У Х В А Л А                  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві 21 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Алчевського міського суду Луганської області від 6 серпня 2008 року,

в с т а н о в и л а :

вказаним вироком засуджений:

за ч. 2 ст. 364 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1. постановлено звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки.

За вироком суду,  ОСОБА_1. визнано винним і засуджено за те, що  він, будучи директором ТОВ «Папір, поліграфія, канцтовари», 31 серпня 2006 року, близько 14 години, з умислом на зловживання службовим становищем підписав з АППБ «Аваль» кредитний договір № 010/11-46/83, на забезпечення якого вказав 11 найменувань обладнання балансовою вартістю 514600 грн., яке не належало ТОВ,  на підставі якого банк відкрив кредитну лінію, за якою до 30 серпня 2007 року ТОВ отримало 170000 грн., що спричинило банку шкоду на суму 189448,77 грн.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційному поданні прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, посилаючись на те, що при постановленні вироку суд припустився порушень ст. ст. 64, 334 КПК України, не вказав на докази, які підтверджують винність ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 364 КК України та спростовують його винність за ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України, за якими ОСОБА_1. пред'являлось обвинувачення. Також прокурор вважає, що суд неправильно застосував ст. 69 КК України і не вказав обов'язки, які покладаються на засудженого у зв'язку із застосуванням ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який касаційне подання підтримав і вирок суду просив скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково.

Згідно зі ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:

1)  подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

2)  винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

3)  обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;

4)  характер і розмір шкоди, завданої злочином тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. У цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою - підстави для цього.

Як убачається з вироку суду, вказаних вимог закону суд не дотримався.

Згідно з матеріалами справи, органом досудового слідства ОСОБА_1. обвинувачувався у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, у службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто вчиненні фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, одержаним завідомо злочинним шляхом, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364,  ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України (т.2, а.с.340-359).

За результатами проведення судового слідства суд визнав доведеною вину ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 364 КК України, однак у порушення вимог ст. 334 КПК України у вироку не навів докази, на яких грунтується висновок суду щодо вини ОСОБА_1., з зазначенням мотивів, з яких суд відкинув інші докази, підстави для визнання частини обвинувачення необгрунтованою.

Також колегія суддів визнає підставними доводи касаційного подання щодо неправильного застосування кримінального закону при призначенні ОСОБА_1. покарання.

Так, при призначенні покарання суд повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України щодо загальних положень призначення покарання з метою реалізації принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. 

Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе згідно з положеннями ст. 69 КК України, якщо за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивуваши своє рішення, ухвалить відповідне рішення.

 Як убачається з вироку суду, при призначенні покарання ОСОБА_1. суд ухвалив передчасне рішення про застосування до нього ст. 69 КК України у частині незастосування додаткового покарання, оскільки наводячи обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1. - щире каяття, відсутність судимості, утримання малолітньої дитини, суд не обгрунтував, яким чином вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, яким спричинена шкода на суму 189448 грн. 77 коп., тобто тяжкі наслідки.

Водночас вказівка у касаційному поданні на те, що судом порушені вимоги ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки не вказані обов'язки, які покладаються на засудженого при звільненні від відбування покарання з випробуванням, є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 76 КК України у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суд не зобов'язаний а має право покласти на засудженого обов'язки, передбачені у цій частині статті.

Вказані обставини у їх сукупності обгрунтовують висновок колегії суддів, що вирок Алчевського міського суду Луганської області від 6 серпня 2008 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого серед іншого належить врахувати вищенаведене і перевірити усі доводи, на які посилається прокурор у касаційному поданні. Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованого йому злочину, то покарання вказаній особі має бути призначеним з дотриманням вимог ст. 65 КК України, а також відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

касаційне подання прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Алчевського міського суду Луганської області від 6 серпня 2008 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.  

С У Д Д І :

Присяжнюк Т.І.                   Кліменко М.Р.                    Школяров В.Ф.