У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Жука В.Г.,
суддів	Заголдного В.В. і Редьки А.І.,
прокурора засудженого	Сорокіної О.А..                        ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 8 лютого 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням  прокурора, який брав участь у апеляційному розгляді справи, на вирок Заводського районного  суду м. Миколаєва від  23 лютого 2005 року, яким

 

                                                         ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

 

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з організаційно-розпорядницькими й адміністративно-господарськими функціями на 3 роки, без конфіскації майна.

 

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки та на нього покладено певні обов'язки на підставі ст. 76 КК України.

 

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з організаційно-розпорядницькими й адміністративно-господарськими функціями на 2 роки, без конфіскації майна.

 

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки та на нього покладено певні обов'язки на підставі ст. 76 КК України.

 

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25 квітня 2005 року вирок залишено без зміни.

 

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними у вчиненні хабарництва за таких обставин.

 

З 30 листопада 1998 року ОСОБА_1 займав посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 та був службовою особою.

 

У відповідності з посадовою інструкцією до його прав і обов'язків входило: вирішення питань по діяльності станції; організація її роботи на основі раціональнішого використовування технологічного процесу; укладення договорів; організація і контроль виконання виробничо-технічних операцій, технічний і комерційний огляд вагонів, здійснення контролю за виконанням працівниками службових обов'язків, контроль виконання вантажовідправниками і вантажоодержувачами правил перевезення технічних умов перевезення, кріплення вантажів, виданні розпоряджень з питань забезпечення роботи станції;  видання наказів і розпоряджень; перевід і звільнення працівників станції і т.д.

 

Оскільки через очолювану їм станцію проходив значний по об'єму обіг комерційних вантажів для відправників-одержувачів, важливі своєчасне і безперешкодне подача та прибирання вагонів, їх завантаження і розвантаження, оформлення перевізних документів і інші питання, пов'язані з проходженням їх через станцію, а також складність нормативних вимог ДП “Укрзалізниця” та Міністерства транспорту України, використовуючи дані обставини в своїх інтересах, ОСОБА_1 у період з  21 березня по 20 травня 2005 роки одержував хабарі від суб'єктів підприємницької діяльності.

 

Так, ОСОБА_3, будучи директором приватного підприємстві “ІНФОРМАЦІЯ_3”, а також представником від приватних підприємств ІНФОРМАЦІЯ_4,  та розуміючи, що ОСОБА_1 через свою посаду може як перешкоджати подачі вагонів під вантаження та відправці, так і сприяти в швидкій відправці, прийманні, завантаженні і розвантаженні вантажів на станції і оформлення документів, пропонував ОСОБА_1 хабарі за його сприяння в роботі без перебоїв з питань подачі і прибирання вагонів.

 

21 березня 2005 року ОСОБА_1 в своєму службовому кабінеті, за адресою: АДРЕСА_1, одержав від ОСОБА_3 хабар у розмірі 1200 гривень за 8 раніше відправлених піввагонів, завантажених металобрухтом.

 

26 квітня 2005 року, він же у тому ж кабінеті одержав від ОСОБА_3 хабар у розмірі 600 гривень за 4 відправлених піввагона з металобрухтом.

 

28 квітня 2005 року, він же отримав від ОСОБА_3 хабар у розмірі 600 гривень за 4 відправлених піввагона з металобрухтом.

 

30 квітня 2005 року, він же одержав від ОСОБА_3 хабар у розмірі 2400 гривень за 8 відправлених піввагонів з металобрухтом.

 

6 травня 2005 року, він же одержав від ОСОБА_3 хабар у розмірі  400 гривень за 2 відправлених піввагона з металобрухтом.

 

20 травня 2005 року, він же отримав від ОСОБА_3 хабар у розмірі 400 гривень за 2 відправлених раніше піввагона з металобрухтом.

 

 

Загалом, у зазначений період ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_3 хабарів на загальну суму 5600 гривень.

 

ОСОБА_4, працюючи менеджером ТОВ ПФК “ІНФОРМАЦІЯ_6”,  у березні-квітні 2005 року здійснював завантаження металобрухту у вагони і відправку їх із ІНФОРМАЦІЯ_5.

 

14 квітня 2005 року,  ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 хабар за його сприяння в роботі без перебоїв з питань подачі і прибирання вагонів.

 

У той же день, у своєму службовому кабінеті ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_4 хабар в сумі 300 гривень, за відправку без перешкод піввагонів і сприяння у швидкій відправці, прийманні, вантаженні і розвантаженні вантажів на станції і оформленні  документів.

 

2 травня 2005 року, ОСОБА_1 в коридорі перед своїм службовим кабінетом, одержав від ОСОБА_4 хабар у розмірі 1500 гривень за 5 відправлених піввагонів з металобрухтом.

 

Таким чином, ОСОБА_1 одержав хабар від ОСОБА_4  на загальну суму  1800 грн.

 

ОСОБА_5 працював начальником цеху АОЗТ НОП “ІНФОРМАЦІЯ_7” 29 квітня 2005 року,  запропонував ОСОБА_1 хабар у розмірі 200 гривень за його сприяння в роботі без перебоїв з питань подачі і прибирання вагонів АОЗТ НОП “ІНФОРМАЦІЯ_7”.

 

У той же день, ОСОБА_1 в своєму службовому кабінеті, одержав від ОСОБА_5 хабар в сумі 200 грн.

 

19 травня 2005 року, ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_5 хабар в сумі 300 грн.

 

Таким чином, ОСОБА_1 одержав хабар від ОСОБА_5 на загальну суму 500 гривень.

 

З 25 травня 1999 року ОСОБА_2 займав посаду заступники начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 та був службовою особою, період з 1 січня по 20 травня 2005 року одержував хабарі від ОСОБА_6, менеджера ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_8”, головним видом діяльності якого були операції з металобрухтом.

 

У зазначений період, точніше час встановити в ході досудового слідства не вдалося, ОСОБА_6  у декілька прийомів передавав ОСОБА_2 у службовому кабінеті останнього за адресою: АДРЕСА_1, а також на прилеглій територія станції, хабарі за відправлені 7 піввагонів, виходячи з розрахунку 300 грн. за один піввагон, на загальну суму 2100 грн.

 

У касаційному поданні порушується питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного покарання. На думку автора подання, судом необґрунтовано виключені із обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такі кваліфікуючі ознаки, як попередня змова групою осіб і вимагання хабара. У поданні зазначається, що суд  не взяв до уваги показання свідків про вимагання хабара засудженими та вчинення злочину групою осіб. Призначаючи покарання, суд лише перерахував пом'якшуючі обставини і не зазначив при цьому, які обставини він вважає достатніми для застосування ст. 69 КК, а які для застосування ст. 75 КК України. Крім того, суд не зазначив до якого виду покарання - основного чи додаткового застосована ст. 75 КК України.

 

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який заперечував проти подання, прокурора, яка підтримала подання в повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

 

Як вбачається з матеріалів справи  суд апеляційної інстанції не повно, не всебічно дав оцінку доказам, добутим як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні, а саме: показанням свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_2 на досудовому слідстві. в сукупності з іншими доказами.

 

Крім того, призначаючи покарання, суд не в повній мірі врахував вимоги ст. 65 КК України, а саме, не врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинених злочинів. Суд не зазначив, які з вказаних обставин пом'якшують покарання, а які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

 

При розгляді справи в апеляції суд апеляційної інстанції також не навів достатніх мотивів щодо застосування покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визначеного судом першої інстанції, не дав вичерпної відповіді на всі доводи апеляції прокурора.

 

За таких обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

 

Якщо при новому розгляді справи винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинені інкримінованих злочинів підтвердиться в повному обсязі, то призначене їм покарання слід визнати м'яким.

 

         Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

 

                                                        у х в а л и л а :

 

касаційне подання  прокурора, який брав участь у апеляційному розгляді справи, задовольнити частково.

 

Вирок Заводського районного  суду м. Миколаєва від 23 лютого 2005 року та  ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 25 квітня 2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд.

 

 

                                                         Судді:

 

 

     В.Г. Жук                             В.В. Заголдний                      А.І. Редька