АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2502/2008 р.
Головуючий у 1-й інстанції: Суркова В.П.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2008 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М. ,
Глазкової О.Г., при секретарях ВолчановійІ.М. , Белименко С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат», третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА :
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (далі - ВАТ «ЗАК»), третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що з 11.10.2006 року працював у відповідача менеджером відділу управління зовнішньоекономічних зв'язків.
Наказом №237-к від 26.09.2007 року його звільнено з роботи за систематичне
невиконання без поважних причин покладених на нього обов'язків за п.3 ст. 40 КЗпП України.
Посилаючись на те, що звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки сумлінно виконував свої посадові обов'язки і до дисциплінарної відповідальності ніколи не притягався, просив про поновлення на роботі, стягнення середнього
2
заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., завданої порушенням трудових прав.
Крім того просив про стягнення належних йому від підприємства сум, оскільки напередодні звільнення з 14 по 24 вересня 2007 року хворів, проте відповідач не виплатив йому допомогу по тимчасовій непрацездатності у розмірі 423 грн. 22 коп., а також заборгував премію за серпень 2007 року в сумі 200 грн.
В ході розгляду справи позивач доповнив свої вимоги і просив про скасування наказів №224-к від 05.09.2007р., №277-к від 10.09.2007р., №335 від 25.09.2007р., якими йому оголошувались догани, посилаючись на їх незаконність.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_1 протягом останнього року тричі притягався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх обов'язків, 13 вересня 2007 року знову скоїв дисциплінарний проступок, за що і був звільнений.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, в тому числі невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і розірвання трудового договору за ст. 40 п.3 КЗпП відбувалось із дотриманням вимог трудового законодавства, а тому трудові права позивача не порушені і судовому захисту не підлягають. Крім того, за думкою суду першої інстанції, позивачем пропущений строк звернення до суду із вимогами про визнання наказів незаконними.
Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального права, вони не ґрунтуються на зібраних в справі доказах, а тому з ними не можна погодитись.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
За змістом ст. 40 п.3 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
3
систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Встановлено, що ОСОБА_1 з жовтня 2006 року працював менеджером відділу управління зовнішньоекономічних зв'язків ВАТ «ЗАК» і до його посадових обов'язків входили:
• виготовлення проекту зовнішньоекономічних експортних і імпортних
контрактів комбінату, забезпечення його погодження в установленому на
комбінаті порядку;
• контроль виконання контрактних зобов'язань сторін із
зовнішньоекономічних контрактів;
· щосереди направляти начальнику УЗЕЗ данні для зарахування до експортного „Плану відвантаження продукції;
· до 25-го числа вимагати від фірм замовлення і надавати їх начальнику УЗЕЗ для зарахування до плану відвантаження і виробництва продукції;
· до 25-го числа щомісяця готувати і направляти начальнику УЗЕЗ данні з надходження валютних коштів в майбутньому місяці і до 1-го числа - данні по платежах імпортних контрактів в майбутньому місця; тощо (а.с. 21-22: п.1.1;2.1).
Наказом №237к від 26 вересня 2007 року менеджера УЗЕЗ ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків звільнено з 26.09.2007 року за ст. 40 п.3 КЗпП України.
Підставою для застосування дисциплінарного стягнення стало відвантаження 13.09.2007 року на фірму „Голланд. Мінерал БВ" продукції комбінату без передоплати на загальну суму 8300 євро і застосування до працівника наказами №224к від 05.09.2007р.; №227к від 10.09.2007р.; №335 від 25.09.2007р. дисциплінарних стягнень у вигляді доган (а.с. 31).
Вважаючи наказ №237 к від 26 вересня 2007 року незаконним, ОСОБА_1 пояснював, що на виконання своїх посадових обов'язків 5 вересня 2007 року склав план відвантаження продукції комбінату з 10 по 14 вересня 2007 року і направив його офіційним особам і службам. В зазначеному плані містилися застереження про те, що відвантаження на іноземну фірму продукції 13 вересня 2007 року можливе тільки після вказівки заступника голови правління, оскільки станом на 10 вересня передоплата від замовника продукції не поступала, хоча за планом надходження валютних коштів мала поступити в зазначений період часу. Проконтролювати відвантаження товару 13 вересня 2007 року не мав можливості, оскільки розпорядженням №4 від 10 вересня 2007 року по УЗЕЗ був направлений на роботу на дільницю № 29 з 11 по 23 вересня 2007 року і свої посадові обов'язки не виконував.
Доводи позивача об'єктивно підтверджуються зібраними в справі доказами: копіями плану відвантаження із застереженнями по вантажам на 13 вересня 2007 року, розпорядженням №4 від 10 вересня 2007 року, згідно якому менеджер ОСОБА_1 з 11 по 23 вересня 2007 року направляється на дільницю №29 (а.с. З, 140-143).
Зазначені обставини не оспорювались представником відповідача.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 в передбачений на підприємстві спосіб заздалегідь попередив про ненадходження коштів від замовника і 13 вересня 2007 року фактично не виконував свої посадові обов'язки, так як з 10 вересня був направлений на дільницю №29, а отже не міг проконтролювати відвантаження продукції на іноземну фірму з поважної
4
причини, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності за цей проступок не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам ст. ст. 40 п.3, 147 КЗпП.
Не відповідає вимогам закону і матеріалам справи висновок суду про обґрунтованість наказів № 335 від 25 вересня 2007 року, № 227 к від 10 вересня 2007 року про оголошення ОСОБА_1 доган.
Зокрема, наказом №324 від 14 вересня 2007, зміненим наказом №335 від 25 вересня 2007 року встановлено, що в 14 вересня 2007 року ОСОБА_1 на роботу на дільницю №29 не вийшов, у зв'язку з чим йому оголошено догану і позбавлено премії за вересень, (а.с. 36, 37).
Проте, як вбачається із листка непрацездатності НОМЕР_1 з 14 вересня по 24 вересня 2007 року ОСОБА_1 проходив курс стаціонарного лікування з приводу гострого хронічного захворювання в хірургічному відділенні центральної районної лікарні (а.с. 5).
Оскільки 14 вересня 2007 року позивач не вийшов на роботу на дільницю №29 з поважної причини - через хворобу, що підтверджується листком непрацездатності, висновок власника про порушення працівником в цей день трудової дисципліни і притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності не відповідає вимогам ст. 147 КЗпП.
Наказом № 227к від 10 вересня 2007 року ОСОБА_1 оголошено догану за те, що з його вини в серпні місяці не оформлений Додаток до контракту ПП 1223/69 - 27104 з фірмою "Омес" Італія на поставку плит алюмінієвих для дільниці №29, чим зірване їх постачання у вересні 2007 року. Через відсутність плит створилась загроза виконання виробничого плану (а.с. 28).
Встановлено, що доручення про складання Додатку до згаданого контракту ОСОБА_1 отримав 17.07.2007 року без зазначення строку виконання (а.с. 92).
Як вбачається із Додатку №4, про який йдеться в наказі, він складений 14 серпня 2007 року і підписаний посадовими особами відповідача 31 серпня 2007 року. За умовами додатку до контракту, з якими погодився постачальник при його підписанні у серпні 2007 року, строк постачання замовленої продукції обумовлений вереснем 2007 року (а.с. 70).
Ані посадовою інструкцією, ані будь-якими іншими нормативними документами товариства не передбачені строки складання і узгодження додатків до контрактів.
Доказів на підтвердження того, що постачальник порушив умови контракту і не поставив замовлену продукцію в строки, зазначені в контракті - вересень 2007 року, що це призвело до негативних наслідків для підприємства, відповідач суду не надав.
Оскільки в дорученні про складання Додатку до контракту не зазначені строки його виконання, фактично документ був складений 14 серпня 2007 року, висновок власника в наказі від 10 вересня 2007 року про те, що постачання продукції у вересні 2007 року буде зірвано з вини позивача, не ґрунтується на законі і матеріалах справи.
Щодо наказу №224к від 5 вересня 2007 року, яким ОСОБА_1 оголошено догану і позбавлено премії за серпень 2007 року за порушення строків надання плану надходження валютних коштів, він відповідає фактичним обставинам справи і вимогам трудового законодавства (а.с. 15).
Позивач не оспорював, що на порушення вимог п.2.1 Посадової інструкції план надходження валютних коштів у вересні 2007 року був наданий ним не 25 серпня , а після 1 вересня 2007 року через об'єктивні причини.
Проте обставини, на які посилається позивач як на причини невиконання вимог п.2.1 Посадової інструкції не заслуговують на увагу, оскільки активних заходів для усунення об'єктивних перешкод і складання плану в передбачені інструкцією строки останній не вживав.
5
Відповідачем дотримані вимоги трудового законодавства щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення (а.с. 23, 24).
За таких обставин достатніх підстав для визнання наказу №224к незаконним і скасовувати його не має.
Оцінка і аналіз зібраних у справі доказів і фактичних обставин справи свідчать про те, що накази № 227к від 10 вересня 2007 року, №324 від 14 вересня 2007 року, № 335: від 25 вересня 2007 року і №23 7к від 13 вересня 2007 року являються незаконними і підлягають скасуванню, а працівник - поновленню на роботі.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Доводи відповідача про те, що позивачем пропущений передбачений ст. 232 КЗпП строк звернення до районного суду із заявою про визнання дисциплінарних стягнень незаконними, а тому підстав для їх скасування немає, не ґрунтуються на матеріалах справи і на вимогах трудового законодавства.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.22 Постанови пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 06.11.1992 (з наступними змінами і доповненнями) у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3 ст. 40, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
З позовом про поновлення на роботі позивач звернувся 23 жовтня 2007 року (а.с. 2), доповнив свої позовні вимоги в ході розгляду справи - 15 травня 2008 року (а.с. 177).
Відповідно до ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як' за один рік.
Відповідно до довідки від 23 жовтня 2007 року (а.с. 18) середній заробіток ОСОБА_1 за липень-серпень 2007 року складав 1678, 5 грн. : ( 1764, 51грн. + 1593, 91 грн.) : 2; середньоденний - 76 грн. 30 коп.
Період вимушеного прогулу складає з 27 вересня 2007 року по 22 липня 2008 року -9 місяців і 16 робочих днів.
За весь час вимушеного прогулу на користь позивача підлягає стягненню 16 327, З грн.
Відповідно до наданих позивачем трудового договору і довідки про отриманні доходи за весь період вимушеного прогулу останньому нарахована і виплачена заробітна плата у розмірі 2700 грн.
Оскільки при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, який працівник мав в цей час, від визначеної судом суми
6
середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає відрахуванню сума нарахованої виплаченої заробітної плати за новим місцем роботи. Таким чином, на користь працівника підлягає стягненню 13 627 грн. 30 коп.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення премії за серпень 2007 року і страхової виплати за тимчасову втрату працездатності у вересні 2007 року задоволенню не підлягають. Наказом № 224к від 5 вересня 2007 року, з яким погодилась судова колегія, за порушення посадових обов'язків працівникові оголошено догану і позбавлено премії за серпень 2007 року (а.с. 25).
Листок непрацездатності за вересень 2007 року ОСОБА_1 не був пред'явлений відповідачеві, у зв'язку з чим рішення про нарахування страхової виплати з тимчасової втрати працездатності відповідною комісією не приймалось.
За змістом ст. ст. 51, 52 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, який пред'являється застрахованою особою за місцем роботи.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 на порушення вимог ст. 52 вищезазначеного Закону не здав листок непрацездатності страхувальнику, страхова допомога йому не нараховувалась, достатніх підстав для її стягнення в судовому порядку не має.
Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення сум на відшкодування моральної шкоди. За думкою колегії, скасування незаконних наказів про накладання дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі являється достатньою компенсацію за завдану моральну шкоду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2008 року в цій справі скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконними і скасувати накази №227к від 10.09. 2007 року, №335 від 25.09.2007 року, №237к від 26.09 2007 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера відділу Управління зовнішньоекономічних зв'язків ВАТ „Запорізький абразивний комбінат".
Стягнути з ВАЗ „Запорізький абразивний комбінат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2007 року по 22 липня 2008 року 13 627 грн. 30 коп. (тринадцять тисяч шістсот двадцять сім грн. 30 коп.).
Зазначена сума визначена без відрахування прибуткового податку і інших обов'язкових платежів.
7
Стягнути з ВАТ „Запорізький абразивний комбінат" на користь держави 136 грн.27 коп. (сто тридцять шість гривень 27 коп.) судового збору і 30 грн. (тридцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.