Іллінецький районний суд Вінницької області

м. Іллінці, вул. К.Маркса, 28, 22700, (04345) 2-15-68

В И Р О К

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Марчук В.С.

при секретарі Самофал О.Г.

з участю прокурора Струся О.Ю.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці справу про обвинувачення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м. Житомир; жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4/1; українця; громадянина України; судимого 23.04.1998 року Ренійським районним судом Одеської області по ч. 2 ст. 2153, ч. 2 ст. 140 КК України до 2 років і 6 місяців позбавлення волі, звільненого 18.05.1999 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці і 28 днів; 21 листопада 2001 року Ренійським районним судом Одеської області по ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 190 КК України 1960 року до 1 року і 6 місяців позбавлення волі, звільненого 24.05.2002 року умовно – достроково на 5 місяців та 23 дні; 9 грудня 2003 року Ренійським районним судом Одеської області по ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 20.04.2006 року по відбуттю строку покарання та 25.06.2008 року Іллінецьким районним судом Вінницької області по ч. 1ст. 296 КК України до 800 грн. штрафу; не працюючого; не одруженого; на утриманні одна неповнолітня дитина; освіта середня

по ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудній ОСОБА_3 7 квітня 2010 року біля 21 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та керуючи технічно справним автомобілем «Хонда-Цивік» д/номерний знак якого АВ 60-95 АН, рухався по вул. Морозівській в м. Іллінці Вінницької області в напрямку центра міста і, порушивши вимоги п.п. 1.2; 2.9; 11.1; 11.2; 11.3; 12.3 Правил Дорожнього руху України, виїхав на зустрічну полосу руху автодороги де на проїзній частині вчинив необережний наїзд на пішохода ОСОБА_5, в результаті якого заподіяв ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечних для життя явищ в момент нанесення, від яких той помер на місці ДТП.

В судовому засіданні підсудній визнав вину частково, пояснивши, що він не перебував у стані алкогольного сп’яніння під час дорожньо-транспортної пригоди. Ще підсудній суду пояснив, що 7.04.2010 року біля 10-11-ї години він був з дитиною у місті і при цьому зустрів своїх знайомих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом з якими пішов у кафе «Поплавок» в м. Іллінці. Там ОСОБА_7 та ОСОБА_6 пили спиртні напої, а він – ні. Після кафе ОСОБА_3 поїхав додому, а приблизно через пів години до нього в гості прийшли ті ж ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які у нього вдома теж пили спиртні напої, а ОСОБА_3 їх не пив.

Біля 16-ї години ОСОБА_3 завів автомобіль «Хонда-Цивік» д/н знак НОМЕР_1 і разом з ОСОБА_6 поїхав у с. Неменка Іллінецького району Вінницької області до своїх родичів ОСОБА_8, де побув годину-дві і поїхав додому в м. Іллінці.

Біля 2030 год.. коли він рухався зазначеним автомобілем по вул. Морозівській в м. Іллінці, метрів за 10 від автомобіля посередині дороги побачив пішохода, який переходив дорогу. Намагаючись об’їхати пішохода, ОСОБА_3 скерував автомобіль на зустрічну смугу руху і там збив даного пішохода, яким виявися ОСОБА_5 Коли ОСОБА_3 вийшов з машини і попробував пульс потерпілого ОСОБА_5 той був мертвий, Василевському стало погано і він поїхав з місця ДТП додому, де через певний час був затриманий працівниками міліції.

Цивільний позов підсудній у судовому засіданні визнав повністю.

Швидкість автомобіля була кілометрів 40-50, максимум 60 на годину.

Зазначені покази підсудного ОСОБА_3 значно відрізняються від його ж показів на досудовому слідстві, які є теж різними за змістом.

Так, будучи допитаним в якості підозрюваного (а/с 46) підсудній ОСОБА_3 зокрема пояснював, що коли він їхав з с. Неменка в м. Іллінці по вул. Морозівській, то швидкість автомобіля була кілометрів 20-30 на годину і коли він рухався по своїй полосі руху автодороги, побачив пішохода, який рухався йому назустріч. Коли ОСОБА_3 доїхав до даного чоловіка, той упав йому на лобове скло з лівої сторони, а коли ОСОБА_3 став гальмувати – чоловіка скинуло на ліву дверку пасажира.

Тим самим, підсудній ОСОБА_3, не визнаючи стану алкогольного сп’яніння під час ДТП, змінює свої покази і відносно обставин наїзду на пішохода, тому таку поведінку підсудного суд розцінює критично, як метод захисту, а не визнання вини у скоєному.

Незважаючи на таку поведінку підсудного ОСОБА_3, його вина в інкримінованому злочині при зазначених обставинах повністю підтверджується його ж показами в тій частині, що наїзд на пішохода ОСОБА_5 відбувся під керуванням автомобілем саме ОСОБА_3; показами потерпілої ОСОБА_9, свідків; експерта, матералами справи.

Так, потерпіла ОСОБА_9, суду пояснила, що цивільний позов вона підтримує у повному обсязі з викладених підстав. А щодо обставин справи, то вона зазначила, що 7.04.2010 року її чоловік ОСОБА_5 пішов до свого знайомого і там затримався, тому вона разом з іншою жінкою – ОСОБА_7 біля 20 год. 20 хв. пішли його зустрічати.

Вони йшли по правій обочині по вул. Морозівській в м. Іллінці. В цей час в попутному напрямку дуже швидко проїхала автомашина, яка ледь не збила їх. Дійшовши до магазину за кілька хвилин, там зустріли велосипедиста, який розповів, що чуть далі по дорозі машина збила чоловіка.

Жінки пішли до вказаного велосипедистом місця і ОСОБА_9 там побачила свого чоловіка ОСОБА_5, який лежав на землі мертвим. На місці ДТП вона побачила ОСОБА_6, який був у крові. На її запитання, чому він у крові, ОСОБА_7 повідомив, що він їхав у машині, яка збила пішохода, в ній під час ДТП було вибите скло і тому він порізаний та в крові. ОСОБА_10 розповів, що збив ОСОБА_5 ОСОБА_3, який разом з автомобілем зник з місця ДТП.

Матеріальна шкода полягає у витратах на поховання, ритуальні обіди, переїзди з місця проживання в м. Іллінці, витрати на юридичну допомогу. Моральна шкода – у фізичних та психічних стражданнях, які вона пережила і переживає від втрати чоловіка і які вона оцінює у 500000 грн. Матеріальна шкода без юридичної допомоги складає 19428 грн. 16 коп.

Ще вина підсудного підтверджується показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та інших.

Так, свідок ОСОБА_6 підтвердив, що він 7.04.2010 року разом з ОСОБА_3 автомобілем ОСОБА_3 під його керуванням їздили у с. Неменка Іллінецького району до родичів ОСОБА_3. Поверталися вони вечером, ОСОБА_3 був за кермом, а ОСОБА_10 на передньому сидінні біля нього дрімав. Проснувся він від якогось удару та того, що було розбите лобове скло автомобіля і висипалося йому в обличчя. Коли після цього ОСОБА_3 зупинив автомобіль, то ОСОБА_10 вибіг першим, побачив лежачого на дорозі чоловіка, зрозумів, що вони його збили. Чоловік лежав на асфальті з протилежної сторони – на зустрічній полосі. Машина ОСОБА_3 в цей час була від нього метрів за 3-5. ОСОБА_6 попробував пульс лежачого чоловіка, той був мертвий, підсудній в цей час сів у машину і поїхав. Потерпілого ОСОБА_5 вони з ОСОБА_3 нікуди не переносили після ДТП. Коли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 7.04.2010 року були вдома у ОСОБА_3, то ОСОБА_3 разом з ними пив спиртні напої. Швидку та міліцію ОСОБА_3 не викликав з його телефона, це він подзвонив своєму тестю, щоб їх викликав.

Крім того, свідок ОСОБА_6 повністю підтвердив покази, дані ним на досудовому слідстві на а/с 54 та 122, де ОСОБА_7 підтверджує, що підсудній ОСОБА_3 пив спиртні напої у себе в дома 7.04.2010 року разом з ним та ОСОБА_7, також він пояснює, що в «Поплавку» ОСОБА_3 пив пиво.

Покази даного свідка незмінні, послідовні і суд вважає їх правдивими та бере за основу.

Свідок ОСОБА_11 повністю підтвердив покази , дані ним на досудовому слідстві на а/с 127.

Там він вказує, що біля 20-ї години вечора 7.04.2010 року, почувши з вулиці якийсь удар, він вийшов на дорогу і там побачив, як на протилежному узбіччі зупинився автомобіль. З даного автомобіля вийшли двоє чоловіків, які вернулися до нього. Пройшовши біля нього, вони пішли далі до сусіднього господарства, де зігнулися і в цей час ОСОБА_4 там побачив лежачого на узбіччі чоловіка. Свідок побіг за фонариком і, повернувшись, став ним світити зазначеним двом чоловікам, якими були ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Він них свідок чув сильний запах алкоголю та їхня мова була нерозбірливою.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він підтверджує покази, дані на досудовому слідстві на а/с 125 про те, що його син ОСОБА_14 йому розповідав, що вечером 7.04.2010 року до них приїжджав їхній родич ОСОБА_3 із ОСОБА_6 і що вони обидва були п’яні.

Свідок ОСОБА_15 – син свідка ОСОБА_8 у судовому засіданні відмовився від власних показів на досудовому слідстві на а/с 126 про те, що по ОСОБА_3 та ОСОБА_6, які приїжджали до них вечером 7.04.2010 року, він бачив що вони перебували у стані алкогольного сп’яніння.

Проте ці його свідчення співпадають з показами свідка ОСОБА_8 Слідчий Ткаченко А.В. теж підтвердив суду, що саме такі покази давав свідок ОСОБА_15 про що свідчить його власноручний підпис та фраза, що з його слів записано вірно на а/с 126.

Тому відмову від даних показів суд розцінює, як намагання захистити родича – підсудного ОСОБА_3 і бере їх за основу, як і покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_16, які на а/с 128, 129 вказують, що на місці ДТП 7.04.2010 року біля 21 год. підсудній ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп’яніння. У зазначених показах свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_16 теж власноручно написали, що з їхніх слів записано вірно. Свідок ОСОБА_17 підтвердив зазначені їхні покази, а не вірити слідчому у суда немає жодних підстав, тим більше, що їх не вказав і підсудній.

Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 підтвердили, що 7.04.2010 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були у них у кафе.

Покази свідка ОСОБА_20 та покази свідка ОСОБА_21 про те, що коли вони, як автоінспектори перевіряли 7.04.2010 року біля 16.30 год. документи у водія ОСОБА_3 і він на той час був тверезий, не спростовують показів вищевказаних свідків про стан алкогольного сп’яніння ОСОБА_3 не момент ДТП так, як воно сталося – ДТП – аж біля 21 години. Тим більше, що свідок ОСОБА_13 – теж інспектор ДАІ підтвердив, що коли він забирав ОСОБА_3 з дому після ДТП біля 22 год 7.04.2010 року, то той перебував у стані алкогольного сп’яніння, про що свідчив запах алкоголю з ротової порожнини.

Лікар ОСОБА_22, який проводив освідування ОСОБА_3 8.04.2010 року о 3-й годині ночі суду пояснив, що на час освідування ОСОБА_3 був тверезий, але оскільки з часу ДТП – з 21 год. 7.04.2010 року до 3-ї год. 8.04.2010 року пройшло шість годин, то він не може стверджувати, що на час ДТП ОСОБА_3 теж був тверезий, оскільки виходячи з Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп’яніння…» затвердженої наказом МВС України № 400/666 від 9.09.2009 року, з метою достовірності результатів огляду водіїв, які мають бути оглянуті, дані водії повинні бути доставлені для огляду не пізніше ніж протягом 2-х годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Інакше більший проміжок часу впливає на освідування і людина тверезіє.

Саме про фактор часу говориться і у висновку експерта № 808 від 16.04.2010 року на а/с 107, де вказано, що при судово-хімічній експертизі крові ОСОБА_3 методом газово-рідинної хроматографії, наявність метилового, етилового спиртів, а також пропилового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлена.

Та, що: цей висновок має відносне значення у зв’язку з тим, що від часу скоєння ДТП до часу забору крові минуло більше 3-х годин і йде посилання на методичні рекомендації МОЗ України «Судово-медична діагностика смертельних отруєнь алкоголем».Ще у даному висновку у дослідницькій частині вказано, що кров у ОСОБА_3 відібрана 8.04.2010 року в 2 год. 40 хв. (а/с 107). Таким чином, оскільки для правильного висновку лікаря ОСОБА_22 та експерта ОСОБА_23 щодо наявності алкоголю в організмі підсудного ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП зіграв фактор часу і їхні висновки є відносними, суд їх не бере до уваги, а бере за основу покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які бачили підсудного в перші хвилини після ДТП і стверджують, що на той час ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп’яніння, тому суд вважає доказаним, що підсудній ОСОБА_3 під час ДТП перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Щодо обставин самого наїзду, то вони ще підтверджуються показами свідка ОСОБА_16 про те, що він стояв з другом біля дороги на вул. Морозівській коли біля них проїхала машина. Вона їхала посеред дороги, поступово з’їжджаючи на зустрічну смугу. Дивлячись на машину і далі, ОСОБА_16 побачив, що фари посвітили на людину і машина цю людину збила. Пішохід рухався по зустрічній полосі назустріч автомобілю. ОСОБА_16 забіг в магазин, сказав про побачене ОСОБА_12 і пішов на місце ДТП, де побачив підсудного та ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_12 підтвердила, що на місці ДТП були ОСОБА_3 і ОСОБА_23. Метрів за 10 від тіла ОСОБА_5 був автомобіль ОСОБА_3, яким той впослідуючому і поїхав з місця ДТП

Ще вина підсудного підтверджується протоколом огляду місця події, де вказано, що на лівому узбіччі навпроти будинку № 104 по вул. Морозівській в м. Іллінці знаходиться труп ОСОБА_5 (а/с 5); планом – схемою ДТП та фототаблицею на а/с 6-39; висновком експерта № 73 а від 14.04.2010 року про те, що безпечна швидкість руху автомобіля НОМЕР_2 по умовах видимості дороги складала 65,1-67,3 км/год.

В умовах даної пригоди водій мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода, виконуючи вимоги п. 11.1, 11.2, 11.3, 12.3 ПДР України.

Наїзд на пішохода ОСОБА_5 був скоєний автомобілем НОМЕР_3 на проїзній частині дороги на вул. Морозівській м. Іллінці на смузі зустрічного руху.

З технічної точки зору невиконання водієм автомобіля «Хонда-Цівік» ОСОБА_3 вимог п. п. 11.1, 11.2, 11.3, 12.3 ПДР України привело до даної дорожньо-транспортної пригоди (а/с 73-79).

Висновком експерта № 28 від 26.04.2010 року про те, що при експертизі трупа ОСОБА_5 були виявлені тяжкі тілесні ушкодження, виниклі від дії тупого твердого предмета, можливо 7.04.2010 року та які є небезпечними для життя явищами в момент їх нанесення.

Смерть ОСОБА_5 наступила внаслідок сполучної травми тіла: закритої травми голови, шийного відділу хребта, грудної клітки та живота, відкритого перелому лівої стегнової кістки, які ускладнилися гострою крововтратою.

Враховуючи розташування тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_5, не виключена можливість, що під час наїзду автотранспортного засобу, останній знаходився у вертикальному або близькому до цього положенні передньою поверхнею тіла (а/с 135-139).

Висновком експерта № 83а від 10.05.2010 року про те, що шість уламків полімерного матеріалу чорного кольору, вилучені з місця події та демонтований корпус лівого зовнішнього бокового дзеркала заднього виду, з автомобіля «Хонда - Цівік» д/н НОМЕР_4 до розділення складали єдине ціле; уламки полімерного матеріалу світло-сірого кольору, вилучені з місця події, до розділення складали єдине ціле, утворюючи лівий передній блок – ліхтар, який до розділення був встановлений на автомобілі «Хонда - Цівік» д/н НОМЕР_4 (а/с 147-148); висновком експерта № 57 від 16.05.2010 року про те, що при порівнянні зразків запаху вилучених з одежі ОСОБА_3 зі зразками запаху, вилученими з декоративної накладки керма, з сидіння водія та сидіння пасажира, встановлено, що зразок запаху, вилучений з одежі ОСОБА_3 присутній на зразку запаху з декоративної накладки керма, з сидіння водія та сидіння пасажира.

При порівнянні зразків запаху, вилучених з одежі ОСОБА_6 зі зразками запаху вилучених з декоративної накладки керма, з сидіння водія та сидіння пасажира, встановлено, що зразок запаху, вилучений з одежі ОСОБА_6 – присутній на зразку запаху з сидіння пасажира (а/с 165-169).

Висновком експерта № 59 від 26.05.2010 року про те, що зразки лакофарбового покриття автомобіля «Хонда - Цівік» д/н НОМЕР_4 мають спільну групову належність зі зразками лакофарбового покриття, що вилучені під час огляду з місця ДТП (а/с 171-174) та іншими матеріалами справи.

Таким чином, оцінивши досліджені докази у сукупності, суд вважає встановленим, що підсудній своїми діями вчинив злочин, який слід кваліфікувати по ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки руху та експлуатація транспорту, що спричинило смерть потерпілого, особою, яка керує транспортним засобом.

Призначаючи підсудньому міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який неодноразово судимий за умисні тяжкі злочини; по місцю проживання та попередньої роботи характеризується позитивно; має на утриманні неповнолітню дитину.

Ще суд враховує таку обтяжуючу обставину, як вчинення злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного сп’яніння.

Щодо такої пом’якшуючої обставини, як щире каяття винного у вчиненому злочині, то суд вважає, що у підсудного ОСОБА_3 вона відсутня, виходячи з його мінливих показів, намагання уникнути відповідальності.

І суд вважає, що виправлення підсудного не можливе без його ізоляції від суспільства.

Відносно цивільного позову, то враховуючи, що його визнав підсудній, а також з урахуванням вищезазначених доказів вини підсудного у вчиненні злочину, суд вважає, що в частині вимог матеріальної шкоди він повністю підтверджується цими доказами, проїздними квитками (а/с 246-261 ); рахунком за поминальний обід, накладною обрядових речей на похорони; квитанціями адвоката ОСОБА_2 № 12 та № 13 про надання ОСОБА_9 юридичних послуг по даній справі та їх оплату.

І тому ці вимоги слід задоволити у повному обсязі.

Що до моральної шкоди, то суд з урахуванням наведених позивачкою підстав для її задоволення, вважає, що вони підлягають до задоволення частково – у розмірі 25000 грн.

Отже позов слід задоволити частково.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 321-324 КПК України, суд

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним та призначити покарання по ч. 2 ст. 286 КК України – шість років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки та з відбуванням основного покарання у кримінально-виконавчій установі. Строк відбуття покарання рахувати з 8.04.2010 року. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 залишити взяття під варту.

Цивільний позов задоволити частково: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 19428 грн. 16 коп. матеріальної шкоди; 2000 грн. витрат на юридичну допомогу та 25000 грн. моральної шкоди. У решті вимог відмовити.

Речові докази:

Автомобіль «Хонда - Цівік» д/н НОМЕР_4 повернути власнику – ОСОБА_24 разом з технічним паспортом на автомобіль на її ім’я.

Уламки пластмаси, частини скла, декоративну накладку керма, одежу ОСОБА_3 та ОСОБА_6, частини лакокрасочного матеріалу – знищити.

Посвідчення водія № 458087, талон до посвідчення водія № 458087 на ім’я ОСОБА_3 – направити в ДАІ Липовецького РВ ГУМВС України; доручення та страховий поліс – залишити в матеріалах справи.

На вирок протягом 15 діб з часу його проголошення, а для засудженого – з часу отримання копії вироку, може бути подана апеляція.

Суддя: /підпис/