Справа № 2-1086/11

РІШЕННЯ

Іменем України

22 грудня 2011 року

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі : головуючого – судді Гичко М.Г.,

при секретарі Медяній І.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новоград-Волинський справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинського МРВ УМВС України в Житомирській області про стягнення майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

13.07.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з позовною заявою до Новоград-Волинського МРВ УМВС України в Житомирській області, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду 22673 грн. та моральну 500 тисяч гривень, а всього 522 тисяч 673 грн.

В обгрунтування свого позову вказує, що 7 травня 2003 року біля 23 год. в його власному господарстві по вул. Леніна, смт. Городниця, Новоград-Волинського району, сталася пожежа, якою знищено та пошкоджено гараж, літня кухня, автомобіль М-412 та інше майно на суму 22 тис. 673 грн. Зазначає, що недивлячись на його повідомлення (8.06.2003 року) і працівників пожежної частини начальнику Новоград-Волинського МРВ міліції, кримінальна справа своєчасно порушена не була, що призвело до порушення ст. ст. 94, 97, 98 КПК України. Тільки 22 травня 2003 року дільничим інспектором міліції була порушена кримінальна справа по факту хуліганських дій (ст. 296 ч. 1 КК України). Все це призвело до несвоєчасного прийняття мір по виявленню винних осіб у підпалі гаража, втрати слідів злочину та інших розшукових заходів, які завжди проводять по гарячим слідам.

Зазначає, що на всі його неодноразові звернення до працівників міліції, отримував повідомлення, що пошук злочинця триває, однак час спливав, а винних осіб в умисному знищенні та пошкодженні його майна до кримінальної відповідальності так і не було притягнуто. Побачивши таку інертність, безвідповідальність і небажання розкрити злочин, він почав письмово звертатися до керівництва правоохоронних органів області та МВС України, Генеральному прокурору, однак йому приходили самі відписки про те, що винних осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності, справу взято на контроль, відповідь буде дана додатково. Вважає, що згідно ст. 1177 ч. 1 ЦК України майнова шкода, завдана фізичній особі внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин. Оскільки Новоград-Волинський МРВ УМВС України в Житомирській області з 08.05.2003 року не вжив відповідних заходів щодо встановлення винної особи у вчиненні злочину і виступає від імені держави, то він і зобов’язаний відшкодувати йому майнову шкоду в розмірі 22 тис. 673 грн. За весь період досудового слідства, він зазнав значних фізичних та душевних страждань, що негативно вплинуло на його стан здоров’я. Погіршились стосунки в сім’ї і він не в змозі на протязі декількох років вести нормальний спосіб життя, оскільки в час пожежі згорів його автомобіль, який являвся основним засобом пересування для нього і його сім’ї як у самому смт. Городниця, так і до районного центру

(м. Новоград-Волинський) за 45 км. На цьому автомобілі він постійно їздив до лікарні, за його допомогою він щорічно садив город і зібраний врожай перевозив додому. Після пожежі змушений з цього питання звертатись до людей, які мають свій транспорт, що тягне за собою безліч незручностей і грошові витрати, а це все є моральна шкода в 500 тис. грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свій позов з підстав та в обсязі, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні 08.11.2011 року не визнав позов, надав письмове заперечення проти позову (а.с. 69 –71), в якому просив відмовити в задоволенні позову за його безпідставністю. Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні 22.12.2011 року під час судових дебатів також просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, дослідивши матеріали кримінальної справи № 160279/03, приходить до наступного висновку.

Згідно наданих позивачем документів (а.с. 88 –90), до 2003 року в його наявності знаходився гараж, літня кухня, автомобіль “Москвич-412”, які згоріли в результаті пожежі і ніч з 7 на 8 травня 2003 року. Суму завданої йому матеріальної шкоди позивач оцінює в 22 тис. 673 грн.

Судом встановлено, що 22 травня 2003 року ДІМ Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_4 за результатами матеріалів перевірки по заяві ОСОБА_1 виніс постанову про порушення кримінальної справи по факту хуліганських дій за ст. 296 ч. 1 КК України. В тексті даної постанови вказується, що 07.05.2003 року в 23-й годині по вул. Леніна смт. Городниця, Новоград-Волинського району, невстановлена слідством особа з хуліганських спонукань вчинила пошкодження майна, яке належить гр. ОСОБА_1 (а.с. 4).

12 вересня 2005 року начальником ВД Новоград-Волинського МРВ УМВС України в Житомирській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_5 винесено постанову (а.с. 6), якою перекваліфіковано кримінальну справу зі ст. 296 ч. 1 на ст. 194 ч. 2 КК України і порушено кримінальну справу по факту умисного знищення майна ОСОБА_1 шляхом підпалу за ст. 194 ч. 2 КК України.

22 червня 2006 року в.о. слідчого СВ Новоград-Волинського МРВ УМВС України в Житомирській області ст. лейтенантом міліції ОСОБА_5 на підставі ст. 206 п. 3 КПК України винесено постанову про зупинення досудового слідства по кримінальній справі № 160279/03 до встановлення особи, яка скоїла даний злочин (а.с. 7).

Злочин, передбачений статтею 194 ч. 2 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів згідно класифікації злочинів, передбаченої ст. 12 КК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею особливо тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п’ятнадцять років.

Згідно з ч. 3 ст. 11-1 КПК України, якщо в ході дізнання та досудового слідства протягом строків, зазначених у ст. 49 КК України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, прокурор або слідчий за згодою прокурора направляє кримінальну справу до суду для вирішення питання про її закриття у зв’язку із закінченням строків давності. Тому питання про закриття кримінальної справи на цій підставі може бути вирішене лише після закінчення перебігу указаного строку.

Обов’язок держави у особі органу дізнання чи досудового слідства проводити заходи щодо встановлення особи, яка вчинила злочин, існує до моменту набрання законної сили постанови суду про закриття провадження у справі на підставі ст. 11 -1 КПК України і особа, яка вчинила злочин, вважається невстановленою лише з указаного моменту.

Позивач в обгрунтування своїх вимог по відшкодуванню матеріальної шкоди посилається на ст. 1177 ЦК України, якою встановлена правова норма, що майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Однак суд вважає, що оскільки провадження по кримінальній справі № 160279/03 не закінчено, а лише зупинено, немає підстав вважати, що винна у скоєнні злочину особа не буде встановлена чи що вона виявиться неплатоспроможною. Чинне законодавство не передбачає можливості відшкодування такої шкоди до закінчення розслідування чи закриття кримінальної справи. Ця обставина взагалі унеможливлює застосування до спірних правовідносин ч. 1 ст. 1177 ЦК України.

Крім того, ч. 2 ст. 1177 ЦК України визначає, що умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом. Однак, відповідний закон, яким би встановлювався порядок та умови відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, не прийнято, а Законами України “Про державний бюджет”не передбачені видатки, спрямовані на реалізацію положень вказаної норми матеріального права.

Також суд знаходить безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 500 тис. грн. В обгрунтування даної вимоги позивач вказував, що діями відповідача йому завдано значних душевних страждань, при цьому позивачем не доведено наявність прямого причинно-наслідкового зв’язку між понесеними ним душевними стражданнями та поведінкою відповідача стосовно нього, а не з будь-яким іншим фактором чи подією. Крім того, позивачем не наведений чіткий розрахунок розміру завданої моральної шкоди, не надано чіткого конкретного обгрунтування, чому розмір завданої моральної шкоди складає саме 500 тис. грн., а не більшу чи меншу суму.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що позивач пред’явив позов саме до Новоград-Волинського МРВ УМВС України в Житомирській області, в той час як згідно довідки № 8339 з ЄДРПОУ (а.с. 97) офіційною назвою відповідача є Новоград-Волинський міський відділ (з обслуговування міста Новоград-Волинського та Новоград-Волинського району) УМВС України в Житомирській області.

Всі вищеперераховані обставини в їх сукупності свідчать про безпідставність позову ОСОБА_1, а тому суд відмовляє в його задоволенні.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57 –60, 61, 64, 212 –215, 294 Цивільного Процесуального Кодексу України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1177 Цивільного Кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Новоград-Волинського МРВ УМВС України в Житомирській області про стягнення майнової та моральної шкоди відмовити за його безпідставністю.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 10 днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий