Справа № 11-112/11 Головуючий у І інстанції Кобилецький
Категорія - 187ч.3 Доповідач Рудомьотова С. Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_1
Суддів – Борисенка І.П., Козака В.І.,
З участю прокурора – Шваб Л.В.
Захисників-адвокатів – ОСОБА_2, ОСОБА_3
Засуджених – ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_2 у інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Ніжинського міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець і мешканець м. Ніжина, вул. Ломоносова, 11, Чернігівської області, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючий, неодружений, судимий 23.12.2005 року Ніжинським міськрайсудом за ст. 187 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково 10.08.2006 року на 1 рік 4 місяці 20 днів постановою Полтавського райсуду від 03.08.2006 року,
- засуджений за ст. 187 ч. 3 КК України на 9 /дев’ять/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, уродженець і мешканець м. Ніжина, вул. 30 років Перемоги, 26, Чернігівської області, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одружений, непрацюючий, судимий :
- 16.05.2005 року Ніжинським міськрайсудом за ст. 15, 185 ч. 3, 75, 76 КК України на 3 роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком 2 роки;
- 16.02.2006 року Ніжинським міськрайсудом за ст. 128, 71 КК України на 4 /чотири/ роки позбавлення волі, звільнений 02.02.2010 року за відбуттям покарання,
- засуджений за ст. 187 ч. 3 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
- за ст. 263 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено 9 /дев’ять/ років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком суду визнані виновними і засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за вчинення злочинів при слідуючих обставинах:
29 травня 2010 року приблизно о 23 год. 50 хв. вони, за попереднім зговором між собою, з метою заволодіння чужим майном, проникли до будинку № 33-В по вул. Бобрицькій у м. Ніжині, де з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я до ОСОБА_7, а саме - вогнепальної зброї, пістолетів калібру 9 мм, відкрито заволоділи належним потерпілій майном: п’ятьма золотими каблучками, вартістю 680 грн. кожна, золотим хрестиком, вартістю 680 грн., золотою іконкою, вартістю 1020 грн., а всього на загальну суму 5100 грн., після чого з місця злочину зникли.
31 травня 2010 року приблизно опівночі, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4, з метою заволодіння чужим майном, проникли до будинку № 6 по вул. Челюскіна у м. Ніжині, де з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я до ОСОБА_8, а саме: вогнепальної зброї – пістолетів калібру 9мм, намагалися відкрито заволодіти його грошима, а коли потерпілий ОСОБА_8 став чинити опір, ОСОБА_4, із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого, з наявного у нього пістолета здійснив чотири постріли гумовими кулями по потерпілому, заподіявши останньому тілесні ушкодження у виді трьох вогнепальних поранень грудної клітки, живота та передньої поверхні лівого стегна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.
31.05.2010 року працівниками міліції під час огляду місця події по вул. Челюскіна, 6 у м. Ніжині, було виявлено і вилучено пістолет моделі РГ88 №ДЕ АІ 0840406, який є вогнепальною зброєю, і належить ОСОБА_5, який його придбав невстановленим слідством способом, носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.
В апеляціях засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати вирок суду внаслідок його незаконності, прийняття судом доказів, здобутих слідством незаконними методами, шляхом фізичного та психічного насильства над ними, їх побиття, що підтверджується медичними висновками; порушенням їх права на захист – не надання адвокатів для захисту під час слідства; прийняття судом показань потерпілих, які дали неправдиві показання, бо були у шоковому стані, не підтвердили їх впізнання на очних ставках; не взяття до уваги показань їх свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. Вважають себе невиновними, незаконно засудженими за розбій.
Засуджений ОСОБА_5 просить перекваліфікувати його дії із ст. 187 ч. 3 КК України на ст. 296 КК України щодо потерпілого ОСОБА_8
У апеляції адвоката ОСОБА_2 у інтересах засудженого ОСОБА_4 ставиться питання про скасування обвинувального вироку та постановлення апеляційним судом виправдувального вироку у зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, які не знайшли свого підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами. Зазначає, що суд без достатніх на те підстав не взяв до уваги і не поклав в основу вироку показання таких свідків, як ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9, які спростовують обвинувачення, а також взяв до уваги незаконно здобуті показання свідка ОСОБА_12, який впізнав автомобіль з підказки працівників міліції. Не взято до уваги відсутність пошкоджень на замку дверей ОСОБА_7, що не підтверджує проникнення.
Заслухавши доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтримали кожен свою апеляцію, захисника-адвоката ОСОБА_2, який уточнив апеляцію та наполягав на невиновності засудженого ОСОБА_4, просить щодо нього скасувати вирок та закрити провадження у справі за відсутністю події злочину, захисника-адвоката ОСОБА_3, який підтримав апеляцію ОСОБА_13, висновок прокурора про залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи в обсягу апеляцій, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.
З матеріалів справи вбачається, що погодившись на дачу показань у судовому засіданні, підсудні не визнали себе виновними у інкримінованих їм злочинах.
Зокрема, ОСОБА_4 показав, що розбійного нападу на ОСОБА_7 не вчиняв. До будинку ОСОБА_8 зайшов просто так, не маючи наміру на заволодіння його майном. Явку з повинною написав під тиском працівників міліції, бо вони застосовували до нього насильство.
ОСОБА_5 підтвердив, що вилучені працівниками міліції пістолети належать йому, але розбійного нападу на ОСОБА_7 він не вчиняв. Щодо ОСОБА_8 показав, що не мав на меті заволодівати його майном, а просто вирішив з’ясувати з ним стосунки, і його дії підпадають під хуліганство. Працівники міліції примусили його написати явку з повинною і признатися у тому, чого він не вчиняв.
Але виновність обох засуджених, крім часткового визнання вини засудженим ОСОБА_13, повністю доведена зібраними і перевіреними у судовому засіданні доказами.
З показань потерпілої ОСОБА_7 доводиться, що 29.05.2010 року приблизно о 24 год., вона знаходилась у себе в будинку, дивилася телевізор. Вона почула біля дверей сильний гуркіт, і до кімнати увійшли два чоловіки, один з яких був вищий на зріст, інший трохи нижчий та плотніший, на головах обох були чорні шапочки з прорізами, у руках тримали пістолети. Нижчий на зріст чоловік погрожував їй та вимагав віддати гроші, інший стояв біля дверей мовчки. Ходив по кімнаті та вимагав гроші ОСОБА_5, бо вона добре запам’ятала його голос. Так як у неї не було грошей, ОСОБА_5 вимагав у неї золото, і вона віддала йому 5 золотих каблучок, золотий хрестик та золоту іконку.
З показань потерпілого ОСОБА_8 доводиться, що 31.05.2010 року приблизно в 00 год. почув, що до будинку хтось зайшов. Коли почав іти до виходу, то до кімнати зайшли два чоловіки у чорних масках на головах, з пістолетами у руках, почали вимагати гроші. Він пішов назустріч чоловікам, зірвав маску з того, хто вимагав гроші та відібрав у нього пістолет. Тоді цей чоловік почав від нього відвертатися та тікати, і він упізнав у ньому знайомого ОСОБА_5 Із відібраного пістолета він /ОСОБА_8/ вистрілив у іншого чоловіка, яким був ОСОБА_4, а той в свою чергу, вистрілив у нього, і став тікати на вулицю. Наздогнавши ОСОБА_4 біля хвіртки, повалив його на землю, здавлював його за шию, кілька разів ударив руків’ям пістолета по голові, щоб той не опирався, а потім зв’язав йому руки мотузком і викликав міліцію.
З показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 доводиться, що 29.05.2010 року пізно ввечері їм зателефонувала ОСОБА_7 і попросила приїхати, бо на неї вчинено напад. Коли приїхали, то вона розповіла, що двоє у масках та з пістолетами зламали двері до її будинку і відібрали золоті вироби – каблучки, хрестик, іконку. Один з нападників був вищий, другий – нижчий на зріст. Про вчинене повідомили у міліцію, а коли поверталися додому, то зустріли невеликий червоний автомобіль, який їхав їм назустріч і якого вони раніше не бачили.
З показань свідка ОСОБА_15 доводиться, що він приїхав до господарства ОСОБА_8 після розбійного нападу на нього і побачив, як ОСОБА_8 тримав одного із нападників, що лежав на землі, а працівники міліції в його присутності виявили та вилучили два пістолети на подвір’ї, чорні маски та рукавички.
З показань свідка ОСОБА_16 доводиться, що 29.05.2010 року приблизно о 24 год. він із товаришем ОСОБА_17 відпочивали біля озера біля вулиці Бобрицької, почули гуркіт з дверей будинку № 33-В, де проживає ОСОБА_7, а потім побачили, як з тієї сторони в напрямку міста біг чоловік. Коли підійшли до будинку, то в цей час під’їхав і ОСОБА_12 з дружиною, від яких дізналися, що двоє в масках з пістолетами вибили двері дому ОСОБА_7 та заволоділи золотими виробами.
З показань свідка ОСОБА_18, працівника міліції, доводиться, що під час затримання після розбійного нападу на ОСОБА_8, затриманий ОСОБА_5 добровільно написав явку з повинною, де підтвердив вчинення розбою разом з ОСОБА_4, а до цього він довгий час розмовляв із своїм двоюрідним братом ОСОБА_19, працівником карного розшуку. Ні фізичного ні психічного тиску на підсудного не було.
З показань свідка ОСОБА_11 доводиться, що вона разом з ОСОБА_9, ОСОБА_19 і ОСОБА_4 відпочивали на дачі у с. Черняхівка у травні 2010 року, до них приходив тільки дядько ОСОБА_4.
З показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у судовому засіданні доводиться, що ОСОБА_4 та ОСОБА_19 нікуди не відлучалися з дачі 29.05.2010 року, де відпочивали.
Але суд дав таким показанням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 належну оцінку в сукупності з іншими доказами по справі, а також порівняв їх з тими показаннями, які вони дали на досудовому слідстві, і вказав, що вони суперечать наявним доказам по справі і були дані з метою створити штучне алібі ОСОБА_4 та ОСОБА_19, які є їх товаришами та родичами.
З показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на досудовому слідстві підтверджується, що в травні 2010 року разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_19 на автомобілі НОМЕР_1 приїхали на дачу ОСОБА_4 у Ніжинському районі, де проживали близько двох тижнів. Періодично ОСОБА_4 брав автомобіль, належний ОСОБА_9, для поїздок у Ніжин по справах. 30.05.2010 року ОСОБА_4 знову взяв автомобіль, поїхав у Ніжин і не повернувся, від знайомих дізналися, що ОСОБА_4 затримала міліція /а. с. 99-100 т.1/.
Суд також належним чином оцінив показання потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_11, які підтвердили, що саме 29 та 31.05.2010 року підсудні, за їх зовнішністю та статурою, перебували у с. Черняхівці, пересувалися на червоному автомобілі, проникали до приміщень потерпілих у м. Ніжині, вимагали їх майно, забирали його, спричиняли тілесні ушкодження, вказавши на те, що в правдивості таких показань немає сумнівів, бо вони узгоджуються між собою, з показаннями підсудних на досудовому слідстві та з даними їх явок з повинною, іншими доказами по справі, і є належними та допустимими.
Виновність підсудних також доводиться :
- протоколом огляду автомобіля НОМЕР_2, яким керувала свідок ОСОБА_20 за дорученням під час поїздки у с. Черняхівку у травні 2010 року, з якого вбачається, що саме цей автомобіль бачив свідок ОСОБА_12В по вулиці Бобрицькій у м. Ніжині, коли був у ОСОБА_7 під час її пограбування;
- протоколами огляду місця події та фототаблиць до нього /а. с. 30-33, 75-81 т.1/, з якого вбачається, що під час проникнення до будинку потерпілої ОСОБА_7 була зламана дверна коробка, а по вул. Челюскіна, 6 у м. Ніжині, було виявлено та вилучено два пістолети, шапку з прорізами, рукавичку, гільзи від патронів;
- висновками судово медичної та балістичної експертиз про те, що у потерпілого ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді трьох вогнепальних поранень, які могли виникнути при пострілах з травматичної зброї, і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, /а. с. 110-111/; виявлений та вилучений 31.05.2010 року пістолет моделі РГ 88 № ДЕ АІ 0840706 , що належить ОСОБА_5, є вогнепальною зброєю /а. с. 138-143 т.1/.
Суд повно і всебічно дослідив докази по справі, дав їм вірну юридичну оцінку, вірно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ст. 187 ч. 3 КК України, дії ОСОБА_5 за ст.ст. 187 ч. 3, 263 ч.1 КК України, бо вони, за попередньою змовою групою осіб, вчинили напад на потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_22 з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу – щодо потерпілої ОСОБА_21; із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу – в даному випадку потерпілий ОСОБА_22 отримав легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров’я; поєднаний із проникненням у житло; щодо ОСОБА_4- вчинений особою, яка раніше вчинила розбій; а ОСОБА_5 ще придбав, зберігав та носив вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу.
Призначаючи покарання засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винних та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання – наявність позитивних характеристик за місцем проживання, але вчинений злочин за ст. 187 ч. 3 КК України є особливо тяжким, наявний рецидив злочину у обох засуджених, тому підстав для пом’якшення покарання не вбачається.
Стосовно посилання засуджених на незаконність добування первинних доказів по справі у виді їх явок з повинною, перших визнавальних пояснень та допитів підчас досудового слідства, застосування до обвинувачених фізичного насильства з боку працівників міліції, то такі їх твердження необґрунтовані, не знайшли свого підтвердження, і спростовуються вищенаведеними доказами по справі та матеріалами перевірки Ніжинською міжрайонною прокуратурою, а саме:
- потерпілий ОСОБА_22 підтвердив, і це не заперечував ОСОБА_4, що після розбою, підчас затримання підсудного, він /потерпілий/ зірвав з нього маску, відібрав пістолет, бив його рукояткою пістолета по голові та притискав до землі, здавлюючи шию, від чого і утворилися ті тілесні ушкодження, які вказані у судово - медичному висновку, і на які посилається ОСОБА_4 у апеляції як на нібито неправомірні дії працівників міліції;
- матеріалами перевірки Ніжинською міжрайонною прокуратурою від 18.06.2010 року /а. с. 68 т. 2/ та постановою Ніжинської прокуратури від 16.02.2011 року, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції за ст. 6 п. 2 КПК України.
Щодо посилання засудженого ОСОБА_5 на те, що між ним та потерпілим ОСОБА_8 були особисті стосунки, які він бажав вияснити 31.05.2010 року, то ця обставина спростовується потерпілим, який заперечив будь-які стосунки з підсудним, тому підстав на перекваліфікацію дій останнього на ст. 296 КК України немає.
Не заслуговують на увагу посилання засуджених на порушення їх права на захист під час досудового слідства, бо такі твердження спростовуються протоколами про роз’яснення підозрюваним права на захист у відповідності із вимогами ст. 46 КПК України /а.с. 190, 198, 206, 217, 223, 225-226, 235 т. 1/, реалізація ними такого права – мати захисника або відмовитися від нього на кожному етапі слідства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 356, 365-366, 377, 379 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляції засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_2 у інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – без змін.
СУДДІ: