У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 10 серпня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2005 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з цивільного відповідача ВАТ “Автобусний парк” 13527 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно: на користь ОСОБА_4 - 12732 грн. і 10000 грн., ОСОБА_5 - 12732 грн. і 10000 грн., ОСОБА_3 - 1600 грн. і 10000 грн., на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 10000 грн. кожному; з цивільного відповідача страхового товариства “Глобус” на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - 4250 грн., ОСОБА_3 - 4250 грн.  

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 7 березня  2006 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 18 травня 2005 року, керуючи автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_2, який належить ЗАТ “Кіровоград граніт” та перебував в оренді ВАТ “Автобусний парк” 13527, рухаючись по автодорозі зі сторони вул. Героїв Сталінграду у м. Кіровограді в напрямку с. Ровне, на перехресті порушив вимоги п.п. 2.3 “б”, 16.11 Правил дорожнього руху, не уступив дорогу і допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21104 під керуванням ОСОБА_8 У наслідок ДТП ОСОБА_9 та ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження, від яких померли на місці події. 

У касаційній скарзі потерпілі просять скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилаються на те, що судом безпідставно призначено засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, яке, на їх думку, є занадто м'яким. Зазначають, що моральна шкода, яку призначив відшкодувати суд, не відповідає тривалості їх моральних страждань у зв'язку із загибеллю сина та батька, не враховані судом у повному обсязі також і витрати, пов'язані із захороненням загиблих.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Висновок про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину суд обґрунтував дослідженими в судовому засіданні доказами і потерпілими не оскаржується.

Дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи у касаційній скарзі потерпілих про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень із тих підстав, що йому призначено занадто м'яке покарання, є необґрунтованими.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.  

Як видно з вироку суд, визнавши ОСОБА_1 винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель двох осіб, і призначаючи йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, врахував, що злочин засудженим учинено з необережності за наявності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Зокрема, суд узяв до уваги щире каяття засудженого у вчиненому, його активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданого збитку підприємством де він працює, його позитивну характеристику та наявність на утриманні неповнолітньої дитини

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_1, не встановлено.

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення  засудженому основного покарання. нижче від найнижчої межи, встановленої в санкції ч. 3 ст. 289 КК України.

Цивільний позов вирішено відповідно до вимог закону, з урахуванням усіх обставин справи. 

Суд апеляційної інстанції ретельно перевіряв доводи апеляції потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, аналогічні доводам їх касаційної скарги, і обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень.

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

С у д д і :

Мороз М.А.                                    Самелюк П.О.                        Шелест  М.А.