Справа № 2-1229/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"26" жовтня 2011 р.

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі : головуючого –судді Гичко М.Г.,

при секретарі Медяній І.В.,

з участю позивачки ОСОБА_1,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Новоград-Волинський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з позовом, в якому просила суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь сина –ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 4 578,06 грн. за період з лютого 2010 року по липень 2011 року включно, а також стягувати з відповідача на користь сина –ОСОБА_3 аліменти у розмірі 33 відсотків з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину щомісяця, починаючи стягувати від дня пред’явлення позову до суду і до досягення ним повноліття. Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 23.01.1993 року по 22.02.2010 року, в період якого народилася неповнолітня дитина –син ОСОБА_4, 06.12.1994 р. нар., батьком якого в свідоцтві про народження вказаний відповідач. Зазначає, що після розірвання шлюбу відповідач не бере участі у вихованні дитини, не надає коштів на її утримання, після розлучення перейшов проживати до своїх батьків, приховує місце своєї роботи, кошти на утримання дитини відмовляється платити, мотивуючи тим, що не працює. Син ОСОБА_4 проживає разом з нею та перебуває на повному її утриманні, з моменту розлучення вона перебуває як у скрутному фінансовому, так і пов’язаному з останнім тяжкому моральному становищі, в неї відсутня постійна робота, внаслідок чого вимушена працювати на тимчасових роботах, займатись садівництвом та городництвом, що не дозволяє їй своєчасно та в повному обсязі створювати необіхідні соціальні умови для дитини. Вказує, що вона неодноразово телефонувала відповідачу, повідомляла про свій душевний та тяжкий матеріальний стан, про необхідність сплачувати значні для неї грошові кошти, які попри все необхідні більш всього для дитини, однак відповідач виявив байдужість до неї та дитини посилаючись на відсутність у нього роботи та грошей, а з часом перестав відповідати на її телефоні дзвінки та підтримувати з нею будь-який зв’язок. Отже, з 22 лютого 2010 року до моменту подання позову до суду відповідач ухиляється від участі в утриманні сина, а тому вона просить вирішити питання про стягнення з нього аліментів в судовому порядку. Сума аліментів за період з лютого 2010 року по липень 2011 року обрахована позивачкою виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та з врахуванням ст. 182 ч. 2 Сімейного кодексу України, тобто за період з лютого по грудень 2010 року сума аліментів складає 3 100,56 грн., а з січня по липень включно 2011 року складає 1 477,50 грн.

В ході розгляду справи 22.09.2011 року позивачка подала заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 28), в якій просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь сина – ОСОБА_3 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 4 578,06 грн. за період з лютого 2010 року по липень 2011 року включно, а також стягувати з відповідача на користь сина – ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 500,00 грн. щомісяця, починаючи стягувати від дня пред’явлення позову до суду і до досягнення ним повноліття.

В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги, просила суд стягнути аліменти з відповідача не на користь неповнолітнього сина ОСОБА_4, а на свою користь на його утримання. Пояснила, що після розірвання шлюбу вона неодноразово зверталася до відповідача з пропозиціями вирішити питання про стягнення аліментів в добровільному порядку, однак останній відмовлявся врегулювати з нею дане питання, посилаючись на відсутність в нього грошей та роботи, а пізніше почав взагалі уникати будь-яких контактів з нею. Надати суду документальні докази на підтвердження цих обставин вона не може, однак вважає, що на підставі ст. 191 ч. 2 Сімейного кодексу України відповідач зобов’язаний сплатити аліменти за період з лютого 2010 року по липень 2011 року в сумі 4 578,06 грн., оскільки в даний період дитина повністю знаходилася на її утриманні, відповідач ухилявся від надання матеріальної допомоги на її утримання та від здійснення будь-яких її спроб врегулювати з ним питання про добровільну сплату аліментів. Врешті-решт вона змушена була звернутись до суду з позовною заявою про стягнення аліментів в примусовому порядку. Пояснила, що інших дітей, окрім сина ОСОБА_4, та будь-яких інших утриманців у відповідачів немає, стягнень по виконавчим документам з нього не проводиться.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за місцем своєї реєстрації, причини своєї неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи в своїй відсутності та заперечень проти позову не подав, а тому суд, враховуючи думку позивачки, яка наполягає на розгляді справи по суті у відсутності належним чином повідомленого відповідача, вважає за можливе розглянути по справі по суті на підставі наявних в справі доказів з постановленням заочного рішення..

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд приходить до наступного висновку.

З копії рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22.02.2010 року (а.с. 4) вбачається, що шлюб між сторонами розірваний. Від цього шлюбу в них народилася дитина –син ОСОБА_3, 06.12.1994 р. нар., що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 3).

Згідно ст. 51 ч. 2 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Судом встановлено, що дитина знаходиться на утриманні позивачки, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області № 871 від 28.07.2011 року, яка є в матеріалах справи (а.с. 5).

В судовому засіданні встановлено з усних пояснень позивачки, які не були спростовані відповідачем, що відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини в добровільному порядку не надає із 22 лютого 2010 року, хоча позивачка неодноразово телефонувала відповідачу, повідомляла про своє тяжке матеріальне становище, однак відповідач ігнорував її звернення, не бажаючи врегулювати спірне питання в добровільному порядку, в результаті чого позивачка змушена була звернутися з цим позовом за захистом своїх прав до суду.

Суд встановив, що відповідач є здоровим, працездатним, офіційно не працює та не працював в період з 22.02.2010 року по 31.07.2011 року, що підтверджується відповідями Новоград-Волинського міського центру зайнятості № 07-1703 від 13.09.2011 року (а.с. 22) та Новоград-Волинської ОДПІ № 36456/29-29 від 20.09.2011 року (а.с. 24), не має інших дітей, окрім сина ОСОБА_4, а тому суд приходить до висновку, що відповідач зобов’язаний та може надавати матеріальну допомогу на утримання своєї неповнолітньої дитини.

Ст. 191 ч. 2 Сімейного кодексу України передбачає, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Оскільки пояснення позивачки та її розрахунок суми несплачених аліментів за період з 22 лютого 2010 року по липень 2011 року включно не були спростовані відповідачем, останнім не було надано суду заперечення проти позову та доказів на підтвердження своїх заперечень, суд вважає за можливе задовольнити цю позовну вимогу в повному обсязі.

Встановлюючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача за період із подання даного позову до суду до досягнення сином ОСОБА_4 повноліття, суд враховує скрутний матеріальний стан позивачки, яка офіційно ніде не працює, утримує себе та сина ОСОБА_4 виключно за рахунок ведення садівництва та городництва, той факт, що відповідач є здоровим, працездатним, може надавати матеріальну допомогу, однак не надає її в добровільному порядку, не має інших неповнолітніх дітей, окрім сина ОСОБА_4. Оцінюючи ці обставини в їх сукупності, суд задовольняє позов в повному обсязі, присуджуючи з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення сином ОСОБА_4 повноліття. Суд вважає, що задоволення позову відповідає фактичним обставинам справи, інтересам та вимогам осіб, які беруть участь в справі, грунтується на всебічній, повній та неупередженій оцінці поданих доказів, а отже й кореспондує з принципами розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст. 51 ч. 2 Конституції України, ст. ст. 3,10, 11, 15, 57 - 60, 88, 212 - 215, 224 –228, 294, 367 ЦПК України, ст. ст. 180, 182, 184, 191 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”від 15.05.2006 року № 3, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, який народився 02.06.1963 р. нар. в с. Кропивня, Новоград-Волинського району, Житомирської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини –сина ОСОБА_3, 06.12.1994 р. нар., в твердій грошовій сумі в розмірі 4 578 (чотири тисячі п’ятсот сімдесят вісім) грн. 06 коп. за період з 22 лютого 2010 року по 31 липня 2011 року.

Стягувати з ОСОБА_2, який народився 08.06.1980 року в с. Кропивня, Новоград-Волинського району, Житомирської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини –сина ОСОБА_3, 06.12.1994 р. нар., в твердій грошовій сумі в розмірі 500 (п’ятсот) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 01.08.2011 року і до її повноліття, тобто до 06.12.2012 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за 1 місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в доход держави у розмірі 51 грн. та збір за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто за заявою відповідача судом, що його ухвалив, яку може бути подано протягом 10 днів з дня одержання його копії.

Головуючий