Справа № 22-2052                                                  Головуючий у 1 інстанції:

2008 р.                                                                           Піскунова Н.А.

Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2008 року                                                                                             м.  Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Бондара В. О.

Суддів :                                 Прокопенка О.Л.

Маловічко С. В. При секретарі:    Батарейній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 січня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на квартиру,  визнання прав власності на 232/250 частин квартири,  припинення за ОСОБА_2 на 18/250 частин квартири,  визнання ОСОБА_1 права власності на 18/250 частин квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1,  третя особа: відділ опіки та піклування Вільнянської районної державної адміністрації про поділ майна,  -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на квартиру.

В позові зазначав,  що перебував у шлюбі з ОСОБА_2 з серпня 2000 року. З серпня 2005 р. припинили спільне проживання. У 2004 р. він купив АДРЕСА_1. На придбання цієї квартири взяв кредит в банку,  уклав договір іпотеки. За час сумісного життя ними було виплачено 326 дол.

США кредиту,  а решту він сплатив сам,  на час звернення до суду з позовом кредит погашено.

Просив суд визнати квартиру його особистою власністю.

В процесі судового розгляду ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги,  та зазначав,  що всього за квартиру було сплачено 4 778, 76 доларів США спільно з відповідачкою сплачено 684, 44 дол. США,  тобто кожен сплатив по 342, 22 дол. США.

Оскільки доля відповідачки у квартирі складає 18/250 частин,  вона є незначною і виділити її в натурі неможливо,  бо це складає 3 метра 76 см загальної площі квартири,  просив припинити право на її частку на підставі  ст. . 365 ЦК України,  а право власності на квартиру визнати за ним.  Вартість частки відповідачки 5 417, 50 грн.,  перерахував на депозитний рахунок суду.

У листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,  розподіл майна. В якому зазначала,  що з відповідачем перебувала у шлюбі. Від шлюбу мають дочку - ОСОБА_3,  09.04.2001 року народження. Посилаючись на те,  що подружнє життя між нею та відповідачем не склалося,  збереження шлюбу вважає не можливим,  просила суд розірвати шлюб.

Також зазначала,  що під час шлюбу придбана АДРЕСА_1,  просила суд розділити майно подружжя,  виділивши їй 1/2 частину спірної квартири.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 01.02.2007 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою власністю об'єднані в одне провадження.

08.02.2007 року ОСОБА_2 змінила свої вимоги щодо поділу майну та просила виділити відповідачу 40/100 частини спірної квартири,  а їй - 60/100 частин на підставі ч.3  ст.  70 СК України з урахуванням того,  що з нею проживає дитина,  а ОСОБА_1 сплачує аліменти недостатні для забезпечення розвитку дитини.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 січня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено частково,  у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Поділено майно,  що є спільною сумісною власністю,  виділено ОСОБА_2 1/2 частинку АДРЕСА_1 на загальну суму 14 575 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу,  в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права,  просив рішення суду скасувати та ухвалите нове,  яким задовольнити його позовні вимоги.

Вислухавши доповідача,  дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч.1  ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції,  апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог  ст.  303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається,  що суд правильно встановив правовідносини,  які склалися між учасниками справи,  дав їм належну правову оцінку,  а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення,  яким спір знайшов своє належне вирішення.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи,  що сторони перебували у шлюбі з 14 жовтня 2000 року. Рішенням Вільнянського районного суду від 10.04.2007 року шлюб розірвано.

28.09.2004 року за кредитним договором сторони придбали спірну квартиру.

Відповідно до положень  ст. . 60 СК України майно,  набуте подружжям за час шлюбу,  належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того,  що один з них не мав з поважної причини (навчання,  ведення домашнього господарства,  догляд за дітьми,  хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Кожна річ набута за час шлюбу,  крім речей індивідуального користування,  є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції поступив вірно не взявши до уваги доводи ОСОБА_1 про те,  що він має право власності на спірну квартиру одноособово через те,  що ним достроково був погашений кредит.

Кредит,  який був наданий банком 15.10.2004 року ОСОБА_1 на придбання квартири строком на 120 місяців (10 років),  був погашений достроково у жовтні 2006 року,  тобто в той період коли сторони перебували у шлюбі.

Суд першої інстанції правильно встановив всі факти та обставини у справі і постановив законне і обґрунтоване рішення.

Таким чином,  судова колегія вважає,  що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,  які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись  ст.  ст.  304,  п.1  ст.  307,  308,  313,  п.1  ст.  314,  315,  317  ЦПК України,  колегія судців,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1 відхилити. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 січня 2008 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,  але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.