Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-204//10 Головуючий у 1-й інстанції: Крамаренко А.І.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів Коваленко А.І. , Денисенко Т.С.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Бердянської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, виділ в натурі нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, визнання права власності на цілий об’єкт нерухомості,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Бердянської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, виділ в натурі нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, визнання права власності на цілий об’єкт нерухомості.
В позові зазначено, що їй на праві власності належить 1/2 частка домоволодіння №68 по вул. Макарова в м. Бердянську. Іншим співвласникам домоволодіння належить: ОСОБА_3 - 1/4 частка, ОСОБА_4 - 1/4 частка.
Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 1200 кв.м., яка була закріплена за домоволодінням згідно обмірів кварталу 1953 року.
На земельній ділянці домоволодіння нею без належного дозволу та проекту був збудований житловий будинок "Б", вартістю 29169 грн.
Посилаючись на вищевикладене просила визнати за нею право власності на житловий будинок "Б", що розташований за адресою м. Бердянськ, вул. Макарова, 68; виділити у натурі з домоволодіння, розташованого на земельній ділянці, загальною площею 1200 кв.м., по вул. Макарова, 68 у м. Бердянську, належний їй житловий будинок "Б", що розташований на земельній ділянці площею 0,0619 га по вул. Макарова, 68-а у м. Бердянську; визнати за нею право власності на цілий об'єкт нерухомості, що розташований на земельній ділянці площею 0,0619 га по вул. Макарова, 68-а у м. Бердянську, та складається з житлового будинку "Б".
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 червня 2008 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок "Б", що розташований за адресою м. Бердянськ, вул. Макарова, 68.
Виділено у натурі з домоволодіння, розташованого на земельній ділянці, загальною площею 1200 кв.м., по вул. Макарова, 68 у м. Бердянську, належний ОСОБА_2 житловий будинок "Б", що розташований на земельній ділянці площею 0,0619 га по вул. Макарова, 68-а у м. Бердянську.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на цілий об'єкт нерухомості, що розташований на земельній ділянці площею 0,0619 га по вул. Макарова, 68-а у м. Бердянську, та складається з житлового будинку "Б".
В апеляційній скарзі заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі п. п. 2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що вищевказані будівлі є самочинними.
Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції між іншим посилався і на положення ч. 5 ст. 376 ЦК України, та виходив з того, що визнанням права власності на самовільно збудований житловий будинок не порушуються нічиї права та інтереси.
Як вбачається з матеріалів справи, що даний висновок суперечить ст. ст. 213, 214 ЦПК України, згідно яких рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим, а також має вирішити питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Суд не дав оцінки відповідності позову нижченаведеним нормам матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 22 Закону України „Про основи містобудування” забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об’єктів містобудування, перебудову чи знесення будинків та споруд.
Статтею 18 Закону України „Про основи містобудування” в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин , було передбачено , що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об’єктів забороняється.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України „Про планування і забудову територій” у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
До 01.01.2009 року був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджених постановою КМУ від 22.09.2004 року №1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва; з 01.01.2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів установлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженим постановою КМУ від 08.10.2008 року № 923.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані чи будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила чи здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ст. 26 Закону України „Про основи містобудування” спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що порушене позивачем у суді питання не було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підставу вважати про наявність спору про право, оскільки відповідно ч. 1 ст. 15, ст. 3 ЦПК особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням характеру правовідносин сторін і вищевказаних норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог, а відтак судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до Бердянської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, виділ в натурі нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, визнання права власності на цілий об’єкт нерухомості.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 червня 2008 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
ОСОБА_2 в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: