Дата документу Справа № 333/2648/14-п
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Єдин. унік. №333/2648/14-п Суддя в 1-й інстанції Герасименко С.Г.
Категорія 130 ч.1 КУпАП Суддя в 2-й інстанції Джавага Г.М.
№ провадження 33/778/246/14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 липня 2014 року м. Запоріжжя
Суддя Апеляційного суду Запорізької області Джавага Г.М. розглянувши в залі апеляційного суду Запорізької області у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2014 року, якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого заступником начальника райвідділу - начальником кримінальної міліції Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Згідно постанови суду про адміністративне правопорушення, 30.03.2014 р. о 18-40 год. ОСОБА_2 в м. Запоріжжя, по вул. 8 Березня, керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (млява мова, запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння за допомогою технічного засобу "АLСОТЕSТ" Drager та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків.
Адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану постанову суду, та закрити провадження по справі у відношенні нього на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу зазначеного правопорушення. Посилається на те, що з мотивувальної частини оскаржуваної постанови суду вбачається, що висновок про те, що ОСОБА_2 «керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння» не підтверджується ані матеріалами справи, ані дослідженими по справі доказами. Ні протокол про адміністративне правопорушення від 30.03.2014 р., на підставі якого здійснювався розгляд зазначеної справи про адмінправопорушення, ні інші зібрані у справі докази, ні покази свідків та інспекторів ДАІ не містять даних, які б свідчили про перебування ОСОБА_2 саме за кермом автомобілю у стані сп'яніння.
Крім того, судом не приділено належної уваги деяким обставинам складання протоколу про адміністративне правопорушення та не надано відповідної правової оцінки фактам відмови працівників ДАІ надати копію протоколу та інші порушення при його складанні.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2, підтримавших апеляційну скаргу, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, перевіривши доводи, наведені правопорушником, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП. орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно до роз'яснень, які містяться у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті " із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18 судам при розгляді справ необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків.
Зміст постанови суду має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 53 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вищевказані вимоги законодавства при розгляді адміністративної справи у відношенні ОСОБА_2 судом дотримано не було, внаслідок чого постановлено рішення у справі, яке неможливо визнати законним та обгрунтованим.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і дійшов висновку, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.5 ПДР України. До такого висновку суд дійшов на підставі протоколу про адміністративне правопорушення АА2 №889682 від 30.03.2014 року, пояснень свідка ОСОБА_5, письмових поясненень свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8І, відеозапису з камер відеоспостереження на території кафе, запису відео реєстратора на автомобілі працівників ДАЇ.
Але судом в постанові не вказано, чому саме ці докази він вважає достовірними, а інші докази, а саме пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, документи, надані захисником ОСОБА_1 під час судового розгляду взагалі не прийняті до уваги та оцінка їм не надана.
В судовому засіданні ОСОБА_2М пояснив, що 30.03.2014 року, він разом з дружиною. ОСОБА_3, донькою ОСОБА_9 та своїми товаришами відпочивав в кафе, яке розташоване в Шевченківському районі м.Запоріжжя. В кафе ні він, ні його дружина спиртних напоїв не вживали. Близько 18 години, він з дружиною та донькою вийшли з приміщення кафе, та сіли в автомобіль НОМЕР_2, донька на заднє пасажирське сидіння, дружина на переднє пасажирське сидіння, а він сам за кермо автомобіля. Однак в автомобілі, дружина попросила його пересісти на пасажирське сидіння, та надати їй можливість проїхатися за кермом автомобілю до дому. Він дав згоду на прохання дружини. ОСОБА_3 спробувала відкрити двері передньої пасажирської двері, щоб пересісти на сидіння водія, але із-за того, що двері були зламані раніше та він про це знав, бо звертався з цього приводу до автомайстерні не змогла цього зробити. Тоді він віддвинувши сидіння, пересів на місце дружини (переднє пасажирське сидіння), а вона сіла за кермо автомобіля. Від'їхавши від кафе на деяку відстань, дружина побачила в дзеркало, що за їхнім автомобілем рухається автомобіль ДАI та за допомогою світових сигналів вказує на зупинку автомобіля. Виконавши вимоги співробітників ДАІ, ОСОБА_3 зупинила автомобіль. Так як ОСОБА_3 не має досвіду спілкування з співробітниками ДАІ, та вважаючи, що він, як чоловік, має з'ясувати причину зупинки, він спробував відкрити передні пасажирські двері, але тому що вони були зламані не зміг того зробити. Для того щоб вийти з автомобіля, він попросив дружину трохи відсунути сидіння, щоб він міг вийти з автомобіля до співробітників ДАІ. ОСОБА_3 в свою чергу, не зволікаючи, відсунула водійське сидіння, і він з пасажирського сидіння присів на коліна дружини, тобто за кермо, після чого вийшов з автомобіля через водійські двері. Свідком того, як він пересаджувався та виходив з автомобіля, крім дружини, була його донька, ОСОБА_9 При цьому все це зайняло декілька секунд. Від медичного огляду на стан сп'яніння він не відмовлявся, про що свідчить відсутність його підпису у протоколі, незважаючи на те, що він розуміє, що за законом такому огляду підлягає саме водій, а не пасажир ( яким він перебував на час зупинки співробітниками ДАІ ).
Свідок ОСОБА_3 дала аналогічні пояснення, додавши при цьому, що вона має права на керування автомобілем і робітникам ДАІ вона казала,що керувала автомобілем саме вона, але вони не звертали на це уваги.
Свідок ОСОБА_4, допитаний в судовому засіданні апеляційного суду підтвердив, що 29.03.2014 року ОСОБА_2 звернувся в майстерню у зв*язку з тим, що в його автомобілі заклинюють з внутрішньої сторони замки на дверцях, а 01.04.2014 року він здав автомобіль в ремонт. При цьому як спеціаліст він пояснив, що в автомобілі ОСОБА_2 можливе таке переміщення, як вказує ОСОБА_2 з місця водія на пасажирське місце і навпаки за декілька секунд.
Свідчення ОСОБА_4 відносно несправності автомобіля ОСОБА_2 підтверджуються копією квитанції до приходного касового ордера №2868, договором наряд-заказу на роботи №01.112755 від 29.03.2014 року, актом приймання-передачі автомобіля в ремонт №35 від 20.03.2014 року, копією квитанції до приходного касового ордеру №2870 від 01.04.2014 року, актом прийому-передачі автомобіля в ремонт №3 від 01.04.2014 року та ін., у відповідності до яких в автомобілі ОСОБА_2 дійсно був пошкоджений механізм відкривання передньої пасажирської двері.
Суд прийняв як доказ пояснення свідка ОСОБА_5 про те, що причиною зупинки автомобіля НОМЕР_3 була інформація про об'явлення розшуку автомобіля «БМВ», хоча ці покази жодним документом не підтверджено, в матеріалах адміністративної справи відсутні дані, які б це підтверджували. Не надані вони і апеляційному суду.
По справі встановлено, що вікна в автомобілі «БМВ» тоновані, та автомобіль ДАІ переслідував автомобіль «БМВ», в якому знаходився ОСОБА_2, а не рухався попереду, та після зупинки «БМВ» ОСОБА_5В не підходив до водійського місця і не бачив хто знаходився за кермом автомобіля. Твердження останнього, що саме ОСОБА_2 був за кермом визивають сумніви в їх достовірності, так як він навіть не помітив, що в автомобілі була ще дівчина ОСОБА_9
Судом першої інстанції цим обставинам не надана оцінка.
Той факт, що ОСОБА_2 сідав в автомобіль і виходив з нього через водійські двері не заперечує і сам ОСОБА_2, що зафіксовано камерою спостереження і записом відеореєстратора, однак цьому дани належні пояснення, які підтверджені вказаними вище доказами.
Пояснення свідка ОСОБА_10, не можуть бути прийняті як належний доказ провини ОСОБА_2так, як в них не тільки не зазначено, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом, який зупинили працівники ДАІ, але і вказано, що він бачив чоловіка, який біля кафе сідав за кермо автомобіля «БМВ» о 18 год. 30 хв. Відповідно цим чоловіком не міг бути ОСОБА_2, бо о 18год. 30 хв. останній, згідно з запису з відеореєстратора, в цей час вже спілкувався з співробітниками ДАI біля будинку №37 по вул.8-го березня в м.Запоріжжі.
Інші свідки, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, на покази яких суд послався в своїй постанові, також не бачили хто знаходився за кермом «БМВ».
Виходячи з наведеного вважаю, що по справі не доведено, що за кермом автомобіля знаходився саме ОСОБА_2
Крім того з протоколу про адміністративне правопорушення не зрозуміло від якого проходження огляду на стан сп*яніння ОСОБА_2 відмовився, яким саме приладом співробітник ДАІ намагався провести огляд, цей запис в протоколі відсутній.
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_2 з метою виявлення стану алкогольного сп*яніння №2894 від 30.03.2014 року, який він пройшов протягом двох годин після закінчення спілкування з робітниками ДАІ, ОСОБА_2 не перебував в стані сп*яніння.
З копії чеку кафе «ГЮМРИ», в якому ОСОБА_2 зі своєю родиною та друзями знаходився з 14.08 до 18.36 годин 30.03.2014 року вбачається, що спиртні напої не замовлялися.
Вважаю, що пояснення свідків про мляву мову та хитку ходу ОСОБА_2 зйомкою відеореєстратора не підтверджуються.
Підставою к притягненню до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керувала автомобілем від проходження огляду на стан алкогольного сп*яніння.
Доказами по справі не доведено, що ОСОБА_2 керував вказаним вище автомобілем.
Враховуючи викладене вважаю, що вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення не доведено, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 закриттю в зв*язку з відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП, якою призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. скасувати, та провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу вказаного в протоколі адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду вступає в законну силу негайно після її винесення, являється остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Запорізької області ОСОБА_11