
обґрунтованого висновку про відшкодування цієї шкоди з розрахунку одна
мінімальна зарплата (на момент розгляду справи - 375 грн.) за кожен відсоток втрати
працездатності позивачем (75%), що становить суму 28125 грн..
Таким чином, рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги безпідставні, необгрунтовані і висновків суду не
спростовують.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Чернівецького районного суду від 17 жовтня 2006 року залишити без
зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд
України протягом двох місяців з дня проголошення.