Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 –4987/ 2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Новікова Н.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.
При секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 13 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ “Токмак Теплоенергія”; треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору розірваним, визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ “Токмак Теплоенергія”; треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору розірваними, визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії.
В позові, який згодом уточнювала, ОСОБА_2 зазначала, що до 28 квітня 2010 року позивачу надавались відповідачем послуги з централізованого опалення. Договір між нею та відповідачем, укладений 20 червня 2006 року № 10 закінчив свою дію, оскільки був укладений строком на один рік. Посилаючись на те, що 28 квітня 2010 року вона відключилась від мережі централізованого опалення і 29 квітня 2010 року письмово повідомила про це відповідача, ОСОБА_2 просила суд, визнати розірваним договір про надання послуг з централізованого опалення № 10 від 20 червня 2006 року укладеним між сторонами, визнати незаконними дії відповідача по нарахуванню їй плати за послуги з централізованого опалення з 28 квітня 2010 року по теперішній час та звільнити її від сплати нарахованої заборгованості. Також просила зобов’язати відповідача не нараховувати в подальшому плату за послуги з централізованого опалення та стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 13 липня 2011 року у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, задовольнив її позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2, проживаючи в багатоквартирному будинку № 36 по вул.. Куйбишева в м. Токмаку Запорізької області, самовільно відключила належну їй квартиру № 20 від системи централізованого теплопостачання (а. с. 6-11).
Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно посилався на положення ст. ст. 16, 20, 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, якими передбачено порядок надання житлово-комунальних послуг, права та обов’язки споживача, плата за житлово-комунальні послуги та на статтю 24 Закону України “Про теплопостачання”, якою врегульовано права та основні обов’язки споживача теплової енергії.
При цьому суд виходив з того, що згідно зі ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (зі змінами та доповненнями) (далі –Правила) передбачено, що споживачі можуть відмовитися від послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Однак пунктом 26 Правил встановлено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних нори і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Крім того, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (зі змінами та доповненнями) затверджено порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, а не квартир у будинках.
Основні доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 полягають в тому, що договір про надання послуг з централізованого опалення № 10 від 20.06.2006 року було укладено на один рік, таким чином, дія договору закінчилась. Крім того, зважаючи на неякісне постачання теплової енергії вона, як споживач, має право відмовитись від надання неякісних послуг. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував вищевикладене та не надав належної оцінки тому факту, що з 28.04.2010 року, після відключення квартири від мережі централізованого опалення, відповідачем фактично не надавались послуги з централізованого опалення, а тому договір від 20.06.2006 р. слід вважати розірваним і не нараховувати їй плату за користування тепловою енергією.
Такі доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.
В матеріалах справи знаходиться копія типового договору № 10, укладеного сторонами 20.06.2006 року. Зі змісту пункту 28 Договору вбачається, що договір укладався на 1 рік, набрав чинності з дня його укладення, та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (а. с. 31-34).
Таким чином, до подання ОСОБА_2 29.04.2010 року письмової заяви про відмову від послуг, Договір вважався продовженим (а. с. 6). Оскільки ОСОБА_2 звернулась з письмовою заявою, що вона відмовляється від послуг в зв’язку з відключенням від системи централізованого опалення, неможливо вважати Договір розірваним з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" одним із обов'язків споживача є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Самовільне відключення квартири від мережі централізованого опалення, здійснене ОСОБА_2 всупереч вимогам діючого законодавства, не може бути підставою для розірвання договору.
Відповідно до вимог статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки. Такими діями, зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.
Відповідно до вимог частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальної організації за фактично отриману теплову енергію.
Посилання апелянта ОСОБА_2 в засіданні суду апеляційної інстанції на те, що договір № 10 від 20.06.2006 року підписала не вона, а її дочка, не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
По-перше, таке посилання виходить за межі апеляційної скарги, що суперечить вимогам частини 1 статті 303 ЦПК України, якою передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. По-друге, з матеріалів справи вбачається, що цей договір діяв і виконувався сторонами понад чотири роки, будь-яких вимог щодо визнання договору недійсним з вищевказаних підстав ОСОБА_2 ніяким чином не заявляла.
Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію позивача та його представника, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів,які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 13 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: