Справа № 1-114\2009 р.

ВИРОК

ІМ”ЯМ УКРАЇНИ

 29 квітня  2009 року Прилуцький  міськрайонний суд  Чернігівської області в складі:

                                    головуючого судді  Білоуса М.В,

                                    при  секретарі Карпенко В.О.,  

                                    з участю прокурора  Сухонос А.В.

 розглянувши матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, гр.України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, студент ліцею, раніше не судимого та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, гр.України, ІНФОРМАЦІЯ_3, студент ліцею, не одруженого, раніше не судимого;  

 за ч.2 ст.190 КК України,-

                                                      В С Т А Н О В И В:

    02 лютого 2009 року близько 12 год.00 хв. за попередньою змовою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні Прилуцького професійного ліцею, що розташований по вул.Київський в м.Прилуки, шляхом зловживання довірою та обману заволоділи мобільним телефоном “Nokia N-80” вартістю згідно висновку експерта 1282,50 грн., що належить громадянину ОСОБА_3.

     Будучи допитаними , в якості підсудних , ОСОБА_1 та ОСОБА_2  визнали себе винними  повністю та підтвердили обставини заволодіння чужим майном  шляхом обману ОСОБА_3, за попередньою змовою. Вони усвідомлюють свою вину  та відповідальність, розкаюються в скоєному і запевняють про недопущення в подальшому подібного, просять не призначати  суворої міри покарання. Даний злочин скоїли у зв”язку із скрутним матеріальним становищем, оскільки потрібно було віддати борг ОСОБА_4

Після допиту в судовому засіданні підсудних, останні просять справу розглянути без дослідження  письмових доказів по справі, правильно усвідомлюючи  зміст даних обставин справи і наявних  доказів, згідно пред”явленого  їм  обвинувачення за ч.2 ст.190 КК України. Інші учасники судового розгляду не заперечували проти цього, а тому  суд, відповідно до  ст.299  КПК України, обмежив фактичні обставини справи допитом підсудних , визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, які  ніким не оспорювались. Учасникам  процесу  роз”яснено, що, в такому разі,  вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Зважаючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше не притягувалися  до кримінальної відповідальності але  вчинили   умисний корисливий злочин то за таких обставин,  суд знаходить, що органи  досудового слідства  правильно кваліфікували дії підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2С за ч. 2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном  шляхом обману чи зловживання довірою, тобто шахрайство, за попередньою змовою, за що підсудні і підлягають  кримінальній відповідальності.

Обираючи підсудним покарання, суд враховує, суспільну небезпеку скоєного, дані про осіб винних , а саме те , що вони   повністю визнали себе винними у скоєнні злочину, активно сприяла його розкриттю, що даний злочин  вчинили  у зв”язку  із скрутним матеріальним становищем ,оскільки мали віддавати борг, щиро каються в скоєному, повністю відшкодували завдані збитки, позитивно характеризуються  за місцем проживання що  є обставинами, котрі  пом”якшують їх відповідальність.

Обставини , що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2С суд не знаходить.

 У  зв”язку з чим, суд вважає можливим  у відповідності з вимогами закону,   призначити  їм  покарання, хоча і у вигляді позбавлення волі, однак з її випробуванням.

Керуючись ст.ст.323, 324, 327 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

  ОСОБА_1 визнати винним  за ч.2 ст.190 КК України та призначити покарання  у вигляді  2 ( двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75, п.2 п.3 п.4 ст. 76  КК  України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання  за даним вироком з випробуванням , строком  на 1 (один) рік, зобов”язавши  його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи   про зміну місця проживання ,роботи або навчання та періодично з”являтися  до них для реєстрації.

ОСОБА_2 визнати винним за ч.2 ст.190 КК України та призначити покарання  у вигляді  2 ( двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75, п.2 п.3 п.4 ст. 76  КК  України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання  за даним вироком з випробуванням , строком  на 1 (один) рік, зобов”язавши  його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи   про зміну місця проживання ,роботи або навчання та періодично з”являтися  до них для реєстрації.

 Запобіжний захід ОСОБА_2  до вступу вироку в законну силу, залишити попереднім – підписку про невиїзд.

    На вирок суду може  бути  подана апеляцію до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький  міськрайонний  суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ