Справа № 2о-219/2008р

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2008 року Сніжнянський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді     Кучми В.В

при секретарі     Гаман Г.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сніжне справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту втрати джерела засобів до існування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з заявою про встановлення факту втрати джерела засобів до існування, який пов"язує у зв"язку зі смертю свого чоловіка ОСОБА_2, який померІНФОРМАЦІЯ_2. При цьому посилається, що разом до смерті чоловіка мешкали за адресою АДРЕСА_1. На момент смерті чоловік отримував пенсію, вона теж отримувала пенсію за віком, а також продовжувала працювати. Коли вони звернулась до управління Пенсійного фонду, то їй відмовили у призначенні пенсії у зв"язку з втратою годувальника. На цей час їй не вистачає пенсії, яку вона отримує і яка є єдиним джерелом доходу, для покриття життєвих потреб, закупівлі вугілля, придбання ліків.

До початку судового засідання від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, заяву про встановлення факту підтримує повністю. До заяви у якості доказів нею додані довідки за місцем мешкання та про розмір її пенсії і заробітку та пенсії чоловіка на момент його смерті.

Представник зацікавленої особи юрисконсульт Управління Пенсійного фонду у м. Сніжне ОСОБА_3 заперечує проти встановлення факту втрати джерела засобів до існування заявницею ОСОБА_1, оскільки доходи заявниці, які складались з її пенсії і заробітку і які вона отримувала на протязі останнього року, що передував смерті чоловіка, були значно вище ніж доходи її померлого чоловіка, який отримував лише пенсію. Окрім того, відповідно до її соціального статусу їй слід звертатись про встановлення факту перебування на утриманні як така, що досягла пенсійного віку.

Заслухав представника зацікавленої особи, вивчив письмові пояснення заявниці, дослідив матеріали справи, суд вважає подану заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Наданими в справі доказами підтверджується, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, були одружені з 24.12.58 року, з цього часу мешкали однією родиною, вели спільне домашнє господарство.

Згідно довідки №2180 від 17.06.08 р, наданої управлінням Пенсійного фонду України в м. Сніжне, ОСОБА_2 як пенсіонер з 01.01.92 р по день смерті отримував пенсію у розмірі 1586 руб, у листопаді-грудні 1991 року він отримував пенсію 186, 46 руб, і таким чином його середньомісячний дохід за передуючи до дня смерті повні 12 місяців з листопада 1991 р по жовтень 1992 р складав (186, 4*2)+(1586*10):12=1352, 43 руб. На той час згідно довідки, наданою ТОВ „Торговельна фірма „Міус" №122 від 10.06.08 р заявниця ОСОБА_1, яка працювала у магазині цього товариства у якості продавця, у листопаді-грудні мала сукупний заробіток 1485, 40 руб і з січня по жовтень 1992 року -сукупний заробіток 32103, 72 руб, таким чином за рік до смерті чоловіка вона заробляла продавцем у середньому за місяць (1485, 40+32103, 72): 12=2799, 09 руб, тобто вже мала

2

середньомісячний дохід майже вдвічі більший ніж у чоловіка. Крім того як пенсіонер за віком за даними Управління Пенсійного фонду м. Сніжне ще отримувала пенсію з 01.07.92 р по 30.09.92 по 2400 руб і з 01.10.92 р по 31.10.92 р по 2309 руб.

Відповідно до ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, до яких у тому числі відносяться пенсіонери, незалежно чи самі одержували пенсію, якщо вони одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Крім того, частиною 2 ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до непрацездатних віднесені особи, які досягли пенсійного віку і такі особи мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, як такі які були на його утриманні, а не у зв"язку з втратою джерела засобів до існування. Заявниця на момент розгляду справи є така, що досягла пенсійного віку і згідно свого соціального статусу має право на перехід на інший вид пенсії - а саме у зв'язку з втратою годувальника, яка була на його утриманні і тому щодо неї може бути встановлений саме такий юридичний факт.

За таких обставин, оцінюючи у сукупності у відповідності зі ст. 212 ЦПК України надані докази, суд приходить до висновку, що пенсія померлого чоловіка заявниці не могла бути постійним і основним джерелом засобів до існування, оскільки її доходи, які вона отримувала самостійно, значно перевищували доходи чоловіка у вигляді його пенсії.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 60 ч. 2 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Під час розгляду справжньої справи суд мав можливість дослідити і надати оцінку доказам у тому обсязі, у якому заявниця вважала за необхідне і надала суду.

З огляду на викладене, керуючись ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 235, 256, 259, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту втрати джерела засобів до існування залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів з моменту його проголошення та подання апеляційної скарги на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.