АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1235 Головуючий у 1 інстанції:
2008 р. Нікітенко Н.П.
Судця-доповідач: Прокопенко О.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2008 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: БондараВ.О.
Суддів: Прокопенка О.Л.
Маловічко С. В. При секретарі: Батарейній О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Генерального консульства Російської Федерації у м. Харкові
на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини та повернення її на постійне місце проживання та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третіх осіб: відділу опіки та піклування Ленінської райдержадміністрації м. Запоріжжя, Генерального консульства Російської Федерації, прокурора Ленінського району м. Запоріжжя на стороні малолітньої дитини, про встановлення місця проживання дитини та стягнення аліментів на дитину, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою до ОСОБА_2 про відібрання дитини та повернення її на постійне місце проживання . В заяві зазначав, що з відповідачкою перебуває у шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є громадянкою Російської Федерації. У 2006 році стосунки з відповідачкою погіршились через аморальну її поведінку. Також зазначав, що відповідачка разом із співмешканцем ОСОБА_4 таємно вивезли з території Росії доньку ОСОБА_3, сховали її, а потім в обмін на доньку вимагали у нього 100 000 доларів
2
США, погрожуючи фізичним знищенням дитини, заподіянням їй тяжких тілесних ушкоджень.
Пославшись на вказані обставини, просив відібрати доньку ОСОБА_3 у її матері -ОСОБА_2 для повернення дитини на постійне місце проживання в країну громадянства, допустити негайне виконання рішення суду та надання виконавчого листа.
Не погоджуючись із вказаним позовом, ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення на утримання доньки аліментів і встановлення місця проживання доньки разом з нею на території держави Україна. В заяві зазначала, що на протязі червня 2006-червня 2007 років вона та чоловік проживають окремо, шлюбні відносини між ними припинені , сім'я остаточно розпалась. їх спільна донька ОСОБА_3, 2002 року народження, проживає разом з нею, знаходиться на її вихованні і утриманні. Батько дитини ОСОБА_1 не виконує батьківських обов'язків: про стан здоров'я, фізичний і духовний розвиток дитини не турбується, у її вихованні участі не приймає, матеріально доньку не забезпечує, будь-яких витрат на її утримання не несе. ОСОБА_3 проживає разом з нею у м. Запоріжжі, має дитячу ізольовану кімнату, виховується у нормальній духовній і моральній атмосфері. Вона, ОСОБА_2, працює", має самостійний дохід, фактично турбується про доньку. Дівчинка батьком не цікавиться, оскільки тривалий час його не бачила. Позивачка зазначала, що саме вона має можливість надати доньці нормальне виховання, забезпечити її всім необхідним, підтримувати здоров'я дитини у належному стані.
Пославшись на вказані обставини, просила встановити місце проживання дочки разом з нею та зобов'язати ОСОБА_1 щомісячно до повноліття дитини сплачувати на її користь аліменти на дитину у сумі 860 грн. з урахуванням інфляції.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено місцем проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю ОСОБА_2
Стягнуто з ОСОБА_1, громадянина Російської Федерації, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 860 грн. щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 травня 2007 року до її повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за 1 місяць допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі Генеральне консульство Російської Федерації у м. Харкові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про відібрання доньки, а провадження по зустрічному позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів закрити.
Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
3
Відповідно ст. . 300 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, що розглядає справу, в судовому засіданні. Повторне оскарження цього рішення , ухвали з тих самих підстав не допускається.
До апеляційного суду надійшла заява від Генерального консульства Російської Федерації в м. Харкові про відмову від апеляційної скарги на рішення Ленінського районного суду від 29.11.2007 року за позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини та повернення її на постійне місце проживання в країну громадянства.
Заява, яка надійшла до суду не суперечить вимогам діючого законодавства, а тому колегія суддів вважає за необхідне прийняти її.
Заявник знайомий з наслідками відмови від апеляційної скарги передбаченими ч. 4 ст. 300 ЦПК України.
Керуючись ч. 4 ст. 300 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Прийняти відмову Генерального консульства Російської Федерації у м. Харкові від апеляційної скарги і апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини та повернення її на постійне місце проживання та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третіх осіб: відділу опіки та піклування Ленінської райдержадміністрації м. Запоріжжя, Генерального консульства Російської Федерації, прокурора Ленінського району м. Запоріжжя на стороні малолітньої дитини, про встановлення місця проживання дитини та стягнення аліментів на дитину закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.