Справа № 22-ц-2446/2011 Головуючий у I інстанції –Требух Н.В.
Категорія –цивільна Доповідач - Демченко Л. М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОСОБА_1,
суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі:ОСОБА_4,
за участю:Представника відповідача ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
В червні 2011 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання незаконним наказу про його звільнення, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог вказував, що він з 08.11.2010 р. на підставі контракту працював генеральним директором Державного підприємства „Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації та сертифікації” і одночасно на посаді головного державного інспектора Чернігівської області з державного нагляду за якістю продукції, додержання стандартів, норм і правил та державного метрологічного нагляду, З 14 червня 2011 року він перебував на стаціонарному лікуванні, проте наказом № 277-к від 14.06.2011 р., виданого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, його було звільнено з посади за одноразове грубе порушення трудових обов’язків згідно п.1 ст. 41 КЗпП України. Таке звільнення позивач вважав незаконним, оскільки трудовим законодавством не допускається звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності. Крім того, позивач вважав, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано до нього з порушенням місячного строку накладення, встановленого ст. 148 КЗпП України. Також позивач вказував, що відповідачем не наведено жодного акту стосовно нанесення ним значних негативних наслідків для підприємства, тобто одноразове грубе порушення трудових обов’язків вчинено не було. В зв”язку з наведеним позивач просив визнати незаконним і скасувати наказ відповідача № 277-к від 14.06.2011 р. про його звільнення, поновити його на посаді генерального директора Державного підприємства „Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації та сертифікації”, стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ № 277-к від 14.06.2011 р. „Про звільнення ОСОБА_7”, стягнуто з Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики на користь ОСОБА_7 500 грн. моральної шкоди, а також на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції сторони звернулись до суду із апеляційними скаргами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення його на роботі та ухвалити нове рішення про задоволення вимог в цій частині, а саме поновлення його на роботі з 14 червня 2011 року, допустивши негайне виконання рішення суду в цій частині. Апелянт не погоджується з висновком місцевого суду про те, що його звільнення з посади фактично не проведено, оскільки не проведений розрахунок при звільненні та не видана трудова книжка, вказуючи, що на підставі наказу № 277-к від 14.06.2011 р. до його трудової книжки був внесений запис про його звільнення. Апелянт не погоджується із наказом про звільнення з тих підстав, що наказ був винесений з порушенням строку, встановлено для накладення дисциплінарного стягнення, наполягаючи при цьому на те, що ним не було вчинено проступку у вигляді одноразового грубого порушення трудових обов’язків.
В апеляційній скарзі Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Апелянт посилається на те, що процедура призначення та звільнення з посади, яку займав позивач, складається з видання наказу Держспоживстандартом України та видання наказу на місцем роботи. Апелянт також зазначає, що позивач перебував у трудових відносинах з ДП „Чернігівстандартметрологія”, а не з Держспоживстандартом України, що підтверджується також тим, що листки непрацездатності позивача не надавались Держспоживстандарту України. Відповідач наполягає на тому, що видання Держспоживстандартом України наказу про звільнення позивача з посади не припиняє з ним трудові відносини, а тільки дає підстави відповідачу, який є окремою юридичною особою, має власну печатку та окремий баланс, видати свій наказ в межах закону. Тобто, позивач продовжує працювати у відповідача, незаконний запис про його звільнення до трудової книжки внесла начальник відділу кадрів та правового забезпечення ОСОБА_8, відносно якої Держспоживстандарт України звернувся до Генеральної прокуратури України з відповідним листом.
В запереченнях ОСОБА_7 не погоджується із доводами апеляційної скарги Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої кооперації, вважаючи їх необгрунтованими, просить вимоги своєї апеляційної скарги задовольнити в повному обсязі.
В письмових запереченнях Держспоживстандарт України просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_7 без задоволення, вважаючи її безпідставною.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання незаконним і скасування наказу № 277-к від 14 червня 2011 року „Про звільнення ОСОБА_7М.”, суд першої інстанції виходив з того, що винесення відповідачем наказу про звільнення в період тимчасової непрацездатності позивача є порушенням норм чинного законодавства, що є підставою для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача.
З матеріалів справи вбачається, що з 14 червня 2011 року ОСОБА_7 знаходився на лікарняному, що підтверджується копією відповідного листка непрацездатності (а.с.61).
Згідно з правилами ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тим часової непрацездатності.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що оскаржуваний наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 277-к від 14.06.2011 р. „Про звільнення ОСОБА_7М.” ухвалено з порушення правил Кодексу законів про працю України, тому він не може вважатись правомірним.
Проте, правильно вцілому вирішивши спір в цій частині, місцевий суд помилково вказав у резолютивній частині рішення про скасування оскаржуваного позивачем наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, оскільки видача наказів та їх скасування за чинним трудовим законодавством належить до повноважень власника чи уповноваженого ним органу.
Тому, вказівку про скасування оскаржуваного наказу у резолютивній частині рішення необхідно виключити, змінивши у такий спосіб рішення місцевого суду.
Що стосується позовних вимог про поновлення позивача на роботі, то суд, відмовляючи в їх задоволенні, зазначив, що фактичне звільнення позивача не проведено, оскільки розрахунок при звільненні не проводився, трудова книжка не видавалась.
Проте такий висновок суду суперечить фактичним обставинам спору та вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.
Сторонами по справі не заперечується, що ОСОБА_7 працював на посаді генерального директора Державного підприємства „Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації та сертифікації”.
Відповідно до п. 6.3 Статуту ДП „Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації та сертифікації”, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.12.2007 р. № 401, призначення (звільнення) генерального директора здійснюється Держспоживстандартом.
Враховуючи зазначене, доводи відповідача про те, що в даному випадку позивача не було звільнено, оскільки дублювання наказу Держспоживстандарт по підприємству, де працював ОСОБА_7 не було, а отже позивач вважається таким, що не звільнений з роботи, не заслуговують на увагу.
Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, видавши наказ № 277-к від 14.06.2011 р. „Про звільнення ОСОБА_7М.” фактично здійснив звільнення останнього із займаної посади.
Крім того, на виконання цього наказу Державним підприємством „Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації та сертифікації” до трудової книжки ОСОБА_7 був внесений відповідний запис про його звільнення (а.с.151).
Враховуючи, що судом визнаний наказ № 277-к від 14.06.2011 року про звільнення ОСОБА_7 незаконним в цілому, тобто і щодо розірвання контракту від 18.11.2010 року укладеного між Держспоживстандарт та ОСОБА_7, який призначався на посаду генерального директора Державним підприємством „Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації та сертифікації” і одночасно на посаду головного державного інспектора Чернігівської області з державного нагляду за якістю продукції, додержання стандартів, норм і правил та державного метрологічного нагляду, але зазначеним наказом звільнено ОСОБА_7 тільки з посади генерального директора Державним підприємством „Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації та сертифікації”, тому ОСОБА_7 підлягає поновленню на посаду з якої його було незаконно звільнено.
В іншій частині рішення місцевого суду необхідно залишити без змін.
Оскільки ст. 319 ЦПК України передбачає набрання законної сили рішення апеляційного суду з моменту його проголошення, то доводи апеляційної скарги ОСОБА_7, щодо негайно виконання рішення суду не заслуговують на увагу.
Також не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо зазначення в рішенні конкретної дати поновлення на роботі, оскільки враховуючи вимоги ст. 235 КЗпП України незаконно звільнена особа підлягає поновленню на роботі з дати її звільнення.
Керуючись ст.ст. ч. 3 ст. 40, ст.41, 232, 235 КЗпП України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 367 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2011 року в частині вирішення вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу № 277-к від 14.06.2011 року „Про звільнення ОСОБА_7” змінити, виключивши з резолютивної частини другого абзацу слово „скасувати”.
Рішення Деснянського суду м. Чернігова від 27 липня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі скасувати, задовольнивши його вимоги в цій частині частково.
Поновити ОСОБА_7 на посаді генерального директора Державного підприємства „Чернігівській науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації”.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набуває чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: