У Х В А Л А

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ      

       28 лютого 2007 року                                                                  м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги управління МВС України в Черкаській області та управління Державного казначейства України у Черкаській області на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня           2005 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління МВС України в Черкаській області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, заподіяної органами досудового слідства,

в с т а н о в и л а :

У липні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому вказувала, що 9 січня 2001 року прокурором Придніпровського району  м. Черкаси відносно неї було порушено кримінальну справу за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, а розслідування цієї справи доручено районному відділу УМВС України в Черкаській області. Під час проведення слідства обвинувачення неодноразово змінювалось, а постанови, які виносились органами слідства скасовувались з направленням справи на додаткове розслідування. 8 січня 2002 року кримінальну справу закрито на підставі пункту 2 статті 6 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину. Зважаючи на те, що незаконними діями органів досудового слідства їй було спричинено матеріальну та моральну шкоду, позивачка просила стягнути з Державного бюджету України на її користь 7000 грн. витрат на лікування та юридичну допомогу, а також 100000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди відповідно до Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 року.  

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Черкаської області від  22 грудня 2005 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: постановлено стягнути з Держави України в особі Держаного казначейства України на користь позивачки 1000 грн. матеріальних збитків та 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричинених незаконними діями органів досудового слідства.

У касаційних скаргах управління МВС України в Черкаській області та управління Державного казначейства України у Черкаській області, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати судові рішення, постановлені у справі, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд  перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 338 ЦПК України передбачено підстави для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд, у тому числі порушення або неправильного застосування норм процесуального права за умови, що ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

Під час касаційного розгляду виявлено порушення судами норм матеріального права, що вплинули на правильність висновків, викладених у судових рішеннях.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови від 29 грудня 1976 року №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково суд виходив з того, що позивачка має право на відшкодування шкоди спричиненої незаконними діями органами досудового слідства на підставі Закону України  “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”.

Апеляційний суд залишаючи рішення суду першої інстанції без зміни посилався на цей же Закон.

При цьому в судових рішеннях не наведено мотивів такого висновку.

Судами обох інстанцій не було враховано вимог статті 13 вказаного Закону щодо розміру відшкодування моральної шкоди, а також встановлення причинного зв'язку відносно між діями правоохоронних органів та погіршенням здоров'я ОСОБА_1 і встановленням їй другої групи інвалідності.

Крім того, судами не враховано вимог Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року №6/5/3/41, щодо врахування порядку визначення розміру шкоди (стаття 3 вказаного Закону та пункт 11 Положення). 

Не врахованими також залишились положення пунктів 9 та 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” стосовно необхідності зазначення мотивів визначення розміру спричиненої позивачці моральної шкоди.

Враховуючи наведене, судові рішення, ухвалені в справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки законними та обґрунтованими вказані рішення, відповідно до статті 213 ЦПК України, - визнати неможливо.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційні скарги управління МВС України в Черкаській області та управління Державного казначейства України у Черкаській області задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2005 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                               М.Г.Пінчук

судді:                                                                          М.В.Патрюк

                                                                                    Ю.В.Прокопчук

                                                                                    М.П.Пшонка

                                                                                    Н.П.Лященко