Апеляційний суд Кіровоградської області

м. Кіровоград, вул. Верхня Пермська, 2, 25006, (0522) 24-56-63

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Драного О.П.,

суддів Палічука А.О., Ремеза П.М.,

за участю прокурора Добрової Н.І.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 1 лютого 2010 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працює, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий:

- 29.02.2008 року Голованівським районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки,

засуджений за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 29 лютого 2008 року остаточно призначено покарання на 4 роки 2 місяці позбавлення волі.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в жилому будинку в приміщенні квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих спонукань, маючи намір на відкрите заволодіння чужим майном, застосувавши до потерпілого фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, шляхом заподіяння тілесних ушкоджень у вигляді удару ногою в область голови ОСОБА_2, що потягло за собою тілесні ушкодження у вигляді набухання лівої вушної раковини, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, заволодів грошима потерпілого в сумі 992 грн., після чого з місця пригоди зник, спричинивши потерпілому майнову шкоду на вищевказану суму.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок районного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки злочин, за який його засуджено, він не скоював, матеріали кримінальної справи сфальсифіковані, досудове і судове слідство проведені однобічно та неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом не взято до уваги його покази.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, а вирок суду підлягає залишенню без зміни з таких підстав.

Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст.22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_1 у скоєнні ним злочину при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних по справі доказах, які досліджені судом першої інстанції у повному обсязі та відповідають фактичним обставинам справи, а саме:

- показами свідка ОСОБА_3, який показав, що наприкінці січня 2009 року зустрівся з ОСОБА_2, та останній запропонував йому розпити у нього вдома спиртні напої. Вони придбали спиртне у магазині та дорогою додому до ОСОБА_2 зустріли ОСОБА_1, якому ОСОБА_2 також запропонував піти з ними, та одночасно, що залагодити виниклий між ним та ОСОБА_1 конфлікт. Перебуваючи у квартирі ОСОБА_2, вони розпивали спиртні напої, а потім ОСОБА_3 приніс ще вина. Через деякий час ОСОБА_1 почав вимагати від ОСОБА_2 гроші, однак останній йому відмовив, зо що ОСОБА_1 ударив ОСОБА_2 ногою в область голови. Потім витягнув з кармана обкладинку від блокнота, в якій знаходились гроші. Вийшовши з квартири, у коридорі під’їзду Кондратюк витягнув з обкладинки гроші, а саму обкладинку лишив у під’їзді. На вулиці Кондратюк дав ОСОБА_3 50 гривень, які останній повернув як борг продавцю ОСОБА_4, після чого вони розійшлися;

-оголошеними у судовому засіданні аналогічними показами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які показали, що у кінці січня 2009 року разом з ОСОБА_1 їздили до м. Ульяновки. У дорозі вони купляли спиртні напої, за які розраховувався ОСОБА_1 (а.с. 44-45);

-показами свідка ОСОБА_4, яка показала, що наприкінці січня 2009 року на вулиці зустріла ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та вимагала у ОСОБА_3 повернути борг у сумі 48 гривень, за які він у магазині, де вона працює продавцем, купив вино. На що через деякий час ОСОБА_3 приніс їй гроші (а.с. 48);

-речовими доказами по справі – обкладинкою від блокнота, вилученого з місця огляду події (а.с. 61);

-протоколом відтворення обстановки і обставин події з потерпілим ОСОБА_7, де останній розповів, за яких обставин ОСОБА_1 наніс йому тілесні ушкодження в область голови (а.с. 74);

-висновком судово-медичної експертизи №21А від 14.04.2009 року, відповідно до якого встановлено, що тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_2 могли утворитись при ударі його ногою в область лівої частини обличчя та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, дії засудженого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст.186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.

Доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 його обмовили є безпідставними та повністю спростовуються як показами ОСОБА_2, ОСОБА_3, даними під час досудового слідства, так і іншими дослідженими матеріалами справи. Усі покази свідків є послідовними, об’єктивними та не мають протиріч. Крім того, у повному обсязі підтверджені під час розгляду справи у судовому засіданні.

Призначаючи міру покарання засудженому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного ОСОБА_1, який за місцем проживання характеризується негативно, раніше судимий, судимість не знята та непогашена у встановленому законом порядку; обставин, які пом’якшують покарання, судом не встановлено; обставину, яка обтяжує покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, з урахуванням всіх обставин справи відповідно до вимог ст.65 КК України районний суд призначив засудженому покарання, передбачене санкцією ст.186 ч.2 КК України, яке є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 1 лютого 2010 року стосовно нього – без зміни.

Судді: