Справа № 2-1792

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 жовтня 2010 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Турянського І.Є., з секретарем Лазорик Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі про визнання дій управління ПФУ в Косівському районі неправомірними, зобов’язання здійснювати щомісячну виплату підвищень до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, стягнення невиплаченої заборгованості,

в с т а н о в и в:

позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, проте звернулася до суду з заявою, в якій позовні вимоги підтримує, а справу просить розглядати у її відсутності.

Із змісту позовних вимог позивачки вбачається, що вона відповідно до ст.1 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, а тому відповідно до ст. 6 цього ж Закону з 01 січня 2006 року їй повинна щомісячно виплачуватись соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. При цьому розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У 2006-2009 роках їй така допомога не виплачувалася, оскільки Верховною Радою України відповідно до ЗУ №3235-ІV від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік» (ст.ст. 77,110) та ЗУ №489-V від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» (ст. 71, п.12) призупинено дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 положення п.12 ст. 71 та ст. 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» були визнані неконституційними. А також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення ст.41 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Просить позов задоволити.

Представник відповідача, головний спеціаліст – юрисконсульт управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі, ОСОБА_2, в судове засідання не з’явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та заперечення на позов. В обгрунтування вказує, що позовні вимоги є безпідставними та такі, що не підлягають задоволенню оскільки при призначенні надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не застосовується положення ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», так як цей закон застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Правильність такої позиції обгрунтовано ухвалою Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року, в якій зазначено, що у ч.3 ст. 28 Закону № 1058-IV закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого в абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. А також п.12.ст.71 ЗУ «Про Державний Бюджет України на 2007 рік» з урахуванням ст. 111 даного Закону призупинено на 2007 рік дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007рік» №489-V від 19.12.2006 року були визнані неконституційними. Подібні відносини склались і в 2008 році та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року були визнанні неконституційними положення ст. 41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Рішення Конституційного Суду України зворотної дії в часі не мають, оскільки згідно ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. А тому, позовна вимога про виплату надбавки 30 % мінімальної пенсії за весь період вцілому в розмірі визначеному позивачкою не може підлягати до задоволення, як недоведена. Відповідно до п.8 Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка вступила в силу із 22.05.2008 року передбачено, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши позовну заяву, подане представником відповідача заперечення, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 року є дитиною війни, що підтверджується паспортом громадянина України серії СЕ 081718 та пенсійним посвідченням, в яких зазначено дату її народження, 16.12 ІНФОРМАЦІЯ_1

В силу ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. З огляду на наведене, позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням ст. 111 даного Закону, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007рік» № 489-V від 19.12 2006 року були визнані неконституційними, тобто із цього часу дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей законів, що визнанні неконституційними. При цьому рішення Конституційного Суду України зворотної дії в часі не мають, оскільки згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право позивачки щодо отримання підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни у 2007 році виникло з 09.07.2007 року.

Статтею 41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28.12 2007 року, ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, якою передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до ст.14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10 1993 року, учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05 2008 року по справі № 10-рп/2008 були визнанні неконституційними положення ст. 41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а отже, з цього часу відновлено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в повному обсязі. Відповідно до пункту 6 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнанні неконституційними. При цьому рішення Конституційного суду України зворотної дії в часі не мають, оскільки згідно ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто, право позивачки щодо отримання підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни у 2008 році виникло з 22.05 2008 року.

Судом встановлено, що всупереч вказаним рішенням Конституційного Суду України управлінням Пенсійного фонду України у Косівському районі Івано-Франківської області, вказане підвищення пенсії позивачці протягом 2007 року не виплачувалося, а у 2008 році – виплачувалося в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Нарахування та виплата з 2009 року по даний час підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги дітям війни, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ«Про соціальний захист дітей війни».

Як вбачається із пенсійного посвідчення, позивачці призначено пенсію за віком, а відповідно до преамбули ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ним визначаються принципи засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», розмір мінімальної пенсії за віком встановлено на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Так як чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, то це не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат.

Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України N 530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Суд визнає безпідставними доводи представника відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачкою гарантованого ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» права на отримання підвищеного розміру пенсії, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком. А тому при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування".

Посилання відповідача на вітсутність коштів для забезпечення виплат, доплат до пенсії не може братися до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов’язань покладених на управління законодавством.

В силу ч.1 ст.107 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов’язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із Законом. Таким чином, для покладення на органи Пенсійного Фонду України обов’язку із нарахування та виплати недоплачених сум пенсій, неодхідно встановити факт протиправності дій вказаних органів по невиплаті пенсії чи гарантованих Законом надбавок до пенсії. За таких обставин, суд вважає, що відмова управління ПФУ в Косівському районі в перерахунку та виплаті позивачці надбавок і пільг до пенсії за віком в розмірах встановлених вищенаведеними законами України, є протиправною та безпідставною.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії здійснює управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі, у виконанні яких відповідач безпідставно відмовив, то позовні вимоги позивачки в частині стягнення з управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі згідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» недоплати 30 % мінімальної пенсії за віком, - слід задоволити та зобов’язати відповідача здійснити перерахування та виплату позивачці щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 30 серпня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 квітня 2010 року із врахуванням ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», так як позовні вимоги підлягають до задоволення в межах загального терміну позовної давності.

На підставі наведеного ст. ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ч.2 ст.3, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково. Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області по ненарахуванню до пенсії ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», - неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 30 серпня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 квітня 2010 року із врахуванням ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. Є. Турянський