ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

  

06.02.07р.

Справа № 22/44-07

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг 

до  відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя

відповідача-3: Відкритого акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод", м. Донецьк 

про стягнення 900 грн. 42 коп.

Суддя  Пуппо Л.Д.

Представники:

  Від позивача:не з"явився

Від відповідача-1:Шляєв І.В. - дов. № 74 від 01.07.

Від відповідача-2:Прокопенко І.Г. - дов. № 18-129 від 19.12.06.

Від відповідача-3: не з"явився

 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з належного відповідача 900,42 грн.  шкоди від недостачі прокату чорних металів за залізничною накладною № 52545334.

Перший відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності.

Другий відповідач проти позову заперечує, посилаючись на вину перевізника.

Третій відповідач на день розгляду справи відзив не подав.

ВСТАНОВЛЕНО

Згідно вказаним накладним на адресу позивача від другого відповідача у вагоні № 68404425 прибув прокат чорних металів за вагою і навантаженням останнього.

За положеннями статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача ... під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами..., які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

У доповнення до  акту загальної форми від 03.02.06р. станції Допоміжна щодо порушення ув’язки на тій самій станції при комісійному зважуванні у порівнянні з масою, вказаною відправником в накладній, вантажу виявлено на 450 кг менше. Навантаження у вагоні навалом, кількість  пачок не прораховується, у двох пачках порушені ув’язки, є доступ до вантажу, вагон в технічному відношенні справний. Зазначені дані зафіксовані в комерційному акті № БН 713285/2 від 03.02.06, який складений у згідності з Правилами складання актів.

З огляду  на викладене вбачається, що  недостача у спірному  вагоні  виникла при транспортуванні, оскільки до перевезення вантаж прийнятий залізницею без зауважень, а до одержувача від надійшов з ознаками доступу до нього (порушення ув’язки) і недостачею, тому відповідальність за недостачу повинна бути покладена на першого відповідача.

Вина другого відповідача з матеріалів справи не вбачається.

Проте суд вважає, що у задоволенні вимог відносно залізниці повинно бути відмовлено, виходячи з наступного:

відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.  

Позовна давність для позовів до залізниць встановлена, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць України, якою передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

Частиною  другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб’єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Це стосується і положень про позовну давність.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний і скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 315 Господарського кодексу України для пред’явлення заявником до перевізника  позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, статтею 136  Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Відтак, з огляду на положення статей 134, 136 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у даній справі пов’язаний з днем настання подій, що є підставою для подання позову, а саме, з днем видачі вантажу та виявлення при цьому його недостачі, засвідченої комерційними актами.

Звертаючись до суду з даним позовом 14 грудня 2006 року про стягнення грошових коштів за документами, складеними в лютому 2006 року, позивач  цей строк пропустив.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позивач не  клопотав про відновлення пропущеного строку, не подав докази наявності поважних причин пропущення позовної давності.

Керуючись статтею 267 Цивільного кодексу України, статтею 223, частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України, статтями 134, 136 Статуту залізниць України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  

  ВИРІШИВ:

В позові  відмовити.

Суддя

Л.Д. Пуппо

Рішення підписано