У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 22 лютого 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника  прокурора м. Севастополя на вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 березня 2005 року, яким 

                                                             ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово  судимого,

останній раз 3.12.2001 року

Балаклавським районним судом

м. Севастополя  за ч.2 ст.309 КК України

на 2 роки 3 місяці позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 150 годин громадських робіт.

В апеляційному порядку вирок не оскаржено.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 16.12.2004 року, знаходячись в приміщенні торгівельного павільйону № 12 на території складу по АДРЕСА_1, за попередньою змовою з невстановленою особою намагався викрасти сумку та майно потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 115 грн. та 1436 грн., які належали ОСОБА_3. Однак до кінця свій намір не довів, оскільки був затриманий ОСОБА_2.

У касаційному поданні порушується питання про скасування  вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. На думку автора подання, суд призначив занадто м'яке покарання, не врахувавши всі обставини справи.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи  касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд визнав доведеною винність ОСОБА_1 у вчиненому злочині, яка грунтується на допустимих і достатніх доказах, котрі ретельно досліджені у судовому засіданні і такі висновки суду не оспорюються у поданні.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК України також не оспорюється у поданні.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд в достатній мірі врахував як пом'якшуючі, так і обтяжуючі обставини, а саме, щире каяття винного, визнання ним своєї вини, явку з повинною.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_2  не просила позбавляти волі засудженого ОСОБА_1.

Посилання у поданні як на обставину, яка обтяжує покарання, а саме, на судимості ОСОБА_1 в даному випадку не заслуговують на увагу, оскільки раніше він засуджувався не за корисливі злочини, а за злочини, пов'язані з обігом наркотичних засобів.

Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання ніж призначене судом у поданні не наведено.

За таких обставин суд обгрунтовано застосував ст. 69 КК України та призначив покарання ОСОБА_1 нижче від найнижчої межі, ніж передбачено законом.

          Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

                                                        у х в а л и л а :

            касаційне подання заступника прокурора м. Севастополя залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 березня 2005 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

                                                        Судді:

             В.Г. Жук                                 В.В. Заголдний                      А.І. Редька