ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
ПОСТАНОВА
21.06.06 Справа № 15/127
За позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста |
Чернігова, 14038, м. Чернігів, просп. Перемоги, 141 |
До відповідача – державного підприємства „Чернігівторф”, м. Чернігів, вул. Борисенка, 35 а. |
|
про стягнення 500391,44 грн. |
Суддя Федоренко Ю.В., секретар Зінченко Л.А.
Представники сторін:
Від позивача: Леоненко О.В., дов. від 11.01.06.
Від відповідача: Багрова В.В., дов. від 15.06.06.
В розгляді справи приймала участь прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Козакова І.М.
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 500391,44 грн. за період з травня 2005 р. по січень 2006 р.
Після порушення провадження у справі позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог яку обґрунтовано помилкою у розрахунку в зв’язку з чим ставиться питання про стягнення боргу у сумі 500388,44 грн.
Заяву подано у відповідності до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, ці дії позивача не суперечать закону і не порушують чиї –небудь права, свободи чи інтереси, а тому заява про зменшення позовних вимог приймається судом.
Відповідач визнав наявність заборгованості по страховим внескам у розмірі 500391,44грн., посилається на складні фінансові –економічні обставини, внесенням підприємства до реєстру підприємств паливно –енергетичного комплексу і вважає, що погашення заборгованості повинно здійснюватися з урахуванням Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно –енергетичного комплексу”, зверненням до позивача із заявою про реструктуризацію боргу на підставі цього закону, та просить відкласти розгляд справи до одержання роз’яснення Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств пасивно –енергетичного комплексу.
Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.
Згідно ст. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі Закон № 1058) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Статтею 14 Закону № 1058 визначено коло страхувальників, зокрема якими, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи ( включаючи юридичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування ( фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент ), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Даний обов’язок Відповідачем виконано лише частково і за Відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків за період з травня 2005 р. по січень 2006 р. у сумі 500 388,44 грн., яка підтверджується розрахунками сум страхових внесків за цей же період.
Згідно ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно абз. 1-3 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Позивачем було направлено відповідачу рекомендованим листом вимогу № 205/137 від10.03.06 про сплату 605787,99 грн. недоїмки станом на 28.02.06, яку відповідач отримав 27.03.06, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Відповідач добровільно визначену вимогою суму недоїмки не сплатив, вимогу не оскаржив у встановленому порядку.
Таким чином, вимога № 205/137 від 10.03.06 про сплату недоїмки на день розгляду справи являється узгодженою.
З мотивами невизнання позову суд не погоджується виходячи з наступного.
Законом № 1058 встановлено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з накопичу вального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.
Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. ( п. 3, 4, 5, 6 ст. 18 Закону ).
Відповідно до ст. 1 п.п. 1.2, 1.4 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно –енергетичного комплексу” від 23.06.05 № 2711 ( далі –Закон № 2711 ) Погашення заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом;
Заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка:
1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;
2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;
3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;
4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;
5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Статтею 12 п.п. 12.4.3 Прикінцеві положення Закону № 2711 внесено зміни у Законі України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, статтю 19 доповнено підпунктом 19.3.7 такого змісту: встановити, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" для платників податків -учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування не підпадає під дію Закону № 2711 суд не приймає до уваги підстави заперечення позову відповідачем.
На підставі викладеного позов слід задовольнити повністю.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до одержання роз”яснення Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно –енергетичного комплексу задоволенню не підлягає з урахуванням встановленого ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку розгляду справи у суді не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. 158 - 163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити повністю і стягнути з державного підприємства „Чернігівторф”, м. Чернігів, вул. Борисенка, 35 а, код 02968220, ( п/р 26001051400357 в Приватбанк ), на користь управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова, м. Чернігів, просп. Перемоги, 141 (р/р 25605303011155 в ОПЕРВ Чернігівського обласного управління Ощадбанку, МФО 353553, код 21395284) заборгованість в сумі 500 388,44 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ю.В.Федоренко