№ 2-1783/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 березня 2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого судді Федчишен С.А.,

при секретарях Підвисоцькій О.Ю. та Станіславській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю, виселення та скасування реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю, виселення та зняття з реєстрації.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником цілої двокімнатної квартири за АДРЕСА_1 У вказаній квартирі проживають та зареєстровані відповідачі.

Відповідачі не є родичами позивача. Договорів щодо проживання відповідачів у спірній квартирі сторони не укладали. Позивач не може проживати у належному йому житлі, оскільки безпідставне перебування у квартирі відповідачів виключає таку можливість.

На час звернення з позовом позивач позбавлений можливості користуватись належним йому на праві власності майном а також розпорядитись ним.

Правових підстав для проживання у квартирі відповідачів (а також для користування нею та реєстрації у ній), на думку позивача, немає.

На прохання позивача звільнити квартиру від речей домашнього вжитку, виселитись та знятись з реєстрації відповідачі не реагують.

Позивач вважає дії відповідачів незаконними та такими, що порушують його право власності, яке гарантоване Конституцією України та Законами України, а тому просить суд усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження квартирою за АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без надання іншого житлового приміщення а також шляхом скасування реєстрації їх проживання у вказаному житлі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги, про що надав суду відповідну письмову заяву, не змінюючи при цьому предмет, підстави позову та розмір позовних вимог. В зазначеній заяві просив суд, крім скасування реєстрації відповідачів у спірній квартирі, також вказати їх такими, що втратили право на користування спірною квартирою. Уточнені позовні вимоги представник позивача підтримав, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, в порядку передбаченому ч.9 ст. 74 ЦПК України, в зв’язку з чим за згодою представника позивача судом ухвалено провести заочний розгляд справи.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (суду ad hoc) від 28.12.07, зареєстрованого комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 08 січня 2008 року в реєстровій книзі № 220 за реєстровим № 279/17595, та рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.10.08 (справа № 2-4713/08), яке набуло законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 28 листопада 2008 року, ОСОБА_1 є власником цілої двокімнатної квартири за АДРЕСА_1

Згідно довідки форми 3, виданої МКП ЖЕК № 3 м. Вінниці за № 48 від 10.02.09, у квартирі за АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 з 2004 року по даний час та ОСОБА_3 з 2006 року по даний час.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а ч. 4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч. 1 ст. 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 3 ст. 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав безпосередньо на підставі норм Конституції України гарантується.

Поняття права власності визначено ст. 316 ЦК України, згідно якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено право власника володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 386 ч. 2 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов доведений і підлягає частковому задоволенню, враховуючи те, що відповідачі не будучи членами сім'ї позивача та не перебувають з ним в будь-яких договірних відносинах, щодо користування спірною квартирою, створюють перешкоди власнику майна користуватися, розпоряджатися та володіти ним, тим самим порушуючи законні права позивача, а тому його вимоги про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю, з боку відповідачів та визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у квартирі, скасування їх реєстрації та примусове виселення є правомірними.

Що стосується зобов'язання Ленінського РВ УМВС України у Вінницькій області зняти з реєстрації відповідачів, суд вважає, що дана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки згідно ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється відповідним уповноваженим органом з реєстрації протягом семи днів на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням. Тобто у випадку визнання відповідачів такими, що втратили право на користування квартирою, відповідний уповноважений орган з реєстрації уже має передбачений законом обов'язок зняти їх з реєстрації.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 8, 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383, 386, 391 ЦК України, ст. 98 ЖК, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 209, 213, 215, 218, 224, 226, 228, 232, 233 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження квартирою за АДРЕСА_1.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою за АДРЕСА_1, та скасувати їх реєстрацію за вказаною адресою.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири за АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: /підпис/

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: