Справа № 22ц-3221/08                                                                                                    Категорія - 52

Головуючий у першій інстанції - Домусчі С.Д. Доповідач - Заїкін А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2008 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

· головуючого судді - Заїкіна А.П.,

· суддів: Мизи Л.М., Федорової А.Є., з участю секретаря - Трошина К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Одеського виробничого хіміко - фармацевтичного підприємства «Біостимулятор» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 травня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського виробничого хіміко - фармацевтичного підприємства «Біостимулятор» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання незаконними наказів та запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул, стягнення невиплаченої премії, відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

22.12.05 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позов (Т. 1, а. с. 2 - 4, Т. 2, а. с. 126) посилаючись на те, що з 26.10.04 р. він працював начальником охорони Одеського виробничого хіміко - фармацевтичного підприємства «Біостимулятор» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - підприємство). Наказом №269 від 14.12.2005 року він був звільнений з роботи за ст. 241 п. 2 КЗпП у зв'язку із втратою довіри. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки він не є особою, яка безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності, не вчиняв дій, які дають підстави для втрати довіри, при звільненні адміністрацією підприємства був порушений порядок звільнення та несвоєчасно проведено розрахунок.

12 травня 2008 року Київський районний суд м. Одеси прийняв рішення (Т. 2, а. с. 163 - 171), яким позов було задоволено частково. Наказ генерального директора підприємства № 269 від 14.12.05 р. про звільнення ОСОБА_1визнаний незаконним. Запис у трудовій книжці № 10 про звільнення ОСОБА_1по п. 2 ст. 241 КЗпП України з втратою довіри визнаний недійсним. Зобов'язано підприємство зробити відмітку у трудовій книжці ОСОБА_1про те, що запис № 10 є недійсним. ОСОБА_1 відновлений на роботі на посаді начальника охорони підприємства з 14.12.05 р. Пункт 2 наказу генерального директора підприємства № 268 від 08.12.05 р. «Про виплату премій керівникам, спеціалістам та службовцям за 2005 рік» та наказ генерального директора підприємства № 273 від 28.12.05 р. «По депреміювання начальника охорони ОСОБА_1» визнані незаконними. Стягнуто з підприємства на користь ОСОБА_1: не виплачені премії за жовтень - листопад 2005 р. у розмірі - 2600,00 грн.; заробітна плата за вимушений прогул у розмірі - 127136,88 грн.; у якості відшкодування моральної шкоди -10000,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі підприємство просить рішення суду скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Вважає, що ОСОБА_1

2

займав посаду, передбачену Переліком посад робітників з яким можливе укладання договору про повну матеріальну відповідальність, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і ВЦСПС від 28.12.77 p., а саме здійснював роботу по видачі товарів (продукції). Звільнення позивача з роботи є законним, оскільки виконуючи свої посадові обов'язки неналежним чином, він допустив винні дії, у формі умислу, які були підставою для його звільнення за ст. 241 п. 2 КЗпП у зв'язку із втратою довіри.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Відповідно до ст. 311 ч. 1 п. 3 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

З матеріалів справи (а. с. 123 - 124) вбачається, що ухвалою суду від 28.02.08 р. до участі у справі була залучена, у якості третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 З журналу судового засідання (а. с. 159 - 160) вбачається, що у судовому засіданні, яке відбулося 12.05.2008 року вона участі не приймала. Судова повістка про виклик ОСОБА_2 у судове засідання (а. с. 153) повернулася до суду без відмітки про вручення. У газеті «Чорноморські новини» № 49 - 50 (20798-20799) від 03 травня 2008 року (а. с. 158) було розміщено оголошення про виклик ОСОБА_2 у судове засідання.

Згідно з ст. 74 ч. ч. 9, 10 відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. Друкований орган, у якому розміщуються оголошення про виклик відповідача протягом наступного року, визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.01.2008 р. № 193 р. «Про друковані засоби масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2008 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме» оголошення про виклик до суду розміщуються не тільки у друкованому органі місцевої сфери розповсюдження, а і в друкованому органі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, яким є газета «Урядовий кур'єр».

Відомості про звернення до адресного бюро та органів внутрішніх справ, а також про виклик до суду ОСОБА_2 через газету «Урядовий кур'єр» у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції було прийняте з порушенням норм процесуального права. Вищевказані порушення є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 5, 311 ч. 1 п. 3, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Одеського виробничого хіміко - фармацевтичного підприємства «Біостимулятор» у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 травня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в

касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання

законної сили.