СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
08 червня 2006 року | Справа № 20-5/055 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Цимбалюк Лідії Олексіївни, директор, повноваження перевірені;
відповідача: Хрипунової Ірини Сергіївни, довіреність № 512/01 від 28.12.2005;
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського центру дитячого та юнацького туризму та екскурсій на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 26.04.2006 у справі №20-5/055
за позовом Севастопольського міського центру дитячого та юнацького туризму та екскурсій (вул. М. Музикі, 5,Севастополь,99007)
до відкритого акціонерного товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство 14330" (вул. Індустріальна, 3,Севастополь,99040)
про розірвання договору оренди та стягнення 4891,19 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Севастопольський міський центр дитячого та юнацького туризму та екскурсій, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до відповідача, відкритого акціонерного товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство 14330", про розірвання договору оренди та стягнення 4891,19 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дія договору оренди, укладеного між сторонами, в порушення чинного законодавства України припинена відповідачем.
В процесі судового розгляду справи позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги, востаннє просив суд визнати діючим договір оренди № 3 від 15.10.2001, укладеного між сторонами, до моменту звільнення нерухомого майна від фізичних осіб, що в ньому мешкають, зобов’язати відповідача прийняти заходи з продовження строку дії спірного договору відповідно до чинного законодавства України, а також стягнути з відповідача орендну плату в сумі 5362,75 грн. і 660,07 грн. пені.
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокимов І.В.) від 26.04.2006 у справі № 20-5/055 у позові Севастопольського міського центру дитячого та юнацького туризму та екскурсій до відкритого акціонерного товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство 14330" відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням суду, Севастопольський міський центр дитячого та юнацького туризму та екскурсій звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов.
Позивач посилається на те, що при прийнятті рішення господарський суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Заявник апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції залишений поза увагою той факт, що відповідачем на адресу позивача був направлений лист № 648/01 від 22.10.2004 з проханням про продовження терміну дії договору до 31.12.2004. Підтвердженням факту дії договору, на думку заявника скарги, є та обставина, що орендоване майно не повернуто, орендна плата здійснювалась орендатором до 31.12.2004 включно, таким чином відповідач підтвердив цим свій намір про продовження орендних відносин між сторонами.
В судовому засіданні 08.06.2006 представник позивача наполягала на задоволенні скарги, посилаючись на неправомірність дій відповідача, що проявив ініціативу у припиненні орендних відносин, між тим відмовляючи повернути орендоване майно у стані, в якому його прийняв. Представник звернула увагу судової колегії, що до теперішнього часу у приміщенні, що було передано в оренду, мешкають люди, яким помешкання надані відповідачем і які перебували з відповідачем у трудових відносинах. Ці обставини, на думку представника, перешкоджають розірвати орендні відносини сторін у справі до того часу, поки помешкання не буде звільнено від проживаючих у ньому осіб.
Представник відповідача в суді просила залишити судове рішення господарського суду без змін, відхиливши вимоги апеляційної скарги за тих обставин, що рішення цілком відповідає вимогам законодавства і фактичним обставинам у справі.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.
28.07.1993 між Севастопольським міським центром дитячого та юнацького туризму та екскурсій та відкритим акціонерним товариством "Севастопольське автотранспортне підприємство 14330" був укладений договір оренди територій та будівель, які на ній розташовані, за адресою: м. Севастополь, с. Октябрьське, вул. Чорноріченська, 86. Згідно пункту 9.6 строк дії договору встановлений до 01.08.1998.
05.08.1998 між сторонами укладений договір оренди № 2665/3 нежилого приміщення на базі юних туристів „Інкерман”, розташованого за адресою: м. Севастополь, с. Октябрьське, вул. Чорноріченська, 86, для використання під виробничу ділянку. Строк дії договору визначено до 09.08.2001.
15.10.2001 між тими ж сторонами був укладений договір оренди № 3, відповідно до підпункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає нерухоме майно –вбудоване приміщення (окремо розташована будівля, інв. № 10300001) загальною площею 353, 3 кв. м2, розташоване за адресою: м. Севастополь, с. Октябрьське, вул. Чорноріченська, 86, для використання під гуртожиток.
При укладенні договору сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, в тому числі відносно орендної плати, порядку користування майном та інше.
Відповідно до пункту 7.1 договору, він діє з моменту підписання до 05.10.2004. Пунктом 7.5 договору передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку оренди.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правовідносини сторін виникли з договору, який було укладено до 01.01.2004, однак спір з приводу майна, що було предметом договору, продовжує існувати, тому застосуванню підлягають норми діючого Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідно до статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).
Об'єктом оренди можуть бути:
- державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;
- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
- інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Матеріали справи свідчать, що на підставі пункту 1 підпункту 7.5 договору, листом № 584/07 від 06.09.2004 відповідач повідомив Севастопольський міський центр дитячого та юнацького туризму та екскурсій про припинення договірних відносин, у зв’язку з закінченням строку оренди, не бажаючи, таким чином, пролонгувати його на наступний термін (арк. с. 42).
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Порушень норм діючого законодавства зі сторони відкритого акціонерного товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство 14330" при укладені вказаного договору судом не встановлено.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником відповідача, у подальшому приміщення орендованого майна були передані відкритим акціонерним товариством "Севастопольське автотранспортне підприємство 14330" у найм працівникам підприємства, які уклали відповідні угоди і були зареєстровані в даних помешканнях.
Відповідно до пункту 2.5 договору оренди сторін у справі, повернення відповідачем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після припинення дії договору оренди. Передача об’єкта оренди після припинення дії договору здійснюється комісією, яка складається з представників орендаря та орендодавця, зі складанням акту прийому-передачі майна в оренду. Також оговорено, що майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об’єкта оренди.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, на виконання пункту 2.5 договору відповідач звертався до позивача з пропозицією прийняти орендоване майно та укласти акт прийому-передачі, проте позивач ухилився від вчинення зазначених дій.
Зважаючи на наявність у позивача права відмовитись від прийняття переданого відповідачеві в оренду майна, яке не відповідає на цей час вимогам законодавства відносно повернення майна у стані, в якому воно було одержано відповідачем, судова колегія, разом з тим, зазначає, що і підстави для продовження орендних відносин сторін до моменту звільнення приміщень особами, які в них мешкають, на цей час відсутні.
Необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про намір відповідача продовжити орендні відносини у зв’язку з тим, що ним на адресу позивача був направлений лист № 648/01 від 22.10.2004 з проханням про продовження терміну дії договору до 31.12.2004, тому що питання можливих подальших орендних відносин сторін не є предметом спору.
Також є безпідставними вимоги заявника апеляційної скарги стосовно стягнення з відповідача суми орендної платні в розмірі 5362,75 грн. та пені в розмірі 660,07 грн., оскільки дія договору оренди припинена 05.10.2004, між сторонами з зазначеної дати виникли позадоговірні зобов’язання та згідно з актом звірки взаєморозрахунків, укладеного сторонами, станом на 01.01.2005 сума боргу з орендної платні за відповідачем відсутня (арк. с. 100).
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову Севастопольському міському центру дитячого та юнацького туризму та екскурсій, оскільки форма захисту, обрана позивачем і сформульована у позові, не передбачена діючим законодавством з орендних правовідносин.
Таким чином, судова колегія не може прийняти до уваги посилання позивача, які викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать вимогам чинного законодавства та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2006 у справі № 20-5/055 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Севастопольського міського центру дитячого та юнацького туризму та екскурсій залишити без задоволення.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді Г.К. Прокопанич
В.В.Сотула