АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/4133/12 Справа № 2-276/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2012 року                                                                       м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.,

суддів - Гайдук В.І., Міхеєвої В.Ю.,

при секретарі - Завідоновій К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за

апеляційними скаргами Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Дніпропетровської обласної ради та ОСОБА_2

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2012 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Дніпропетровської обласної ради, Комунального підприємства «Новомосковська центральна районна лікарня Дніпропетровської області»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Дніпропетровської обласної ради, Комунального підприємства «Новомосковська центральна районна лікарня Дніпропетровської області», треті особи: головне управління охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адіміністрації, Головне управління державної казначейської служби у Дніпропетровській області, Управління державної казначейської служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним (нечинним) розпорядження голови Новомосковської районної ради №28-к від 14 квітня 2009 року про його звільнення, поновити його на посаді головного лікаря лікарні, стягнути з КП «Новомосковська центральна района лікарня»середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

16 лютого 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано незаконним розпорядження голови Новомосковської районної ради №28-к від 14 квітня 2009 року «Про звільнення голови комунального підприємства «Новомосковська центральна районна лікарня»ОСОБА_2П.»; поновлено ОСОБА_2 на посаді головного лікаря КП «Новомосковська центральна районна лікарня»; зобов’язано Дніпропетровську обласну раду виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 104532 грн. 93 коп.; стягнуто з Новомосковської районної ради на користь держави судовий збір та рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі, зокрема посилаючись на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задовленні його позову в частині відшкодування моральної шкоди, а також судом неправильно проведено розрахунок його середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В апеляційних скаргах Новомосковська районна рада та Дніпропетровська обласна рада, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Новомосковської районної ради та Дніпропетровської обласної ради підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 –відхиленню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що Новомосковською районою радою порушено вимоги статей 147, 147-1, 148, 149 КЗпП, зокрема не наведено доказів вини позивача та при звільненні порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованним. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді головного лікаря комунального підприємства «Новомосковська центральна районна лікарня»відповідно до рішення Новомосковської районної ради від 16 березня 2007 року № 20-7/V, а також 30 серпня 2007 року Новомосковська районна рада уклала із ОСОБА_2 трудовий договір №17, відповідно до якого строк дії договору був визначений на 5 років з 30 серпня 2007 року по 30 серпня 2012 року (а.с. 86, 135 Т.1).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Пунктом 8 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору передбачено підстави, зазначені в контракті.

Умовами трудового договору №17 від 20 серпня 2007 року, а саме пунктом 5.3 передбачено можли вість звільнення Керівника з посади та розірвання контракту до закінчення його дії у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов’язків, передбачених договором, в результаті чого настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи і т.п.); у разі невиконання зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним Фондом щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання установою зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недоотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати; за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці (а.с. 136 Т.1).

Відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір за ініціативою власника або уповноваженого ним органу може бути розірвано у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Разом з цим відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП підстави, передбачені контрактом (трудовим договором), є само сійною підставою припинення трудового договору, а його розірвання не є дисциплінарним стягненням, а тому положення статей 147, 147-1, 148, 149 КЗпП, на порушення яких, як на підставу поновлення позивача на роботі, послався суд, на спірні правовідносини не поширюється.

На зазначене звернуто увагу і в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9, в якому вказано, що вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39 - 41 КЗпП).

Згідно розпорядження голови Новомосковської районної ради №28-к від 14 квітня 2009 року, з посиланням на п. 5.3 трудового договору №17, ОСОБА_2 був звільнений з займаної посади голови КП «Новомосковська ЦРЛ»з 14 квітня 2009 року з підстав, передбачених п.1 ст. 41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, що призвело до грубих фінансових порушень, тобто на умовах визначених зокрема і вказаним трудовим договором (а.с. 89 Т.1).

Підставами для винесення вказаного розпорядження стала інформація начальника об’єднаного контрольно-ревізійного відділу в Новомосковському районі і м. Новомосковську №13/40 від 23 січня 2009 року, яка була надана за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Новомосковської центральної районної лікарні (а.с. 99 Т.1), розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації №125р-09 від 27 січня 2009 року (а.с. 102 Т.1) та доповідна записка заступника голови –начальника фінансового управління Новомосковської районної державної адміністрації від 27 лютого 2009 року №85 (а.с. 103 Т.1).

Так, відповідно до акту ревізії фінансово-господарської діяльності Новомосковської центральної районної лікарні №910-24/01 від 19 січня 2009 року, проведеної відповідно до рішення Новомосковської районної ради №5-15/V від 31 жовтня 2008 року (а.с. 103 Т.1), встановлено порушеня фінансової дисципліни на суму 1096800 грн., в тому числі: порушення, що призвели до недоотримання доходів на суму 70000 грн.; порушення, що призвели до втрат фінансових та матеріальних ресурсів на суму 898500 грн., інші порушення фінансової дисципліни на суду 128300 грн. В ході ревізії порушення усунуто частково на суму 762400 грн. Крім того, в акті також зазначено, що Новомосковська ЦРЛ здійснювала свою медичну практику без наявності ліцензії та не були усунуті недоліки, які зазначені в акті ревізії цієї лікарні від 21 листопада 2006 року (а.с. 54 Т.2).

За результатами цієї ревізії об’єднаним контрольно-ревізійним відділом в Новомосковському районі і в м. Новомосковську була надана інформація від 23 січня 2009 року №13/40 голові Новосковської районої державної адміністрації (а.с. 99 Т.1). Розпорядженням Новосковської районної державної адмністрації №125р-09 від 27 січня 2009 року роботу Новомосковської центральної районної лікарні щодо дотримання вимог законодавства з фінансових питань та контролю за використанням бюджетних коштів і комунального майна визнано незадовільною та поставлено питання щодо звернення до районної ради з пропозицією про розгляд на сесії Новомосковської районної ради питання доцільності подальшого перебування ОСОБА_2 на посаді головного лікаря (а.с. 102 Т.1).

Відповідно до доповідної записки заступника голови - начальника фінансового управління Новомосковської районної державної адміністрації від 27 лютого 2009 року на ім’я голови райдержадміністрації повідомлялось про невиконання головним лікарем Центральної районної лікарні вимоги розпоряджень голови райдержадміністрації від 23 жовтня 2008 року №1615-р-08 та від 25 листопада 2008 року №1793-р-08 та не ліквідовані фінансові порушення, виявлені в ході ревізії фінансово-господарської діяльності ЦРЛ (а.с. 103 Т.1).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, в період з 14 січня 2009 року по 06 лютого 2009 року перебував на лікарняному, а з 23 лютого 2009 року по 09 квітня 2009 року - у відпустці. Позивач 10 квітня 2009 року надіслав листа №275 голові Новомосковської районної ради, в якому виклав свої заперечення та пояснення стосовно саме виявлених фінансових порущень (а.с. 94 Т.1), а тому доводи позивача про те, що він не надав пояснень стосовно допущених фінансових порушень, виявлених в акті ревізії фінансово-господарської діяльності Новомосковської центральної районної лікарні №910-24/01 від 19 січня 2009 року, є безпідставними.

Судом встановлено, що розпорядження про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади головного лікаря було затверджено рішенням сесії Новомосковської районної ради

№7-18/V від 24 квітня 2009 року (а.с. 88, 89 Т.1).

Відповідно до п.13 регламенту Новомосковської районної ради, затвердженого рішенням Новомосковської районої ради №1-1/V від 27 квітня 2006 року, у період між сесіями голова районної ради шляхом видання розпоряджень вирішує усі питання, віднесені законодавством до відання ради (а.с. 208 Т.1), а згідно п.20 ч.1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування», виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання, як вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та норми закону, що регулюють встановлені правовідносини, висновки суду суперечать матеріалам справи, постановлене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, як було зазначено вище, ОСОБА_2 був звільнений з роботи правильно та порушень при цьому звільненні судом не встановлено.

Доводи апеляційних скарг Новомосковської районної ради та Дніпропетровської обласної ради в частині того, що розпорядження про звільнення позивача було прийнято відповідно до регламенту районної ради та Закону України «Про місцеве самоврядування», колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки ці обставини були встановлені судом першої інстанції та не були визнані незаконними.

У зв’язку з викладеним колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Новомосковської районної ради Дніпропетровської області та Дніпропетровської обласної ради задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

16 лютого 2012 року скасувати та постановити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Дніпропетровської обласної ради, Комунального підприємства «Новомосковська центральна районна лікарня Дніпропетровської області»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий                                                                       

Судді