ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.2006 Справа № А32/19
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді –Тищик І.В.- доповідач,
суддів –Кузнецової І.Л., Чимбар Л.О.
при секретарі –Врона С.В.
за участю представників
позивача: Сердюк О.К.
відповідача: Рівна В.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.06 року у справі № А32/19
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина”, м. Дніпропетровськ
до Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним рішення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2006р. у справі №А32/19 ( суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги були задоволені у повному обсязі та скасовано рішення начальника Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області від 26.09.2005р. та припис №1544 від 30.09.2005р.
Вмотивовуючи постанову, господарський суд дійшов висновку про безпідставність донарахування штрафних санкцій, оскільки з 11.05.05р. контроль за додержанням державної дисципліни цін ВАТ «Дніпрошина»при наданні місця в гуртожитку для тимчасового проживання громадян з боку Інспекції є безпідставним.
Окрім того, спірне рішення відповідача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та документах первинного обліку; відомості, викладені в спірному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи та не доведені відповідачем під час розгляду справи.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач –Державна інспекція з контролю за цінами, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду. Доводи відповідача вмотивовані тим, що позивачем встановлено однакову плату за проживання в гуртожитку як самотніх, так і сімейних громадян, тоді як плата за проживання повинна встановлюватись окремо для осіб, що не перебувають у сімейних стосунках та спільно займають житлову площу; в наказі підприємства про встановлення плати за проживання в гуртожитках факт різниці при стягненні плати з сімейних та одиноких громадян проігноровано.
Також скаржник посилається на те, що перевіркою гуртожитку підприємства-позивача за червень, липень 2005 року з використанням даних первинного бухгалтерського обліку було встановлено, що з мешканців гуртожитку, що займають відокремлену площу, в порушення чинного законодавства, було зайве стягнуто з урахуванням фактичної оплати 8957,50 грн. Нарахування штрафних санкцій скаржник вважає правомірним, оскільки на момент перевірки діяло розпорядження Облдержадміністрації №149-р «Про встановлення розміру плати за утримання житла та прибудинкових територій», прийняте на підставі Постанови КМУ №1548 та не скасоване зі зміною зазначеної Постанови.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.07.2006р.
У судовому засіданні 17.07.2006р. проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 26.09.2005р. Державною інспекцією з контролю за цінами у Дніпропетровській області було прийнято рішення за № 219 про вилучення у позивача в доход державного бюджету суми економічних санкцій у розмірі 8957,50 грн. та стягнення штрафу у розмірі 17915,00 грн. за завищення плати за проживання в гуртожитку одинаків та сімейних громадян в порушення вимог «Типового положення про гуртожитки», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.76р. №208 та розпорядження голови облдержадміністрації від 04.05.2000р. №149/3-р «Про розмір плати за утримання житла та при будинкових територій».
Окрім того, начальником Інспекції 30.09.2005р. було видано припис №1544 про усунення порушень нормативно-правових актів у сфері ціноутворення, відповідно до якого позивачу належало привести плату за проживання у гуртожитку у відповідність з діючим законодавством.
Підставою для прийняття вказаних рішення та припису став акт перевірки порядку встановлення та застосування цін і тарифів від 15.09.2005р. Проведеною перевіркою було встановлено, що наказом ВАТ «Дніпрошина»від 27.05.2005р. №279р про встановлення плати за проживання в гуртожитку підприємством було введено в дію необґрунтовано завищені ціни за проживання в гуртожитку сімейних громадян та одиноких громадян, що займають відокремлену житлову площу в порушення ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення», п.38 «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. №208 та розпорядження Дніпропетровської Облдержадміністрації від 04.05.2000р. №149/5-р., що призвело до стягнення зайвих коштів з мешканців гуртожитку.
Відповідно до приписів Закону України «Про ціни та ціноутворення»вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (ст. 7); державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів (ст.8).
В силу ст. 13 зазначеного Закону державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Пунктом 16 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо врегулювання цін (тарифів)»були затверджені повноваження обласних державних адміністрацій щодо встановлення граничних розмірів плати за проживання у гуртожитках громадян, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Постановою КМУ від 11.05.2005 року №342 були внесені зміни до вищезазначеної Постанови за №1548 та п. 16 був визнаний таким, що втратив чинність, внаслідок чого облдержадміністрації втратили повноваження щодо регулювання граничних розмірів плати за проживання у гуртожитках.
Таким чином, з 11.05.2005р. розміри плати за проживання у гуртожитках громадян були виведені з-під державного контролю, внаслідок чого, контроль за додержанням державної дисципліни цін при наданні місць у гуртожитках з боку Інспекції з контролю за цінами являється таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З викладеного убачається, що відповідачем здійснено перевірку гуртожитку позивача безпідставно та з перевищенням наданих повноважень, внаслідок чого застосування економічних санкцій не може вважатися правомірним. Той факт, що вартість проживання у гуртожитках виведено з державного регулювання висвітлений і в акті перевірки.
Твердження відповідача про те, що розпорядження обласної державної адміністрації, що були прийняті у межах повноважень, наданих постановою КМУ №1548, не були скасовані не приймається до уваги колегією суддів, оскільки судом не можуть застосовуватись акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають чинному законодавству України; відповідно до положень ч. 4 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи у будь-якому випадку застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Пунктом 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. №208, визначено, що громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати, установленої для будинків державного та громадського житлового фонду.
Відповідно до п. 4 цього ж Положення гуртожитки підрозділяються на два види: для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках) та для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей).
У гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, при необхідності, з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів можуть бути виділені приміщення для проживання сімей. Ці приміщення повинні розташовуватися в окремих під’їздах (секціях) жилого будинку.
В акті перевірки підприємства-позивача вказано на проживання в гуртожитку ВАТ «Дніпрошина»4 сімей та 29 одинаків, що займають відокремлену житлову площу.
Однак, матеріалами справи посвідчується, що всі жилі приміщення гуртожитку надавалися позивачем лише у спільне користування особам, які не перебувають у сімейних стосунках (тобто, одинокім громадянам); підприємством не приймалося жодного рішення та не видавалося громадянам, що проживають у гуртожитку, ордерів на вселення в жилі приміщення гуртожитку з правом відособленого користування жилими приміщеннями.
В силу ч. 2 ст. 71 КАС України обов’язок доказування правомірності свого рішення покладений на відповідача. Факти надання громадянам в користування відокремлених приміщень відповідачем документально не доведені.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що у відповідача були відсутні підстави для вилучення у позивача обґрунтовано одержаної останнім виручки в доход бюджету та стягнення штрафу. За вказаних вище обставин оспорюване рішення та припис Інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області скасовані правомірно.
З огляду на відповідність висновків, викладених у постанові суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог відповідача щодо скасування постанови господарського суду. Доводи відповідача не приймаються колегією суддів в силу викладеного.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160,196, 198, 205-206 КАС України, суд
УХВАЛИВ :
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.06 року у справі № А32/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.В.Тищик
Судді І.Л.Кузнецова
Л.О.Чимбар